Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №140/10621/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/10621/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), відповідно до якого просить суд:

1) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування в якості місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року врахування базового місяця – січня 2008 року;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

3) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 3644,60 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 3644,60 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2025 із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

5) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704;

6) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

7) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки, грошової компенсації за невикористані 185 діб щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за кожний повний календарний рік служби, виплаченої у липні 2025 року згідно наказу 194 від 09.07.2025;

8) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2016-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 29 повних календарних роки служби, виплаченої у серпні 2025 року, грошової компенсації за невикористані 185 діб щорічної основної та додаткової відпустки, всіх інших основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби відповідачем, позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у належному розмірі.

Крім того, зазначає, що відповідач допустив порушення при обрахунку розміру посадового окладу позивача в період проходження ним військової служби та окладу за військове звання, у зв`язку із чим, позивачу було не донараховано та не виплачено грошове забезпечення військовослужбовця у належному розмірі а саме: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення - за 2020-2025 роки, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, також відповідачем були допущені порушення при обрахунку одноразової грошової допомоги під час звільнення, тому, за захистом порушеного права на належну йому заробітну плату позивач за моїм

посередництвом і звертається до суду з цим позовом.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ВЧ НОМЕР_1 позов не визнала, про що подала відзив на позовну, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що предметом спору є питання законності нарахування та виплати грошового забезпечення за 2020 рік, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні. При нарахуванні й виплаті грошового забезпечення за означений період Військова частина діяла у межах і спосіб, передбачений чинним законодавством. Частина четверта статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) містить нормативний припис, за яким держава покладає на Кабінет Міністрів України, як центральний орган виконавчої влади, встановлювати розміри та здійснювати виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. В той же час, визначення порядку виплати грошового забезпечення покладено на Міністерство оборони України.

На виконання вимог вказаного Закону, 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, в тому числі, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Відповідно до пункту 4 цього нормативного акту в редакції чинній на момент прийняття рішення, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103), якою пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено в новій редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

В свою чергу, на виконання вищезгаданої постанови, наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа (далі Наказ №260), Згідно з пунктом 1 розділу ІІ цього наказу посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до Постанови КМУ №704).

З урахуванням вказаних нормативних актів здійснювалося нарахування й виплата грошового забезпечення. При цьому посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням нараховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704. Виходячи з вказаного розрахунку, нараховувалися й додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/13 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704.

Позивач надав суду відповідь на відзив, згідно якої не погодився з аргументами відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо виплати їй грошового забезпечення у неналежному розмірі протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018, розраховану із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №206/4411/16-а).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282- ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Підстави для про ведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

У первинній редакції ч.1. ст. 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі, до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.

Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Інші положення статті 4 Закону №1282-ХІІ, починаючи з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з ч.3 ст. 4 Закону №1282-ХІІ, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.4. ст. 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з п. 1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, далі - Порядок №1078, (у редакції, чинній до 02.04.2021), цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також, на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1 Порядку №1078 (у редакції, чинній після 02.04.2021), визначено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також, на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку №1078, загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 п. 4 Порядку №1078, деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій ст. 2 Закону №1282-ХІІ.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 п. 4 Порядку №1078, установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15.03.2018 було врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01.01.2016 у новій редакції, на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 №1013.

Абзац 1 п. 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 №141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 02.04.2021 у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 №278 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення, враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 №1013.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких було переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також, переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також, для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Цей же абзац діяв з 02.04.2021 у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 №278 і встановлював, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що був чинним до 07.06.2018, затверджено «Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі о тексту позовної заяви- Інструкція №260). Згідно з п. 1.9. Інструкції №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення в кошторисі Міністерства оборони України, за рішенням Міністра оборони України грошове забезпечення за грудень може бути виплачене в грудні.

Згідно з п. 10-2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078 (далі по тексту позовної заяви-Порядок №1078), для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави позивачу дійти до висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було затверджено Схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п. 13 вищевказаної Постанови, вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вищевказана Постанова КМУ №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», діяла до дати набрання чинності постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою було встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

З 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року жодні нормативно правові акти КМУ про підвищення посадового окладу військовослужбовців ЗСУ не приймалися і посадовий оклад позивача також не змінювався.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 19.05.2022, №380/11904/21 та в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, має бути судом врахована при вирішенні даного спору.

При вирішенні питання щодо індексації, варто субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, вимог ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-ІП, ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ та норм Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави суду для здійснення правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2020 у справі №820/5286/17.

Також суд звертає увагу, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, оскільки, питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Починаючи з січня 2015 до початку 2018 року, Міністерство оборони України не здійснювало нарахування індексації, мотивуючи це тим, що відсутні відповідні кошти.

Проте така позиція є неправомірною, адже, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Верховний Суд у постанові від 16.04.2020, проголошеній у справі №822/3307/17 вказав, що не нарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправною, тому задовольнив вимогу позивача щодо стягнення індексації за період з 1 липня 2015 року до 1 серпня 2017 року у зв`язку з її не нарахуванням та невиплатою під час проходження ним військової служби.

Суд зазначив, що сума індексації є складовою грошового забезпечення і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №825/1832/17 від 23.10.2019. Суд у цьому разі покликався на рішення Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі «Кечко проти України», де мало місце порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. ЄСПЛ зауважив, що реалізація права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на чинних нормативно-правових актах, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період служби позивача 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.

Щодо позовної вимоги про нарахування індексації різниці грошового забезпечення в період від 1 березня 2018 року по 09 липня 2025 року із застосуванням місяця для підвищення доходу - березень 2018 року та відповідно до пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 суд зазначає таке.

У період спірних правовідносин між позивачем та відповідачем «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, визначав правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширювався на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно із п. 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 до Порядку №1078.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5 до Порядку №1078.

У разі, коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та положень цього Порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.07.2017 №704 (далі - Постанова №704) вступила у дію 01.03.2018, якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.

Тобто, базовим місяцем індексації у період з 01.03.2018 є березень 2018 року.

Також, відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.

У даний період спірним між позивачем та відповідачем є виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Аналізуючи абз. 3, 4, 5 п. 5 Порядку №1078, можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці.

Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.

Отже, для з`ясування питання того чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення, починаючи з 1 березня 2018 року згідно приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).

Як вбачається з картки про грошове забезпечення, у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складало 8273,00 грн та складалося з посадового окладу - 760, 00 грн, окладу за військове звання - 60,00 грн, надбавки за вислугу років - 246,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань - 533,00 грн, надбавки за роботу що передбачає доступ до державної таємниці – 114,00 грн, премії - 3458,00 грн, щомісячної грошової допомоги - 3120,00 грн.

При цьому, грошове забезпечення позивача у березні 2018 року складало: 9091,55 грн та складалося з посадового окладу - 3170, 00 грн, окладу за військове звання - 950,00 грн, надбавки за вислугу років - 1854, 00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань -597,40 грн, надбавки за роботу що передбачає доступ до державної таємниці - 475,50 грн, премії - 2044,65 грн, щомісячної грошової допомоги - 0,00 грн.

Відтак, грошовий дохід позивача збільшився у березні з порівнянні з лютим на 818,55 грн (9091,55 грн – 8273,00 грн).

Щодо суми індексації різниці, яка мала скластися у березні 2018 року, то з урахуванням цифрових значень наявних у матеріалах справи, суми індексації, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів п. 4, 5 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін її розмір мав складати 4463,15 грн. (1762,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 року помножений на 253,3% - величина приросту споживчих цін поділений на 100%).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 818,55 грн = 3644,60 грн.

При вирішення даної адміністративної справи, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 та у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №380/9726/20, у якій суд, зокрема відмітив, що:

«…100. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суди попередніх інстанцій повинні встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

101. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

102. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)».

З огляду на наведені мною у позовній заяві фактичні обставини справи, відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому фіксовану індексацію - різницю грошового забезпечення у розмірі 3644,60 грн у місяць за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2025 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, тому, позивач переконаний, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Крім того, під час нарахування та виплати у липні 2025 року позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, нарахованої та виплаченої йому згідно наказу №194 від 09.07.2025, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років військової служби, відповідач не взяв до уваги та не враховував суму належної позивачу індексації різниці у березні 2018 року у розмірі 3644,60 грн.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2014 року №559, нарахованої та виплаченої позивачу у вересні 2018 року в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки, що була виплачена позивачу при звільненні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

З наведених вище мотивів, позивач вважає, що будь яка індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, передбаченої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних роки.

Також, відповідач повинен був включити поточну індексацію та індексацію різницю до складу грошового забезпечення під час нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роках, які він щорічно виплачував позивачу, що вбачається із картки грошового забезпечення від 01 січня 2015 року по 09 липня 2025 року.

Крім того, оскільки, виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її невключення до обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роках, що свідчить про наявність з його боку протиправної бездіяльності.

Щодо позовної вимоги про перерахунок грошового забезпечення з 30 січня 2020 року з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням:

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 Розділу І наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки. доплати та винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди та допомоги.

Згідно п. 1 Розділу ХХІІІ наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 1 Розділу XXIV наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою з 1 січня 2018 року затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схеми тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років. Зокрема, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції від 30.08.2017), було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12, 13, 14.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 встановлено на рівні 1762 грн.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року. №704 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», відповідачем станом на 01.01.2018 рік, було встановлено основні та додаткові види грошового забезпечення, які і виплачувались позивачу з 01.01.2018 по 09.07.2025.

В період від 01.01.2018 по 29.01.2020 така виплата була правомірна і позивачем у цьому позові не оспорюється.

21.02.2018 пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року. №103 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, а саме:

« 3. У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст. 2374; 2018 р.. №4. ст. 165):

1) пункт 4 викласти в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 «.

Зазначеними змінами Кабінет Міністрів України звузив зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки, унеможливив щорічний перерахунок грошового забезпечення зі зміною розміру прожиткового мінімуму, який визначається щорічно законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а згідно ст. 58 - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким по суті було внесенні зміни до Постанови КМУ №704 та визначено проводити розрахунок посадового окладу виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

За приписами ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, тобто, з 30.01.2020, набула чинності попередня редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення змін Постановою № 103 та яка визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1,12,13,14, тобто, без прив`язки саме до 2018 року.

Пунктом 3 розділу 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIІІ визначено: «Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом, не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій».

Оскільки, пункт 3 розділу 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIІІ не втратив чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ №103, то правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням норми «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на І січня календарного року», тобто, застосування величини мінімальної заробітної плати підстав, немає.

З огляду на зазначене, згідно з Постановою КМУ №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

На підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, та приписів ч. 2 ст. 265 КАС України, саме з 30.01.2020 та з 18.06.2025 змінився нормативно-правовий підхід, та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 рік встановлено на рівні 1720 грн., законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» - станом на 01.01.2019 встановлено на рівні 1921 грн, законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - станом на 01.01.2020 - 2102 грн., законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - станом на 01.01.2021 - 2270 грн, законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - станом на 01.01.2022 - 2481 грн, законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - станом на 01.01.2023 - 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - станом на 01.01.2024 - 2920 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - станом на 01.01.2025 - 3028 грн.

Від 24 вересня 2018 року до 12 травня 2025 року розмір грошового забезпечення, позивача, який було йому нараховано з прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року – 1762 грн. та фактично виплачувався відповідачем, не змінювався.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704 та законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», грошове забезпечення позивача у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, за період з 30.01.2020 по 09.07.2025, на його переконання підлягає перерахунку та доплати різниці від фактично виплачених розмірів у наступному порядку та розмірах:

- за період 30.01.2020 - 31.12.2020 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- за період 01.01.2022 - 31.12.2022 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- за період 01.01.2023 - 31.12.2023 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- за період 01.01.2024 - 31.12.2024 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- за період 01.01.2025 - 09.07.2025 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Таким чином, при нарахуванні грошового забезпечення та відновлення порушеного права позивача на належне йому грошове забезпечення, позивач вважає, що необхідно саме судовим рішенням зобов`язати відповідача вчинити наступні дії: - нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 30.01.2020 по 31.12.2020- із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 01.01.2021 по 31.12.2021- із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 01.01.2022 по 31.12.2022- із використанням показника прожиткового мінімуму для Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.09.2025 25 працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 01.01.2023 по 31.12.2023- із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 01.01.2024 по 31.12.2024- із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 01.01.2025 по 31.12.2025- із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд зауважує, що на час прийняття наказу №194 від 09 липня 2025 року про виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати йому всіх видів грошового забезпечення, розрахованого на підставі посадового окладу із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Крім того, всі одноразові види грошового забезпечення – в тому числі одноразова матеріальна допомога на оздоровлення також була розрахована та виплачена позивачу за 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки не відповідно до розміру грошового забезпечення розрахованого на підставі посадового окладу із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня відповідного календарного року.

Отже, з 30.01.2020 (дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу позивача та його окладу за спеціальним (військовим) званням у 2021 році є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу позивача та його окладу за спеціальним (військовим) званням у 2022 році є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;

Розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача у 2023 році є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача у 2024 році є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року.

, ри вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, а тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 також підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати в цій частині розподілу не підлягають.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування в якості місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року врахування базового місяця – січня 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 3644,60 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 3644,60 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2025 із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2025, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.07.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки, грошової компенсації за невикористані 185 діб щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних роки служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за кожний повний календарний рік служби, виплаченої у липні 2025 року згідно наказу 194 від 09.07.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2016-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 29 повних календарних роки служби, виплаченої у серпні 2025 року, грошової компенсації за невикористані 185 діб щорічної основної та додаткової відпустки, всіх інших основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ).

Суддя Ф. А. Волдінер