Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №380/20326/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 рокусправа № 380/20326/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/20326/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасувати постанову,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №79062049 від 10.09.2025 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 79062049 з примусового виконання виконавчого листа № 380/18837/24 виданого 24.07.2025 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16.06.2016 по 17.08.2016, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою державного виконавця від 10.09.2025 відкрито виконавче провадження № 79062049 з виконання вказаного рішення суду. Пунктом 3 зазначеної постанови стягнуто з військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 32000 грн.

У постанові зазначено, що виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення немайнового характеру з боржника юридичної особи стягується виконавчий збір в розмірі 32000 грн.

Позивач вважає, що постанова про стягнення суми виконавчого збору є протиправною з підстав, що у постанові від 10.09.2025 невірно обрахована сума виконавчого збору - за ч. 3 ст. 27 Закону (щодо рішення немайнового характеру), в той час як виконавчий збір має бути розрахований у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (ч. 2 ст. 27 Закону).

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відповідно до довідки - розрахунку коштів Вих.№1020/1 від 04.11.2024 для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у адміністративній справі №380/18837/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 сума яка підлягає до виплати складає 5551,23 грн.

Позивач зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19.

Заявлені позивачем, по вищевказаній справі, вимоги є грошовими вимогами, що виникли у зв`язку із проходженням позивачем військової служби та виплатою йому грошового забезпечення у розмірі, на думку позивача, меншому, ніж установлено чинним (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавством. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є нарахування та виплата певної грошової суми на користь позивача та зміна його майнового стану.

Судом зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16.06.2016 по 17.08.2016, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме 5551,23 грн.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер.

Таким чином, вимоги щодо нарахування та виплати заробітної плати є майновими позовними вимогами, оскільки їх об`єктом виступає благо, яке підлягає грошовій оцінці. Відповідно розмір виконавчого збору у даному випадку має обраховуватися з урахуванням суми грошового забезпечення, яку рішенням суду зобов`язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.

Натомість спірною постановою вирішено стягнути із військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн, а саме визначено стягнути виконавчий збір в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення у справі має немайновий характер.

Таким чином, дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору, як за виконання рішення немайнового характеру є протиправними.

Державним виконавцем виконувалося рішення майнового характеру, а тому сума виконавчого збору, яка підлягала стягненню, мала б розраховуватися, виходячи з розміру 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом у відповідності до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, тобто виходячи із суми, яка підлягає виплаті.

Отже оскаржувана постанова, якою стягнуто виконавчий збір у розмірі як за виконання рішення немайнового характеру, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу 03.11.2025, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 31.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

10.09.2025 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79062049, в якій, щодо предмету спору по даній справі, зазначено:

« 1. Відкрити виконавче провадження з виконання:

назва документу: виконавчий лист № 380/18837/24 виданий 24.07.2025

документ видав: Львівський окружний адміністративний суд

про:

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 17.08.2016 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.

2. Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

3. Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 гривня (UAH)».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, як наслідок просить її скасувати.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачкою про протиправність спірної бездіяльності з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час спірних правовідносин), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Стаття 4 цього ж Закону, встановлює вимоги до виконавчого документа.

Стаття 24 цього ж Закону, встановлює вимоги щодо місця виконання рішення.

Стаття 25 цього ж Закону, встановлює особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп.

Стаття 26 цього ж Закону, встановлює вимоги до початку примусового виконання рішення.

Згідно із ст. 27 цього ж Закону:

1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

5. Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

6. У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

7. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

8. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

9. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

10. Виконавчий збір не стягується, якщо інше не передбачено угодою про врегулювання спору (мировою угодою), укладеною між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулюваня спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, відповідно до якої виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню.

За наявності обставин, визначених абзацом першим цієї частини, виконавче провадження, відкрите на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у тому числі до дати укладення такої угоди, підлягає закінченню відповідно до пункту 19-1 частини першої статті 39 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірній постанові суд зазначає наступне:

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення в самостійне виконавче провадження у разі закінчення того виконавчого провадження, у межах якого з боржника було стягнуто виконавчий збір.

При цьому, у разі, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнана та не скасована) законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови.

Судом встановлено, предметом спору в цій справі є постанова про відкриття виконавчого провадження з підстав неправильного на думку позивача, визначення відповідачем розміру виконавчого збору.

Суд зазначає, що із врахуванням висновків викладених в Постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19:

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.

Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Також, судом враховуються правові висновки ВС КАС викладені у постанові від 18.04.2024 у справі №640/36133/21:

« 35. З приводу наведеного необхідно звернути увагу на висновки Верховного Суду, зроблені, зокрема, у постановах від 01 грудня 2020 року в справі №812/472/17, від 21 грудня 2023 року в справі №380/13876/22, у яких Верховний Суд зауважив, що окремі рішення, прийняті суб`єктам владних повноважень, і (або) дії, вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

36. Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій (бездіяльності) може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного майнового права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

37. Отже, спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим».

Відповідно судом враховуються аргументи позивача по даній справі, оскільки судом зобов`язано позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16.06.2016 по 17.08.2016, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум, тобто безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме - визнати протиправним та скасувати лише п. 3 «Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 гривня (UAH)», спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79062049 від 10.09.2025, а в іншій частині спірну постанову залишити без змін.

Вказане не позбавляє можливості відповідача вирішити питання про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, відповідно до матеріалів виконавчого провадження та висновків суду по даній справі.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом частково враховуються аргументи позивача, відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 287, 295 КАС України , суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 2, ЄДРПОУ 34978144) про визнання протиправною та скасувати постанову, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 3 «Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 гривня (UAH)», спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79062049 від 10.09.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 2, ЄДРПОУ 34978144) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1514,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович