Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №140/267/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/267/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи: з 02 вересня 1993 року по 17 липня 1995 року - вантажником магазину №47 відділу робітничого забезпечення Брестського відділення Білоруської залізниці, з 17 серпня 1995 року по 16 грудня 2002 року - столяром в Брестській вагонній дільниці Білоруської залізниці, з 12 березня 2004 року по 24 березня 2004 року - художнім керівником Заболотівського будинку культури, з 01 червня 2012 року по 14 червня 2012 року - арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року - робітником у ТзОВ «Журавлини», військову службу з 24 лютого 2022 року по 27 лютого 2022 року, з 01 жовтня 2025 року по 22 листопада 2025 року, та військову службу в особливий період за пільговим коефіцієнтом один місяць за три місяці в періоди: з 28 лютого 2022 року по 14 червня 2022 року, з 10 лютого 2023 року по 21 травня 2024 року, з 07 липня 2024 року по 03 жовтня 2025 року;

2) скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №032650007462 від 19.12.2025.

3) зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 10 грудня 2025 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 02 вересня 1993 року по 17 липня 1995 року вантажником магазину №47 відділу робітничого забезпечення Брестського відділення Білоруської залізниці, з 17 серпня 1995 року по 16 грудня 2002 року столяром в Брестській вагонній дільниці Білоруської залізниці, з 12 березня 2004 року по 24 березня 2004 року художнім керівником Заболотівського будинку культури, з 01 червня 2012 року по 14 червня 2012 року арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року робітником у ТзОВ «Журавлини», військову службу з 24 лютого 2022 року по 27 лютого 2022 року, з 01 жовтня 2025 року по 22 листопада 2025 року та військову службу в особливий період за пільговим коефіцієнтом один місяць за три місяці в періоди: з 28 лютого 2022 року по 14 червня 2022 року, з 10 лютого 2023 року по 21 травня 2024 року, з 07 липня 2024 року по 03 жовтня 2025 року, з внесенням відомостей про зарахований страховий стаж до системи персоніфікованого обліку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що звернувся 10.12.2025 у відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, що розташований в селищі Ратне, з заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки 22.11.2025 досягнув 60-річного віку та мав стаж 30 років, а в пільговому обрахунку біля 37 років.

Згідно з принципом екстериторіальності розгляд заяви та всіх наданих позивачем документів здійснювався ГУ ПФУ в Тернопільській області.

19.12.2025 рішенням №032650007462 ГУ ПФУ в Тернопільській області було відмовлено у призначенні пенсії позивачу з тих підстав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Республіці Білорусь, а саме з 02.09.1993 по 17.07.1995 та з 17.08.1995 по 16.12.2002, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» ( далі- Постанова №562) відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат Республікою Білорусь.

Крім того, позивач під час огляду форми РС-право виявив, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу наступні періоди роботи:

- з 12.03.2004 по 23.06.2005, що становить 1 рік 3 місяці 11 днів, позивач працював художнім керівником Заболотівського будинку культури, що стверджується записами №19-20 в трудовій книжці НОМЕР_1 , однак відповідач зарахував лише з 25.03.2004 по 30.06.2005 - 1 рік 1 місяць;

- з 07.04.2012 по 14.06.2012 арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», що стверджується записами №1-2 в трудовій книжці НОМЕР_2 , однак відповідачем зараховано з 07.04.2012 по 31.05.2012;

- з 01.07.2014 по 31.08.2014 року робітником у ТОВ «Журавлини», що стверджується записами №5-6 в трудовій книжці НОМЕР_2 , однак відповідач зазначає, що я працював з 01.07.2014 по 31.07.2014 і зараховує позивачу у стаж лише 2 дні.

- з 24.02.2022 по 22.11.2025, тобто 3 роки 8 місяців 28 днів позивач проходив службу в Збройних Силах України, що стверджується військовим квитком НОМЕР_3 , однак відповідач в Формі РС-право зазначає, що я служив з 01.03.2022 по 30.09.2025 року і за цей період зараховує позивачу до стажу 3 роки 7 місяців.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не враховує.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, з посиланням на відповідні положеннями законодавства України стверджує, що вказані спірні періоди відповідно до вищевказаної довідки підлягають до зарахування в його страховий та пільговий стаж. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 09.01.2026 у зареєстрований через підсистему «Електронний суд» кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

21.01.2026 через систему «Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано: - період роботи з 02.09.1993 по 17.07.1995 та з 17.08.1995 по 16.12.2002, оскільки згідно із пунктом 3-4 Постанови Кабінету міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах. У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

Враховуючи вище наведене, позивачем не надана інформація про неотримання пенсійних виплат від Республіки Білорусь.

Що стосується позовних вимог про зарахування до стажу періоди роботи з 12.03.2004 по 03.10.2025 відповідач повідомляє, що даний період роботи зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Отже, дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про позивача страховий стаж відображається відповідно до поданих страхувальником звітів та сплачених страхових внесків.

На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 та від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років.

Враховуючи все вище наведене, у позивача не має підстав для призначення пенсії за віком, оскільки у нього відсутній необхідний страховий стаж, який передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» – 32 роки, так і статтею 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» – 25 років.

Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

10.12.2025 ОСОБА_1 звернувся у відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, що розташований в селищі Ратне, із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки 22.11.2025 досягнув 60-річного віку та мав стаж 30 років, а в пільговому обрахунку біля 37 років.

До заяви надав свої особисті документи: паспорт, картку платника податку, трудові книжки серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , диплом, військовий квиток, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, письмову заяву про неотримання пенсії та соціальних виплат в Республіці Білорусь, посвідчення учасника бойових дій.

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи були розглянуті ГУ ПФУ в Тернопільській області і прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 19.12.2025 №032650007462, у якому зазначило, що трудовий стаж позивача становить лише 20 років 10 місяців 6 днів та вказало, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в Республіці Білорусь з 02.09.1993 по 17.07.1995 та з 17.08.1995 по 16.12.2002, оскільки згідно Постанови КМУ від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат Республікою Білорусь.

Під час огляду форми РС-право позивач виявив, що відповідач безпідставно не зарахував йому до стажу наступні періоди роботи:

- з 12.03.2004 по 23.06.2005, що становить 1 рік 3 місяці 11 днів, позивач працював художнім керівником Заболотівського будинку культури, що стверджується записами №19-20 в трудовій книжці НОМЕР_1 , однак відповідач зарахував лише з 25.03.2004 по 30.06.2005 - 1 рік 1 місяць;

- з 07.04.2012 по 15.06.2012 арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», що стверджується записами №1-2 в трудовій книжої НОМЕР_2 , однак відповідачем зараховано з 07.04.2012 по 31.05.2012;

- з 01.07.2014 по 31.08.2014 року робітником у ТОВ «Журавлини», що стверджується записами №5-6 в трудовій книжці НОМЕР_2 , однак відповідач зазначає, що я працював з 01.07.2014 по 31.07.2014, і зараховує позивачу у стаж лише 2 дні.

- з 24.02.2022 по 22.11.2025, тобто 3 роки 8 місяців 28 днів позивач проходив службу в Збройних Силах України, що стверджується військовим квитком НОМЕР_3 , однак відповідач в формі РС-право зазначає, що позивач служив з 01.03.2022 по 30.09.2025 і за цей період зараховує позивачу до стажу 3 роки 7 місяців.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не враховує. Оскільки, з форми РС-право вбачається, що періоди з 28.02.2022 по 14.06.2022, з 10.02.2023-21.05.2024, з 07.07.2024 по 03.10.2025 не розраховані, як один місяць служби за три місяці.

Такі дії ГУ ПФУ в Тернопільській області позивач вважає протиправними, тому звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( надалі Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

Пунктом 2 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Пунктом 3 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV на призначення дострокової пенсії за віком мають чоловіки, які досягли 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Щодо не рахування відповідачем періоду роботи позивача з 02.09.1993 по 17.07.1995 та з 17.08.1995 по 16.12.2002, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» ( далі- Постанова №562) відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат Республікою Білорусь, суд зазначає наступне.

Згідно статті 24 Закону №1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа піддягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку. визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №№58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом. де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, a в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 02.09.1993 по 17.07.1995 позивач працював вантажником магазину №47 відділу робітничого забезпечення Брестського відділення Білоруської залізниці, що стверджується записами №10-11 трудової книжки НОМЕР_1 , яка заповнена 12.07.1983; у період з 17.08.1995 по 16.12.2002 позивач працював столяром 2 - 4-го розряду в Брестській вагонній дільниці Білоруської залізниці, що стверджується записами №12-15 в трудовій книжці НОМЕР_1 . У даному записі міститься чітка дата початку та закінчення навчання, жодних виправлень запис не містить.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Відповідно до ст. 24 - 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Як зазначає позивач, що при подачі заяви від 10.12.2025 ним було додано письмову заяву про неотримання пенсії та соціальних виплат в Республіці Білорусь.

Також, позивачем вказано, що отримати та надати підтверджуючі документи про неотримання пенсійних та соціальних виплат в Республіці Білорусь не взмозі, оскільки позивач з 24.02.2022 по 22.11.2025 служив у Збройних Силах України і приймав участь в обороні України від російської агресії і в разі моєї появи на кордоні з Республікою Білорусь мене відразу заберуть в полон. Крім того в силу поранення, яке отримав під час участі в боях позивач не має сил виїхати в Білорусь. Зауважено, що кордон між Україною та Республікою Білорусь закритий через воєнний стан та розірвання дипломатичних відносин. Крім того, у позивача відсутній закордонний паспорт.

Додатково у позовні заяві позивач зазначив, що довідку- підтвердження з Білорусії про невиплату пенсії та соціальних виплат не може надати, оскільки вважає, що після перетину кордону з Білоруссю буду затриманий спецслужбами РБ і переданий в полон Росії, як учасник бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 затверджено порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Зі змісту п 4 зазначеного Порядку вбачається, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992. р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі які будуть документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в у країні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає державі інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Суд звертає увагу на те, що заява позивач від 10.12.2025 про призначення пенсії містить інформацію, завірену підписом останньої, про те, що вона не отримує пенсійні виплати в інших державах, не отримує пенсію іншого виду та виплати від органів Республіки Білорусь. Відтак, позивач повідомив про відсутність пенсійних виплат у інших державах .

У той же час, функції щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 та в подальшому покладається на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Пунктом 5-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтями 1, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1993, (далі Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

За таких обставин, вищезазначена Угода була чинна як для України, так і для Республіки Білорусь в спірний період роботи позивача.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення та перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а відтак і з денонсацією міжнародних угод.

Із наведених вище підстав суд вважає необґрунтованою підставу для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періодів роботи з 02.09.1993 по 17.07.1995 та з 17.08.1995 по 16.12.2002, а надані підтверджуючі документи не викликають сумнівів щодо їх належності позивачу, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зарахування.

Стосовно не зарахування відповідачем періоду роботи з 12.03.2004 по 03.10.2025 відповідно до трудових книжок, а зарахування згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд зазначає наступне.

Згідно з відомостями форми РС-право судом встановлено, що відповідач безпідставно не у повному обсязі зарахував позивачу до стажу наступні періоди роботи:

- з 12.03.2004 по 23.06.2005, що становить 1 рік 3 місяці 11 днів, позивач працював художнім керівником Заболотівського будинку культури, що стверджується записами №19-20 в трудовій книжці НОМЕР_1 , однак відповідач зарахував лише з 25.03.2004 по 30.06.2005 - 1 рік 1 місяць;

- з 07.04.2012 по 15.06.2012 арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», що стверджується записами №1-2 в трудовій книжці НОМЕР_2 , однак відповідачем зараховано з 07.04.2012 по 31.05.2012;

- з 01.07.2014 по 31.08.2014 року робітником у ТОВ «Журавлини», що стверджується записами №5-6 в трудовій книжці НОМЕР_2 , однак відповідач зазначає, що я працював з 01.07.2014 по 31.07.2014, і зараховує позивачу у стаж лише 2 дні.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Разом з тим, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Отже, дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про позивача страховий стаж відображається відповідно до поданих страхувальником звітів та сплачених страхових внесків.

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Системний аналіз даних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим виникла розбіжність між індивідуальними відомостями про застраховану особу та записами у трудових книжках) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, які зазначені саме у трудових книжках.

У свою чергу згідно з вимогами статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.

Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірний запис у трудовій книжці є недійсним та недостовірним.

Враховуючи вище наведене суд вважає, що періоди з 12.03.2004 по 24.03.2004 - художнім керівником Заболотівського будинку культури, з 01.06.2012 по 14.06.2012 - арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», з 01.08.2014 по 31.08.2014 - робітником у ТзОВ «Журавлини» необхідно зарахувати до страхового стражу у повному обсязі, відповідно до записів у трудових книжках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Разом з тим з форми РС-право вбачається, що з 01.03.2022 по 30.09.2025 відповідач зараховує до стажу 3 роки 7 місяців. Однак, з військового квитка НОМЕР_3 вбачається, що позивач з 24.02.2022 по 22.11.2025 (3 роки 8 місяців 28 днів) проходив службу в Збройних Силах України.

Отже, враховуючи вище наведене суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби, саме з 24.02.2022 по 22.11.2025, замість 01.03.2022 по 30.09.2025.

Відповідно пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413).

Відповідно до пункту 2 Порядку №413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 4 Порядку №413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, довідка за формою згідно з додатком 6.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_6 від 20.06.2023.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_7 №1509/А від 03.10.2025 вбачається, що позивач дійсно в період з 28.02.2022-14.06.2022, з 10.02.2023-21.05.2024, з 07,07.2024 і по теперішній час брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Макарівська селищна територіальна громада, Бучанського району , Київської області: Первомайська сільська громада, Миколаївської області; Гуляйпільська міська громада Пологівського району Запорізької області; Бахмутська сільська громада, Бахмутський район, Донецька область; Дворічанська сільська громада, Петропавлівська сільська громада, Куп`янського району, Харківської області.

Суд зауважує, що довідка датована 03.10.2025, тому суд розглядає періоди зарахування періоду участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, саме по 03.10.2025.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що до страхового стажу позивача період участі в операції об`єднаних сил, для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з 01.03.2022 по 30.09.2025 зараховано у ординарному розмірі. Тобто, періоди з 28.02.2022 - 14.06.2022, з 10.02.2023 - 21.05.2024,з 07,07.2024 - 03.10.2025 зараховано також у ординарному розмірі

Відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Згідно пункту 2.3 розділу 2 Положення №530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час.

Пунктом 1.1 Положення №530 встановлено, що цим Положенням визначається порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».

Таким чином, системний аналіз наведених норм права в їх взаємозв`язку із положеннями статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській обл., перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Отже, положення статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначають, що періоди військової служби зараховуються в кратному розмірі до страхового стажу на тих умовах, які передбачені для зарахування стажу при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічні висновки за змістом щодо такого застосування норм права викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 31.08.2022 у справі №185/6919/16-а, від 17.10.2022 у справі №340/395/17, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19.

У вищевказаних постановах суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

З огляду на зазначене, суд вважає, що час проходження позивачем військової служби, протягом якого він брав безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 28.02.2022 -14.06.2022,з 10.02.2023 - 21.05.2024,з 07,07.2024 – 03.10.2025 з розрахунку один місяць служби за три місяці.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не в повному обсязі дослідив подані документи позивача, та не врахував чинне законодавство щодо зарахування пільгового стажу позивача в кратному обчисленні, а тому з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням.

З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу про пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання до зон гарантованого добровільного відселення для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії №032650007462 від 19 грудня 2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не повного зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періодів роботи:

- з 12 березня 2004 року по 23 червня 2005 року художнім керівником Заболотівського будинку культури, що стверджується записами №19-20 в трудовій книжці НОМЕР_1 ;

- з 07 квітня 2012 року по 15 червня 2012 року арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», що стверджується записами №1-2 в трудовій книжці НОМЕР_2 ;

- з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року робітником у ТОВ «Журавлини», що стверджується записами №5-6 в трудовій книжці НОМЕР_2 ;

- з 24 лютого 2022 року по 22 листопада 2025 року проходження служби в Збройних Силах України, що стверджується військовим квитком НОМЕР_3 ;

- військової служби в особливий період за пільговим коефіцієнтом один місяць за три місяці в періоди: з 28 лютого 2022 року по 14 червня 2022 року, з 10 лютого 2023 року по 21 травня 2024 року, з 07 липня 2024 року по 03 жовтня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 10.12.2025 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», зарахувавши (перерахувавши) до страхового стажу періоди роботи:

- з 12.березня 2004 року по 23 червня 2005 року художнім керівником Заболотівського будинку культури, що стверджується записами №19-20 в трудовій книжці НОМЕР_1 ;

- з 07 квітня 2012 року по 15 червня 2012 року арматурником в будівельному управлінні - 9 ПАТ «Київміськбуд-3», що стверджується записами №1-2 в трудовій книжці НОМЕР_2 ;

- з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року робітником у ТОВ «Журавлини», що стверджується записами №5-6 в трудовій книжці НОМЕР_2 ;

- з 24 лютого 2022 року по 22 листопада 2025 року проходження служби в Збройних Силах України, що стверджується військовим квитком НОМЕР_3 ;

- військової служби в особливий період за пільговим коефіцієнтом один місяць за три місяці в періоди: з 28 лютого 2022 року по 14 червня 2022 року, з 10 лютого 2023 року по 21 травня 2024 року, з 07 липня 2024 року по 03 жовтня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, місто Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Суддя В.В. Дмитрук