Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №640/22408/19 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року Справа № 640/22408/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 640/22408/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення звірки об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку, за відсутності правових підстав, а саме: без надходження відповідної письмової заяви від позивача чи його представника;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 № 0358625-1310-2657 та № 0358623-1310-2657.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що з огляду на приписи підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, проведенню звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку, має передувати подання платником податків відповідної заяви про проведення такої звірки.

Позивач зауважив на тому, що заяв про проведення звірки не подавав, у зв`язку з чим, відповідач не мав правових підстав для її проведення.

Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу на те, що враховуючи вимоги підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, за 2018 рік, податкове повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, направляється контролюючим органом до 01.07.2019; за 2017 рік – до 01.07.2018; за 2016 рік – до 01.07.2017.

На думку позивача, хоча підпункт 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України і передбачає можливість нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102, проте норми Податкового кодексу не визначають порядок нарахування податку на нерухоме майно за податкові періоди інші ніж базовий (звітний).

Також, ОСОБА_1 наголосив на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення у встановленому Податковим кодексом України порядку йому не направлялись, що свідчить про порушення статей 58 та 42 цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 640/22408/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ГУ ДПС у м. Києві у відзиві зазначило, що під час розгляду адвокатського запиту адвоката Балицького І.В., представника ОСОБА_1 , за результатами співставлення даних контролюючого органу з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено помилкове нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік через відсутність інформації стосовно квартири загальною площею 109, 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку припинено 01.04.2013 та не нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 242, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 з 13.06.2013 року.

Так, на виконання вимог підпункту 266.7.3 пункту 266.7, підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019 № 000066653-1310-2657 на суму 1 306, 57 грн та № 0066652-1310-2657 на суму 370, 85 грн, було відкликано, проведено перерахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки та сформовано нові податкові повідомлення-рішення про сплату податку від 09.08.2019 № 0358625-1310-2657 на загальну суму 5 847, 96 грн та № 0358623-1310-2657 на загальну суму 2 996, 78 грн.

Вказані суми податку нараховані за об`єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності ОСОБА_1 , а саме: садовий будинок загальною площею 155, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; та житловий будинок загальною площею 242, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ,

Згадані податкові повідомлення-рішення надсилались поштовим зв`язком рекомендованим листом з повідомленням про вручення та були отримані 16.08.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

ГУ ДПС у м. Києві зауважило на тому, що розрахунок суми податку за 2016-2018 роки проведено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року у розмірі 1 378, 00 грн, на 01 січня 2017 року – 3 200, 00 грн та на 01 січня 2018 року – 3 723, 00 грн.

Також, відповідач звернув увагу на те, що за змістом підпунктів 266.10.2, 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.

З вищезазначених підстав, ГУ ДПС у м. Києві вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а позовні вимоги – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020, відповідача ГУ ДФС у м. Києві замінено на правонаступника – ГУ ДПС у м. Києві, а ухвалою суду від 01.12.2022 – відповідача замінено на правонаступника ГУ ДПС у м. Києві (код 44116011).

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва, на підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863), проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ згідно з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України № 399 від 16.09.2024.

За результатами вказаного автоматизованого розподілу, справа № 640/22408/19 передана на розгляд Сумському окружному адміністративному суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, зазначену справу передано на розгляд судді Воловику С.В.

Так, ухвалою від 20.03.2025, справа № 640/22408/20 прийнята до провадження, розгляд справи вирішено продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, учасникам справи запропоновано подати додаткові пояснення щодо предмету спору.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовим податковим (звітним) періодом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є календарний рік. (підпункт 266.6.1 пункту 266 статті 266 ПК України)

На виконання підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

При цьому, підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. (підпункт 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України)

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. (пункт 42.4 статті 42 ПК України)

Отже, за змістом вказаних норм, податковий орган, на підставі даних органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, самостійно розраховує суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, про що приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, яке у строк до 01 липня наступного за звітним роком, вручається платнику-фізичній особі або надсилається в адресу її місця проживання або останнього відомого місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Водночас, недотримання строку направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення, має наслідком звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, а не звільнення від самого податкового зобов`язання.

У справі що розглядається, стверджуючи про протиправність дій податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 вказує на відсутність правових підстав для проведення звірки щодо об`єктів житлової нерухомості, у зв`язку з неподанням письмової заяви про проведення такої звірки, а також на порушення порядку прийняття та направлення податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з їх надісланням не за податковою адресою та проведенням перерахунку суми податку за відсутності підстав для цього.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд не може повністю погодитись з указаними доводами позивача, з огляду на таке.

Як встановлено судом, 12.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0066653-1310-2657 про визначення податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 1306,57 грн, та податкове повідомлення-рішення № 0066652-1310-2657 про визначення податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 370, 85 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені за останньою відомою адресою місцезнаходження позивача – АДРЕСА_4 та повернуті відповідачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З огляду на приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, а також приймаючи до уваги ненадання позивачем доказів повідомлення податкового органу про зміну місяця проживання (реєстрації), суд робить висновок про належне вручення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 № 0066653-1310-2657 й № 0066652-1310-2657.

Згодом, після отримання адвокатського запиту від 06.08.2019 про надання інформації щодо прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно та їх направлення позивачу, ГУ ДФС у м. Києві 09.08.2019 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0358625-1310-2657 про визначення суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2018 рік в сумі 1 890, 66 грн, за 2017 рік в сумі 1 624, 90 грн та за 2016 рік в сумі 2 332, 40 грн, а також податкове повідомлення-рішення № 0358623-1310-2657 про визначення суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2018 рік в сумі 808, 06 грн, за 2017 рік в сумі 694, 14 грн та за 2016 рік в сумі 1 494, 58 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені в адресу місцезнаходження адвоката позивача – м. Київ, вул. О. Пироговського, буд 19, корп 4, пов 5

У відповідь на згаданий адвокатський запит, відповідач листом № 94232/Б/26-15-13-10-22 від 13.08.2019 повідомив про відкликання податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 № 0066653-1310-2657 й № 0066652-1310-2657 на підставі підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та прийняття 09.08.2019 нових податкових повідомлень-рішень – № 0358625-1310-2657 й № 0358623-1310-2657, додавши ці податкові повідомлення-рішення.

Суд приймає до уваги те, що адвокатський запит не містив вимоги провести звірку даних щодо об`єктів житлової нерухомості та до нього не додавались відповідні документи, зокрема документи на право власності. З окремою заявою щодо проведення такої звірки, ОСОБА_1 також не звертався, про існування такої заяви, відповідач суд не повідомляв.

За таких обставин, суд робить висновок про відсутність визначених підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України правових підстав для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової нерухомості позивача, проведення перерахунку суми податку за 2018 рік та відкликання попередніх податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскаржувані дії та податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік, суд вважає такими, що не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги про визнання їх протиправними – такими що підлягають задоволенню.

Разом з цим, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2019 № 0358625-1310-2657 та № 0358623-1310-2657 в частині визначення податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки, на переконання суду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки ці рішення прийняті та направлені позивачу у межах повноважень, у спосіб та у порядку, встановленому податковим законодавством.

Зокрема, податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2016 та 2017 роки згідно з указаними податковими повідомленнями-рішеннями визначені в межах строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за об`єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності ОСОБА_1 та за встановленою ставкою.

При цьому, суд вважає, що посилання позивача на направлення згаданих податкових повідомлень-рішень не за податковою адресою, а за адресою місцезнаходження адвоката, не зумовлюють визнання їх протиправними, позаяк, адвокат офіційно представляв інтереси ОСОБА_1 і у податкового органу були наявні документи, підтверджуючі повноваження адвоката, тобто, фактично, він діяв як представник платника.

Таким чином, керуючись статтями 3, 6-10, 132, 241, 242, 243, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо проведення звірки об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності ОСОБА_1 ; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у його; права на користування пільгою зі сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку, за відсутності правових підстав, а саме: без надходження відповідної письмової заяви.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 № 0358625-1310-2657 в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік в сумі 1 890, 66 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 № 0358623-1310-2657 в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік в сумі 808, 06 грн.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик