Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №380/23113/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 рокусправа № 380/23113/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з липня 2014 року по день фактичної виплати 29.08.2025;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з липня 2014 року по день фактичної виплати 29.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок несвоєчасної виплати грошового забезпечення відповідач, на виконання вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», повинен нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з червня 2014 року до грудня 2015 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 прикордонному загоні) та з січня 2016 до 27.02.2017 у військовій частині НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 прикордонному загоні), що підтверджується архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.02.2017 №176 ос ОСОБА_1 зараховано у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України у зв`язку з призначенням його на період довготривалого закордонного відрядження черговим комендантом Посольства України в Угорщині, з 27.02.2017.

Наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.12.2021 №595-ОС ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення у розпорядження начальника НОМЕР_7 прикордонного загону наказом Голови Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.11.2021 №1187-ОС, який прибув з довготермінового закордонного відрядження для подальшого проходження військової служби, з 17.12.2021.

З липня 2022 року до часу звільнення з військової служби у серпні 2025 року позивач проходив служююбу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно з Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.09.2025 № 1219-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.08.2025.

У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 15.09.2025 №09/23831-25-Вих надав Довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у військовій частині НОМЕР_4 від 27.06.2025 № 25, яку долучено до позовної заяви.

Згідно з вказаною довідкою, військовою частиною НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 прикордонний загін) позивачу нараховано заборгованість з індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з червня 2014 року до грудня 2015 року у сумі 5 811,99 грн.

До того ж листа ІНФОРМАЦІЯ_1 додано довідку розрахунок на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.02.2017.

Відповідно до вказаної довідки військовою частиною НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 прикордонний загін) позивачу нараховано заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року до лютого 2017 року у сумі 4 890,07 грн.

Загальна сума заборгованості складає 5 811,99 грн + 4 890,07 грн = 10 702,06 грн.

Вказану заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачено військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 29 серпня 2025 року, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК, Аркушем бесіди та особистою карткою на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2025 рік.

З огляду на Довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_4 від 27.06.2025 № 25 заборгованість з індексації грошового забезпечення виникла з червня 2014 року, тому позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з наступного місяця, а саме липня 2014 року і по день фактичної виплати 29 серпня 2025 року.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст.4 Закону України №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд висновує, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Так, у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць. Це означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Водночас, як вже зазначено судом вище, основною умовою для виплати позивачеві компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як встановив суд, заборгованість з індексації грошового забезпечення позивача за час проходження військової служби з червня 2014 року до грудня 2015 року складає 5811,99 грн, з січня 2016 року до лютого 2017 року у сумі 4 890,07 грн.

Разом з тим, під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати до дня її фактичної виплати 29.08.2025.

За таких обставин, суд висновує, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вказаного грошового забезпечення з 01.07.2014 до 28.08.2025 з урахуванням того, що заборгованість по виплаті індексації грошового забезпечення з червня 2014 до грудня 2015 становила 5811,99грн, а з січня 2016 до дня фактичної виплати 10702,06грн.

Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд переконаний, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки їх виплати з червня 2014 до дня фактичної виплати не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій з 01.07.2014 до 28.08.2025.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судового збору, то такий не розподіляється, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.07.2014 до 28.08.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.07.2014 до 28.08.2025.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.02.2026.

Суддя Лунь З.І.