Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №172/1371/25 — Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1371/25

Провадження № 2/172/570/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г. за участі: секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 . Вона, ОСОБА_4 , є матір`ю дитини, батьком є відповідач у справі - ОСОБА_2 . Останній рік вони з донькою проживали у м. Дніпрі, де донька ходила до школи та займалася гімнастикою, однак після того як у подвір`ї багатоповерхового будинку, де вони проживали, стався вибух через ворожі атаки росії проти України, задля безпеки дитини, вона вирішила переїхати до с. Вербівське, де ОСОБА_5 продовжить навчання з вересня місяця в місцевій школі. Вона та донька зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак проживають за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , в будинку матері позивачці, так як мама допомагає їй з дитиною, коли позивачка знаходиться на роботі. Вона працює з 13.08.2011 року в УЗ місто Дніпро ПКВЧД-11 провідником пасажирського вагону, має щомісячний дохід у вигляді заробітної плати. З кінця 2015 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. 15.03.2019 року вона вийшла з відпустки по догляду за дитиною і знову повернулася на роботу. Також коли була у декретній відпустці, у 2018 році, працювала неофіційно в ТОВ «Авангард» різноробочою, бо коштів, які вона отримувала від держави на дитину, не вистачало для забезпечення належних умов проживання доньці, не кажучи вже про одяг, їжу, засоби гігієни тощо. Батько дитини ОСОБА_2 не брав участі у вихованні та утриманні доньки з часу, коли їй виповнилося 10 місяців. Приблизно на початку 2017 року вона разом з донькою переїхала від відповідача, оскільки він не цікавився ні життям, ні здоров`ям доньки. Фактично з самого народження дитини позивачка сама виховувала і утримувала доньку. Жодного разу батько не приїхав до дитини, не зателефонував, не привітав з днем народження, Новим роком, хоча с. Вербівське, куди вони переїхали жити разом з донькою знаходиться недалеко від місця його проживання в с. Павлівка, це в межах однієї територіальної громади. У 2020 році вона звернулася до Васильківського районного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки. Після цього із судовим наказом вона звернулася до органів державної виконавчої служби, де у Синельниківському ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса) наразі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1. Аліменти на утримання доньки відповідач не сплачує, матеріально дитину не утримує, у зв`язку з чим відповідач має заборгованість зі сплати аліментів станом на травень 2025 року у сумі 191114,90 грн. Також у 2021 році позивачка зверталася до правоохоронних органів із заявою про ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, однак отримала відповідь, що місцезнаходження боржника невідоме і у разі встановлення місця проживання ОСОБА_2 відносно нього буде складено адміністративний протокол за ст. 183-1 КУпАП. Згідно з довідкою наданою директором КЗДОЗР (дитячий садок) «Сонечко» Васильківської селищної ради від 01.04.2025 року, ОСОБА_3 , 2016 року народження була зареєстрована та відвідувала дитячий садок з 01.09.2018 по 01.09.2022 року, дитину виховувала мама, яка забезпечувала повноцінне життя дівчинки, ОСОБА_5 мала все необхідне для життя та відвідування дитячого садка, тато у вихованні дівчинки участі не брав, всі заходи, які проводилися в закладі, тато не відвідував. З довідки директора Авангардської гімназії Васильківської селищної ради від 02.04.2025 року вбачається, що у період навчання з 01.09.2021 по 31.01.2023 року ОСОБА_3 , 2016 року народження, батько дівчинки ОСОБА_2 не брав участі в освітньому процесі, не цікавився навчанням ОСОБА_5 , не відвідував батьківські збори, жодного разу не з`явився до гімназії, не підтримував зв`язок ні з класним керівником, ні з адміністрацією закладу. Згідно з довідкою директора Дніпровської гімназії № 76 від 16.05.2025 року ОСОБА_3 навчалася у вказаному закладі протягом 2024-2025 навчального року, навчалася дистанційно, відповідала на уроках, мати дитини спілкувалася з педагогами, цікавилася шкільним життям дитини. Батько дитини контакту зі школою не підтримував, із вчителями не навчався. Тобто, майже з самого народження, а точніше приблизно з десятимісячного віку доньки, відповідач не проявляє інтересу до дитини, не цікавиться життям доньки, її духовним та фізичним розвитком, її успіхами в навчанні, її дозвіллям, не забезпечує її матеріально. Донька взагалі не знає і не пам`ятає свого батька. Окрім цього, з офіційного сайту Судової влади України позивачці стало відомо про вирок відносно відповідача за умисне вбивство та умисне знищення чужого майна шляхом підпалу (вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 року у справі № 172/147/23), за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначене покарання у виді 13 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 03.09.2024 року. Де саме відбуває покарання ОСОБА_2 їй не відомо. Наразі єдиним законним опікуном неповнолітньої доньки є позивачка, вона матеріально забезпечує доньку, піклується про її духовний, фізичний та психологічний розвиток, цікавиться її шкільним життям, успіхами у навчанні, дозвіллям, станом її здоров`я, вона завжди на зв`язку з донькою, навіть коли перебуває на роботі, приділяє їй належну увагу, проявляє усю турботу та піклування, докладає усіх зусиль аби донька отримувала все необхідне для її віку. Батько дитини свідомо ухиляється від своїх прямих обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_5 , майже з самого її народження не проявляє інтересу до її життя, здоров`я, шкільного навчання, фізичного та психологічного розвитку. При цьому, позивачка жодним чином ніколи не перешкоджала спілкуванню батька та дитини. Таким чином, батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_5 . Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 2016 року народження.

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, згодна на заочний розгляд справи.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що він на теперішній час відбуває покарання, тому сплачувати аліменти на свою дитину, а також займатись її вихованням він не має можливості.

Представник третьої особи Павліченко С.В. надав суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до такого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження якої ОСОБА_4 вказана матір`ю дитини, ОСОБА_2 - батьком.

Згідно з розрахунком державного виконавця Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса) станом на 02.06.2025 року у ОСОБА_2 існує заборгованість зі сплати аліментів у сумі 191114,90 грн.

Згідно з довідкою наданою директором КЗДОЗР (дитячий садок) «Сонечко» Васильківської селищної ради від 01.04.2025 року, ОСОБА_3 , 2016 року народження була зареєстрована та відвідувала дитячий садок з 01.09.2018 по 01.09.2022 року, дитину виховувала мама, яка забезпечувала повноцінне життя дівчинки, ОСОБА_5 мала все необхідне для життя та відвідування дитячого садка, тато у вихованні дівчинки участі не брав, всі заходи, які проводилися в закладі, тато не відвідував.

З довідки директора Авангардської гімназії Васильківської селищної ради від 02.04.2025 року вбачається, що у період навчання з 01.09.2021 по 31.01.2023 року ОСОБА_3 , 2016 року народження, батько дівчинки ОСОБА_2 не брав участі в освітньому процесі, не цікавився навчанням ОСОБА_5 , не відвідував батьківські збори, жодного разу не з`явився до гімназії, не підтримував зв`язок ні з класним керівником, ні з адміністрацією закладу.

Згідно з довідкою директора Дніпровської гімназії № 76 від 16.05.2025 року ОСОБА_3 навчалася у вказаному закладі протягом 2024-2025 навчального року, навчалася дистанційно, відповідала на уроках, мати дитини спілкувалася з педагогами, цікавилася шкільним життям дитини. Батько дитини контакту зі школою не підтримував, із вчителями не навчався.

З 13.08.2011 року позивачка працює в УЗ місто Дніпро ПКВЧД-11 провідником пасажирського вагону, має щомісячний дохід у вигляді заробітної плати, що підтверджується довідками про доходи від 16.05.2025 року.

Відповідно до вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 року у справі № 172/147/23 ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України до позбавлення волі на строк 13 років. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 18.06.2024 року та зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 11.11.2022 по 18.06.2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, які полягають у такому: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України передбачені підстави, за якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки чи піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року Генеральної Асамблеї ООН, ратифікована Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року в преамбулі визначає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Стаття 3 Конвенції зазначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з пунктами 15-16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2000 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Під час судового розгляду справи встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , 2016 року народження є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач з 11.11.2022 року перебуває під вартою в місцях позбавленні волі, тому суд приходить до висновку, що відповідач з поважних причин не брав участі у вихованні своєї доньки та не спілкувався з нею, не сплачував аліменти на її утримання.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 2016 року народження.

На підставі вищевикладеного, керуючись Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, Конвенцією про права дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 164-165 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк