Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №204/11516/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11516/25

Провадження № 2/204/958/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,–

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернулась до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки, в якій просила стягнути з відповідача на її користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 82 741,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 139 563,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 14.08.2012 року по 31.07.2024 року вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем, після чого позивача було звільнено 31.07.2024 року за власним бажанням. Відповідно до довідки, виданої відповідачем, станом на 08.10.2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 82 741,00 грн. Крім того, в день фактичного звільнення 31.07.2024 року з позивачем не було проведено розрахунку та не виплачено всі суми, які належать їй при звільненні, а тому позивач має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивачем розраховано, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місці складає 16 437,73 грн., розрахунок середньоденної заробітної плати 16 437,73 : 53 = 310,14 грн. Загальний час затримки за 15 місяців склало 450 днів х 310,14 грн. = 139 563 грн., що є за розрахунком позивача середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

10 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача – Гряник О.О. було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на наступне. Причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває і зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірвання контрактів з Російською Федерацією, які складали питому вагу в загальній кількості, великі фінансові збитки. Відповідач просить врахувати ситуацію, яка склалася внаслідок війни, і поставила підприємство на межу виживання та звертає увагу, що на протязі 2019-2025 рр. підприємство працює в одноденному режимі роботи. Наявна заборгованість по заробітній платі перед робітниками підприємства з травня 2021 року та станом на 01.06.2025 року складає понад 482 млн. (без податків) гривень, відсутність обігових коштів, одноденний режим роботи на протязі 2019-2025 років. Окрім того, відповідач доводить до відома суд, що згідно довідки № 106/9 від 01.12.2025 року, сума не виплаченої заробітної плати позивачу становить 82 741,00 грн. Також представник відповідача вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності просить суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, 31.07.2024 року остання була звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.10-13) та наказом Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 31.07.2024 року №614вк складеним в управлінні за №151 (а.с.15).

Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 08 жовтня 2025 року №93/9, станом на 08.10.2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 82 741,00 грн., у т.ч. по місяцям: за січень 2022 року – 7012 грн.; за лютий 2022 року – 5819 грн.; за березень 2022 року – 1219 грн.; за березень 2023 року – 3373 грн.; за грудень 2023 року – 4726 грн.; за січень 2024 року – 20500 грн.; за лютий 2024 року – 2395 грн.; за квітень 2024 року – 4769 грн.; за травень 2024 року – 6581 грн.; за липень 2024 року – 26 347 грн. (а.с.14).

Аналогічні відомості містяться у довідці Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 01 грудня 2025 року №106/9 наданої відповідачем разом із відзивом на позовну заяву (а.с.35), за якою розмір заборгованості перед ОСОБА_1 складає 82 741,00 грн.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Також, судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 82 741,00 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині 1 статті 116 КЗпП України, зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану заробітну плату і до цього часу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Зі змісту наведеної норми Велика Палата виснувала, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

У позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 15 місяців такої затримки, власноруч розрахувавши суму в розмірі 139 563 грн. (450 днів х 310,14 грн. = 139 563 грн.).

Одночасно із цим, суд вважає, що розрахунок позивача частково не є коректним.

Так, із довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 01 грудня 2025 року №107/9 наданої відповідачем разом із відзивом на позовну заяву (а.с. на звороті 35), вбачається, що фактичний заробіток ОСОБА_1 складає: за травень 2024 року 10 відпрацьованих дні – 6860,87 грн.; за червень 2024 року 9 відпрацьованих днів – 7 066,00 грн., а всього за 19 днів 13 926,87 грн.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Розрахунок середньоденної заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100: 13 926,87 грн. : 19 днів = 732,99 грн.

Таким чином, за нормами ст.117 КЗпП, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2024 року (як наступний день після звільнення) до 01.02.2025 року складає 96 754,68 грн. із розрахунку: 132 робочі дні х 732,99 грн. (середньоденна заробітна плата) = 96 754, 68 грн.

Також, суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України (подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Одночасно із цим, Велика Палата в постанові від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23, вважає, що оскільки з прийняттям Закону №2352-IX законодавець обмежив відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні шістьма місяцями, то сума стягнення в цій частині не може бути зменшена судом.

Таким чином, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, який до того ж перепав на час введення в Україні воєнного стану, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд вважає, що розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України за період, що не перевищує встановленим ст.117 КЗпП 6 місяцям, є обґрунтованим та співмірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково та стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2024 року (як наступний день після звільнення) до 01.02.2025 року в розмірі 96 754,68 грн.

Посилання відповідача у відзиві на пропуск позивачем строку на звернення до суду із зазначеним позовом, суд не приймає до уваги та зазначає наступне.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1 ст.233 КЗпП України).

Нормою частини 2 ст.233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України.

Встановлено, що позивач 31.07.2024 року була звільнена з підприємства за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію та лише 08.10.2025 року отримала довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, та 30.10.2025 року звернулась до суду з позовом, а отже, встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі не пропущено, тому, заперечення відповідача суд не приймає до уваги.

Інші посилання відповідача, зазначені у відзиві, суд не приймає до уваги як такі, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частин 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за які позивачем було сплачено судовий збір, задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 967,54 грн.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період січень 2022 року – липень 2024 року в розмірі 82 741 (вісімдесят дві тисячі сімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.08.2024 року по 01.02.2025 року включно у розмірі 96 754 (дев`яносто шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 967 (дев`ятсот шістдесят сім) грн. 54 (п`ятдесят чотири) коп.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: вул. Криворізька, буд.1, м. Дніпро, 49008)

Суддя Н.В. Токар