Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №464/4083/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4083/25

пр.№ 2/464/775/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.,

при секретарі судових засідань Сенюга М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про демонтування камер відеоспостереження,-

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Антонюк Ольга Олегівна звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 демонтувати камери відеоспостереження встановленні в квартирі АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову представник позивача Антонюк О.О. покликається на те, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) №Г-15651 від 25.04.1997 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (мама), ОСОБА_5 (сестра) та ОСОБА_6 (сестра). Відповідач, без погодження з позивачем, встановила камери відеоспостереження по периметру даної квартири. Камери відеоспостереження працюють в режимі збереження інформації на певному носії, що порушує конституційні права на недоторканість приватного життя позивача, його матері, яка є особою похилого віку та сестри - інваліда першої групи з дитинства. Встановлені відповідачкою, без згоди позивача та інших співмешканців, які є законними власниками частини квартири, камер відеоспостереження порушують їхні права на невтручання в особисте і сімейне життя. Відповідач здійснює запис розмов позивача із його мамою та сестрою, а також спілкування сестри ОСОБА_7 із мамою. Такі розмови відповідач пересилає третім особам. Відповідач встановила камери відеоспостереження з метою контролювати спілкування позивача з мамою та сестрою. Оскільки, відповідач слухає такі розмови та була проти спілкування позивача із мамою та сестрою, остання забрала належний позивачу екземпляр ключів від квартири, загального коридору, поштового ящику та телефон, який позивач купив сестрі, щоб спілкуватися з рідними. Відповідач неодноразово перешкоджала позивачу та його довірителю ОСОБА_8 у користуванні даною квартирою, зокрема не давала можливості передати мамі та сестрі ( ОСОБА_5 ) продукти та мобільний телефон, щоб позивач мав можливість спілкуватися з мамою та сестрою. З квітня 2024 року позивач взагалі не має зв?язку із рідною сестрою ОСОБА_9 та мамою. Сестра є інвалідом першої групи з дитинства, а мама - особою похилого віку. При спробі зателефонувати на номер телефону, яким користувалася сестра телефон не відповідає, очевидно вимкнений. У зв?язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України запровадженням воєнного стану, позивач не має можливості повернутися в Україну.. Сам факт відсутності згоди позивача та його рідних (законних власників квартири) на встановлення камер відеоспостереження, в поле огляду якого потрапляють вони та об?єкти їхньої власності, і зберігання отриманої з них інформації - відеозаписів з фіксацію особистого спілкування, розмов позивача, свідчить про обгрунтованість позовних вимог. Відеоспостереження порушують особисті немайнові права позивача, зокрема право на таємницю особистого, сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. Більше того, встановлення камер відеоспостереження призвело до того, що відповідач перешкоджає позивачу спілкуватися з мамою та сестрою, передати їм ліки,продукти харчування, одяг, телефон. Ураховуючи наведене, вважає, що внаслідок встановлення відповідачем камер відеоспостереження в квартирі, яка перебуває у спільній власності декількох осіб, без згоди позивача, який правомірно користуються такими приміщеннями, має місце втручання у його право на повагу до приватного і сімейного життя, яке з урахуванням наведених вище обставин не можна визнати пропорційним. У зв`язку із вищенаведеним позов просить задоволити.

Ухвалою суду від 20.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 20.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.09.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_10 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 25.04.1997 року. Крім відповідача співвласниками вказаної квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . До матеріалів справи не долучено доказів, що позивач є співвласником квартири. Позивач вказує, що відповідач без погодження з ним, встановила камери відеоспостереження по периметру даної квартири, які працюють в режимі збереження інформації на певному носії, що порушує його конституційні права на приватне життя, а також інших співвласників квартири в тому числі і матері, яка є особою похилого віку та сестри яка є інвалідом першої групи з дитинства. Камери встановлені без згоди позивача та інших співвласників. В даний час позивач починаючи з 2000 року постійно проживає за межами України, а саме в Канаді, про що він вказує і в позовній заяві, а в спірній квартирі він не проживає. Докази того, що в квартирі встановлено відеокамери, їх модель, марку, кількість, місце де такі встановлені, а також те, що такі здійснюють відеоспостереження та збереження інформації, носій за допомогою якого чи на якому здійснюється збереження інформації відсутні. Як ОСОБА_4 так ОСОБА_5 є особами які не можуть самостійно здійснювати за собою догляд, а також не усвідомлюють значення своїх дій та не можуть такими керувати. На даний час, догляд за ними здійснює відповідач, а позивач відмовився організувати належний догляд за рідними та його забезпечувати, надавати матеріальну допомогу та оплачувати. Більше, того ОСОБА_5 рішенням Сихівського районного суду м.Львова визнана недієздатною, і такій було призначено опікуна, яким був батько. Проте, на даний час в зв`язку із смертю батька, остання не має опікуна. Також, відповідачем подано до Сихівського районного суду м. Львова заяву про визнання недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Оскільки, ОСОБА_4 на даний час хворіє, та такій за результатами лікування встановлено захворювання,які призводять до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, тощо. Мати не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги. Як вбачається з наведеного, в спірній квартирі проживають дві особи, які є недієздатними, не усвідомлюють значення своїх дій та не можуть ними керувати, та потребують постійної сторонньої допомоги. Встановлення камер відеоспостереження може дати можливість здійснення нагляду за поведінкою як матері так і сестри, та можливого негайного вжиття заходів для захисту їх життя чи здоров`я, чи вжиття інших заходів для запобігання виникненню негативних ситуацій чи небезпеки для їх життя і здоров`я. Твердження позивача про те, що відповідачка порушує його особисті немайнові права та втручається у його приватне життя є безпідставними, оскільки, таким не надано (та не може бути надано, оскільки таке не відбувається) належних доказів того, що встановлені камери відеоспостереження мають технічну спроможність фіксувати приватне життя позивача, тощо. Оскільки, позивачем не надано суду жодних належних, допустимих, достатніх,достовірних доказів, що відповідачем порушуються його права внаслідок встановлення камер відео спостереження, що будь-які дії позивача потрапляють до об`єктиву камер, також, що камера працює в режимі збереження інформації та на якомусь носії зберігається такий запис, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав та просить такий задоволити. Зазначив, що у квартирі проживає мати позивача ОСОБА_4 та його сестра ОСОБА_5 . Камери відеоспостереження порушують права позивача на приватність телефонних розмов. Після встановлення камер відеоспостереження із мамою, яка є похилого віку та сестрою, яка являєтьсчя інвалідом з дитинства припинилось спілкування позивача. Позивач не проживає у даній квартирі з 2002 року, однак є її співвласником.

Представник відповідача ОСОБА_10 в судовому засіданні позов заперечив, просить у такому відмовити з підстав зазначений у відзиві на позовну заяву. Крім того вказав, що позивач не проживає у даній квартирі, а тому камери відеоспостереження не порушують його право на приватність. Крім того, саме відповідач здійснює догляд за мамою, та сестрою.

Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно статтей 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 25.04.1997, квартира за адресою АДРЕСА_2 нажежить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11 та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 .

До матеріалів справи стороною позивача долучено ряд звернень позивача до начальника відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області щодо неналежного догляду за матір`ю та сестрою, які проживають за адресою АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що працює дільничим, у квартирі за адресою АДРЕСА_2 бачив встановлені камери білого кольору у коридорі, яка модель відеокамери не знає. ОСОБА_2 повідомила, що у квартирі є камери.

Як вбачається із долученого до матералів справи строною відповідача довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА №827537 ОСОБА_5 являється особою із інвалідністю Перша «А» група.

Згідно Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.03.2005 ОСОБА_5 визнано недієздатною.

Опікуном ОСОБА_5 було призначено батька ОСОБА_11 , який згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.08.2022 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 19.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує сторонньої допомоги та догляду і опіки.

Відповідно до статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 301 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

У відповідності до статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку лише за її згодою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Згідно статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Факт встановлення відповідачем відеокамери у квартирі за адресою АДРЕСА_2 є доведеним, що підтверджується наданими показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_13 і не оспорюється стороною відповідача.

Крім того, встановлено, що між сторонами на протязі тривалого часу існує конфлікт щодо користування квартирою та неможливістю спілкування позивача з матір`ю та сестрою.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2002 року проживає у Канаді.

Таким чином, аналізом наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що відеонагляд відповідачем здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки умов проживання та можливого негайного вжиття заходів для захисту життя та здоров`я матері ОСОБА_4 , яка являється особою похилого віку та хворіє та ОСОБА_5 , яка являється особою із інвалідністю Першої «А» групи, які потребують стороннього допомоги та догляду, і цим права позивача не порушуються. При цьому протилежного позивачем не доведено та доказами у справі не спростовано.

Щодо покликання сторони позивача, що встановлення відповідачем камери відеоспостереження порушують його право на повагу до приватного і сімейного життя, зокрема встановлення відеокамери відповідачем призвело до перешкоджання позивачу спілкуватись з матір`ю та сестрою в телефонному режимі, то слід зазначити, що в даному випадку, наслідковий зв`язок між встановленням та здійсненням відеоспостереження відповідачем у квартирі та можливістю спілкуватись із матір`ю та сестрою-відсутній.

Позивачем не надано суду жодних належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, що встановленою відповідачем камерою відеоспостереження ведеться зйомка будь-яких дій позивача, який фактично у даній кувартирі не проживає, а відтак, суд вважає, що позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем внаслідок встановлення камери відеоспостереження його прав, зокрема, права на приватність, в тому числі і належних доказів на підтвердження того, що встановлені відповідачем відеокамери мають технічну можливість здійснювати саме запис (фіксацію подій на відеоплівку чи на носій в електронному вигляді).

З урахуванням викладеного, оцінивши та дослідивши в сукупності всі зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 301, 307 ЦК України, ст.ст.4, 7, 10, 81, 141, 263 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про демонтування камер відеоспостереження - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 09.02.2026.

Суддя Чорна С.З.