Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №380/22610/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 рокусправа № 380/22610/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши адміністративний справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Держаної інспекції архітектури та містобудування України ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 44245840), головного інспектора будівельного нагляду другого відділу державного- архітектурно будівельного контролю департаменту державного-архітектурно будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Домашовець Романа Степановича (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 44245840), головного інспектора будівельного нагляду другого відділу державного- архітектурно будівельного контролю департаменту державного-архітектурно будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Ляшенка Микити Сергійовича ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 44245840) про визнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держаної інспекції архітектури та містобудування України, головного інспектора будівельного нагляду другого відділу державного- архітектурно будівельного контролю департаменту державного-архітектурно будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Домашовець Романа Степановича, головного інспектора будівельного нагляду другого відділу державного- архітектурно будівельного контролю департаменту державного-архітектурно будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Ляшенка Микити Сергійовича, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не є суб`єктом господарювання чи суб`єктом містобудування, так як застосування до нього положень п. 1 ч. 1 ст. 34, абз 1. ч. 1 та ч. 2 ст. 36 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038 законодавство чітко пов`язує саме із статусом замовника будівництва, а відповідач 2 та відповідач 3 помилково зробили висновок, що він вчинив правопорушення. Під час проведення перевірки 28.08.2025 на земельній ділянці з кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 зафіксовано наявність металевої конструкції на фундаментній основі з наявними виводами комунікацій з водопостачання та водовідведення. Також позивач стверджує, що не є суб`єктом містобудування – замовником будівництва, оскільки не є власником чи користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 4623010100:01:015:0561, не має у власності чи управлінні будь-яких будівель чи споруд на вказаній земельній ділянці, та не є і не входить до жодних житлово-будівельних (житлових) кооперативів. Відповідно до інформації наявної в Реєстрі речового права власником земельної ділянки із кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 є ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу № 730 від 24.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвим В.А. Щодо листа Відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області вих. № 312779-2025 від 29.09.2025 позивач зазначає, що йому не зрозуміло на якій підставі чи яких документах було встановлено суб`єкта господарювання. Позивач вважає, що Відповідач – 2, провівши неналежний розгляд справи із порушенням встановленої процедури, не розібрався та не усвідомив різниці між суб`єктом містобудування та суб`єктом господарювання. Також позивач стверджує, що лист Відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області вих. № 312779-2025 від 29.09.2025 не є належним та допустимим доказом для встановлення того, що саме він особисто здійснював будь-які дії по встановленню металевої конструкції на земельній ділянці із кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 як замовник будівництва – суб`єкт містобудування, а тому відповідач – 2 надав йому такого статусу без належних та допустимих доказів, всупереч п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 та п. 1 Порядку № 553. Окрім того, позивач стверджує, що позапланова перевірка проведена з істотними порушеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №533, зокрема, абзац 16 частини 1 статті 41 Закону № 3038 та абзац 4 підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553, а саме: будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. Позивач зазначає, що відповідачі № 2 та № 3 мали право видати припис виключно про зупинення виконання будівельних робіт, а не про усунення порушень - згідно імперативної норми повноважень визначеної абзацом 3 підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553. Так, імперативні норми ч. 3 ст. 41 Закону № 3038 та підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553 надають право відповідачам видавати приписи двох видів, і тільки один з яких видається у залежності від виявленого порушення, але ці ж норми не надають права відповідачам визначати спосіб усунення порушення та вимагати знесення об`єкту будівництва. Позивач стверджує, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за встановленою формою згідно з абз. 4 п. 1 наказу № 240 від 15.05.2012 Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства у чинній редакції від 26.04.2019 згідно з Наказом № 74 від 21.03.2019 не міг бути виданий, оскільки відповідачем не виявлено порушення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, та не наведено мотивації неможливості проведення його перебудови. Вважає, що відповідачі при прийнятті оскаржуваного припису не врахували можливість іншого способу усунення порушення вимог законодавства шляхом отримання необхідних документів що визначені для замовника будівництва, а не вимоги про знесення.

Ухвалою судді від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач Держана інспекція архітектури та містобудування України (надалі- відповідач -1, ДІАМ) подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги позивача. Зазначає, що на адресу ДІАМ надійшли звернення ОСОБА_3 від 07 травня 2025 року за № ДЕ-18803769, зареєстрованого в ДІАМ 07 травня 2025 року за №Д/1179/08-25, від 12 травня 2025 року, зареєстрованого в ДІАМ 12 травня 2025 року за № Д/1227/08-25 додаткових матеріалів від 27 травня 2025 року, зареєстрованих в ДІАМ 27 травня 2025 року за № Д/1469/08-25. Вказані звернення містили обґрунтування необхідності проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил під час виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва автомийки за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач стверджує, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про проведення позапланового заходу щодо будівництва автомийки. Також було надіслано вимогу від 12.08.2025 за №1987/02/12-25 щодо надання переліку документів. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про проведення позапланового заходу щодо будівництва автомийки. Було надіслано вимогу від 12.08.2025 за №1985/02/12-25 щодо надання переліку документів. 18.08.2025 Головні інспектори ДІАМ прибули на позапланову перевірку щодо будівництва автомийки. Однак, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з`явилися на об`єкт проведення позапланової перевірки щодо будівництва автомийки та не уповноважили осіб. Органом ОМС прийняті відповідні рішення щодо організації містобудівного середовища на земельній ділянці з кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 будівництва автомийки. В зв`язку з цим, вбачається невідповідність поданої інформації. 28.08.2025 Головні інспектори ДІАМ повторно прибули для проведення позапланової перевірки щодо будівництво автомийки. 28.08.2025 Головні інспектори ДІАМ розпочали позапланову перевірку щодо будівництва автомийки. Головні інспектори ДІАМ встановили, що ОСОБА_2 або її представники не з`явилися для проведення позапланової перевірки на будівництві автомийки. З`явилася особа, яка представилась ОСОБА_4 та в якості підтвердження особи пред`явила право керування транспортним засобом, а також була присутня особа, яка представляла себе, як адвокат Корецького Івана, але документів, які на право представляти його інтереси не надала, пред`явила посвідчення адвоката. Особа, яка представилась ОСОБА_4 , не підтвердила факт здійснення ним будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 . Під час проведення перевірки 28.08.2025 представником Миколаївської міської ради надано витяг з містобудівної документації стосовно об`єкту: земельна ділянка з кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 з викупленим житловим будинком садибного типу за адресою: вул. Болоня, 157, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область. Під час проведення позапланової перевірки на будівництві автомийки Головними інспекторами ДІАМ встановлено, що на земельній ділянці за адресою: вул. Болоня, 157, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, інспектори ДІАМ встановили наявну металеву конструкцію на фундаментній основі, з наявними виводами комунікації з водопостачання та водовідведення. Відповідач стверджує, що головні інспектори ДІАМ встановили, що виконувалися саме будівельні роботи щодо будівництва автомийки без документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідач стверджує, що будівництво автомийки здійснюється без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що свідчить про самочинне будівництво, оскільки в реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо будівництва автомийки. За результатами позапланової перевірки ДІАМ складено Акт від 28.08.2025 № 38, у якому зафіксовано зазначені правопорушення. Окрім того, ДІАМ звернулася до Національної поліції України з листом від 02.09.2025 № 2156/02/12-25 про встановлення суб`єкта містобудування (фізичної або юридичної особи), яка здійснила самочинне будівництво за об`єкті перевірки. Листом відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.09.2025 № 312779 -2025 повідомлено, що встановлено особу, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером 4623010100:01:015:0561, а саме - ОСОБА_1 . Враховуючи, що під час проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва були виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, однак, не встановлено суб`єкта містобудування, після повідомлення Національною поліцією про встановлення останнього, ДІАМ складено протокол від 10.10.2025 про адміністративне правопорушення відносно позивача за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 96 КУпАП та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.10.2025. Відповідач 1 просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач -2 не подав відзив на позовну заяву.

Відповідач -3 не подав відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відносини у сфері містобудування, містобудівної, архітектурної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон №3038) у частині першій статті 41 визначає державний архітектурно-будівельний контроль як сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Згідно з частиною другою статті 41 Закону державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

На сьогодні чинним є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі – Порядок №553). Порядок №553 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Держана інспекція архітектури та містобудування України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Держана інспекція архітектури та містобудування України діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 (далі – Положення №1340).

Відповідно до Положення №1340 Держана інспекція архітектури та містобудування України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» (далі - Постанова КМУ № 960) встановлено можливість здійснення ДІАМ повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з абзацом 3 п. 3 Положення №1340 одним з основних завдань ДІАМ є здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до абз . 2 ч. 1 ст. 41 Закону №3038 Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб.

Згідно з пунктами а) та б) ч. 3 ст. 41 Закону №3038 та п.п 3 п. 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до абз. 16 ча. 1 ст.41 Закону №3038 та абз. 4 п. 11 Порядку № 553 підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №3038 у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Форма припису про зупинення виконання підготовчих і будівельних робіт, що виконуються без набуття права на їх виконання є затвердженою згідно з абз. 5 п. 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства № 240 від 15.05.2012 у чинній редакції від 26.04.2019 згідно з наказом № 74 від 21.03.2019.

Суд зазначає, що відповідачі 2 та 3 при проведенні перевірки не встановили порушень вимог містобудівного законодавства визначених ч. 1 ст. 38 Закону № 3038, а отже не мали правових підстав для обрання такого виду припису як усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

Натомість відповідачі 2 та 3 зафіксували порушення з боку позивача, що полягало в неотриманні документу, що дає право на виконання будівельних робіт відповідно до п.1. ч. 1 ст. 34 та абз 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 36 Закону № 3038 – а отже повинні були обрати вид припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт відповідно до імперативних вимог абз. 16 ч.1 ст.41 Закону № 3038 та абз. 4 п. 11 Порядку № 553.

Таким чином, відповідачі обрали не належний вид правового реагування, що передбачений законодавством відповідно до зафіксованого порушення.

Відповідно до п.п. 16, 17, 18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Таким чином, Порядок № 553 регламентує, що акт перевірки складається та підписується в останній день перевірки, а у випадку наявності порушень містобудівного законодавства – складається протокол та припис, тобто і протокол і припис повинні бути складені в останній день перевірки разом із актом.

Проведення позапланового заходу на об`єкті будівництва за адресою: вул. Болоня, 157, м. Миколаїв, Стрийського району, Львівської області повинно було відбутись у період з 15 серпня 2025 року до 28 серпня 2025 року відповідно до направлення на проведення перевірки та наказу відповідача, однак оскаржуваний припис виданий тільки 10.10.2025, тобто поза межами строку проведення перевірки, а отже із порушенням Порядку № 553.

Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №810/5236/13-а, від 17.09.2020 у справі № 826/10908/18, від 13.10.2020 у справі №804/2486/16, від 09.09.2021 у справі № 826/10153/18, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Зважаючи на наведене, та встановивши порушення відповідачем порядку прийняття рішення про проведення перевірки позивача, суд дійшов висновку, що такі порушення є самостійною і достатньою підставою про протиправність проведення перевірки і, як наслідок, зумовлює скасування рішення, прийнятого за результатами проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформованого у постанові від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем; здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування; прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Вищенаведені приписи кореспондуються з ч. 5 ст. 26 Закону №3038-VI за правилами якої проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Основними складовими вихідних даних у розумінні частини першої статті 29 Закону № 3038-VI є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

До прав замовників на проектування і будівництво об`єктів архітектури належать, зокрема, права затверджувати проект, якщо він не суперечить законодавству, містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, а також здійснювати контроль і технічний нагляд за додержанням вимог містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки під час проектування об`єкта архітектури, затвердженого проекту під час будівництва (абзаци перший - четвертий частини першої статті 23 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Згідно з положеннями абзаців першого, другого частини першої статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

На виконання вищенаведених положень Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 затверджено Порядок № 45, який, згідно з його пунктом 2, визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та поширюється на суб`єктів містобудування.

Таким чином, відповідачі при прийнятті оскаржуваного припису не врахували можливість іншого способу усунення порушення вимог законодавства шляхом отримання необхідних документів, що визначені для замовника будівництва, а не вимоги про знесення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2025 у справі №583/1639/21 знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Верховний Суд зауважує, що в разі невиконання відповідачкою судового рішення про здійснення перебудови суд за зверненням особи, чиї права порушено виключно суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Окремо суд зазначає, що оскаржуваний припис видано позивачу, оскільки на переконання відповідачів саме позивач є замовником будівництва та саме позивач повинен був отримувати документ, що дає право на виконання будівельних робіт відповідно до п.1. ч. 1 ст. 34 та абз 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 36 Закону № 3038 з посиланням на лист Відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області вих. № 312779-2025 від 29.09.2025.

З вказаного питання суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34, абз 1. ч. 1 та ч. 2 ст. 36 Закону №3038 замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Право на виконання будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Аналогічна норма закріплена у абз. 2 п. 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011, а саме: будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Як вказано в оскаржуваному приписі, відповідачі № 2 та 3 зробили висновок, що позивач вчинив правопорушення, оскільки під час проведення перевірки 28.08.2025 на земельній ділянці з кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 зафіксовано наявність металевої конструкції на фундаментній основі з наявними виводами комунікацій з водопостачання та водовідведення, і така фіксація відбулась із території заявниці – скаржника гр. ОСОБА_3 , що запросила посадових осіб відповідача -1 на свою земельну ділянку з врахуванням листа Відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області вих. № 312779-2025 від 29.09.2025, у якому вказано що встановлено суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3038 замовник будівництва - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку. Дії, спрямовані на виконання функцій замовника будівництва, може виконувати особа, якій доручено вчинення дій з виконання підготовчих та/або будівельних робіт на підставі та у межах, встановлених договором доручення.

Так, відповідно до інформації наявної в Реєстрі речового права власником земельної ділянки із кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 є гр. ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу №730 від 24.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвим Валентином Анатолійовичем.

Однак позивач не є та не може бути замовником будівництва, оскільки не є власником чи користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 4623010100:01:015:0561 та не має у власності чи управлінні будь-яких будівель чи споруд на вказаній земельній ділянці, а отже не є та не може бути суб`єктом містобудування визначеним п. 1 Порядку № 553 та п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038.

Аналіз норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» свідчить, що статус суб`єкта містобудування є спеціальним та він виникає лише за наявності конкретних юридичних фактів, пов`язаних із здійсненням містобудівної діяльності.

Жодна норма чинного законодавства не містить положення, за яким суб`єкт господарювання вважається суб`єктом містобудування автоматично або за замовчуванням.

Відповідно до принципу юридичної визначеності (як складової верховенства права), закріпленого у практиці Конституційного Суду України та Верховного Суду, розширене тлумачення кола суб`єктів відповідальності є неприпустимим.

Отже, визначальною умовою набуття статусу суб`єкта містобудування є фактичне здійснення містобудівної діяльності, зокрема виконання функцій замовника будівництва, проектування або виконання будівельних робіт.

Визначення поняття суб`єкта господарювання було закріплено у ст. 55 Господарського кодексу України (чинного до 28.08.2025, тобто на час розгляду відповідачем скарг заявника гр. ОСОБА_3 та проведення перевірки у межах виданого направлення у травні – серпня 2025року), яка визначала, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа має право на здійснення підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації як фізичної особи — підприємця.

Згідно зі статтями 80, 81 Цивільного кодексу України юридична особа є організацією, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю та може здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, чинне цивільне законодавство визначає суб`єкта господарювання як особу, яка на законних підставах здійснює підприємницьку (господарську) діяльність, однак не пов`язує такий статус з автоматичним виникненням містобудівних прав та обов`язків.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснює діяльність у сфері містобудування, може виступати замовником будівництва, здійснює чи може здійснювати проектування та виконує чи виконав будівельні робіт, що унеможливлює віднесення його до суб`єктів містобудування у розумінні чинного законодавства.

За відсутності у Позивача статусу суб`єкта містобудування, поширення на нього норм містобудівного законодавства та застосування заходів відповідальності у сфері містобудівної діяльності є протиправним, що суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

Таким чином, ототожнення Позивача як суб`єкта господарювання із суб`єктом містобудування не ґрунтується на нормах чинного законодавства та призводить до неправомірного покладення на нього обов`язків і відповідальності, не передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України та Головних інспекторів будівельного нагляду другого відділу державного-архітектурно будівельного контролю департаменту державного-архітектурно будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 10.10.2025 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович