Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №201/2385/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

ЄУН 201/2385/25

Провадження № 2/201/454/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі – Тоцькій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 28.02.2019р. Відповідач, з 10.04.2003р. по теперішній час зареєстрований у вказаній квартирі, проте з 2003р. останній не мешкає у квартирі, не з`являється за місцем реєстрації, житлом не цікавиться, не сплачує комунальні послуги, не приймає участі в утриманні житла. Речі, які належать відповідачу, в квартирі відсутні.

Зазначає, шо йому не відоме місце знаходження відповідача, ані сімейні, ані дружні стосунки з ним не підтримує, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання, які були призначені на 22.04.2025р., 28.07.2025р., 02.10.2025р., 27.11.2025р., 05.02.2026р. не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою його місця реєстрації, втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотньою адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, відповідно до ст.11 ЦПК України, та дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

На підставі договору дарування від 28.02.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мамановою Г.М., зареєстрованого в реєстрі за № 68, ОСОБА_1 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Відповідно до інформації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-11611 від 21.08.2024р., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.04.2003р. по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.05.2005р. по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.12.11р. по теперішній час (а.с. 10).

З акту житлово-будівельного кооперативу №15 «Наука», який складений 10.02.2025р. головою правління Кривсун Л.С. вбачається, що впродовж 2003 р. по теперішній час, зведений брат по матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою з 10.04.2003 р. в кв. АДРЕСА_2 , не мешкає у цьому приміщенні, не з`являється за місцем реєстрації, житлом не цікавиться, не сплачує комунальних послуг. Речей, які належать ОСОБА_2 у квартирі немає. Ніколи не приймав участь у підтримці помешкання (ремонт та інше) (а.с. 12).

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Принцип непорушності (недоторканності) закріплений і у статтях 319, 326 ЦК України.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.89р., № 13 від 25.12.92р., №15 від 25.05.98р.) роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Якщо ж він був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. На підтвердження вибуття, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

З огляду на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не мешкає у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад шість місяців (з 2003 року).

Керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Д.О. Покопцева