Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №620/1437/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1437/25 Суддя першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №1353/Ж10/25-01-24-08-04 від 21.01.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично повторно застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску, однак відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у зв`язку з порушенням строків сплати єдиного внеску було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за відповідні періоди. Зазначає, що згідно з розрахунком штрафних санкцій та витягом з інтегрованої картки платника вбачається правомірність нарахування Головним управлінням ДПС у Чернігівській області штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, отже оскаржуване рішення є правомірним.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 10 лютого 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 30.05.2003 по 28.02.2018 перебувала в статусі фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця проведено 28.02.2018 відповідно до рішення №20400060009000509. Позивача було знято з обліку в Бахмацькій ДПІ, як фізичну особу підприємця, та змінено стан платника на «припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)».

21 січня 2025 відповідачем прийнято рішення №1353/Ж10/25-01-24-08-04 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовано до позивача суму штрафу в розмірі 2030,37 грн та нараховано пені в розмірі 24052,23 грн за період з 10.02.2017 по 06.09.2024.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, у ст. 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов`язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.

Підпунктом 2 п. 1 ст. 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається безальтернативний обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення (п. 3 Розділу VI Інструкції №449).

Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.

Тобто, передумовою для формування податкової вимоги є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2003 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» Державну реєстрацію припинення позивача проведено 28 лютого 2018 року відповідно до рішення про припинення №20400060009000509.

21 жовтня 2021 відповідачем було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-75У, в якій повідомлялось, що згідно даних інформаційної системи податкових органів, у позивачки станом на 03.11.2021 існує заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску. Загальна сума боргу по вищевказаній вимозі складала 19634,72 грн, у т.ч.: недоїмка 8448 грн, штраф 1716,87 грн, пеня 9469,85 грн.

Вимога №Ф-75У від 21.10.2021 була передана на виконання до Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), де і було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа. Даний факт підтверджується постановою Бахмацького відділу ДВС, ВП№НОМЕР_1 від 17.11.2021 про відкриття виконавчого провадження.

11 вересня 2024 Бахмацьким відділом державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова №НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням. Про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження №НОМЕР_1 від 11.09.2024.

Разом з тим, 17 жовтня 2024 відповідачем повторно відносно позивача було складено вимогу №Ф-75 в якій повідомлялось, що згідно даних інформаційної системи податкових органів, у останньої станом на 30.09.2024 існує заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску в розмірі 1703,80 грн. Зазначена вимога, позивачці була вручена 23.10.2024, та 31.10.2024 позивачка в добровільному порядку (в десятиденний термін) сплатила всю суму боргу в розмірі 1703,80 грн.

21.01.2025 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1353/Ж10/25-01-24-08-04.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо подвійного нарахування пені та штрафних санкцій.

Відтак, винесене відповідачем спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21 cічня 2025 року №1353/Ж10/25-01-24-08-04 є протиправною та підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 10 лютого 2026 року.