Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №448/2337/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/2337/25

Провадження № 3/448/61/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

03.02.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., з участю секретаря судового засідання Романченко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська в режимі відеоконференції матеріали справи, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Мостиська, Мостиського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого,

за ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП,

учасники справи:

особа, що склала протоколи про адміністративні правопорушення – ОСОБА_2 ,

особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

та його захисник - адвокат Борисенко В.В.,

права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особам роз`яснено,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011787Е від 05.11.2025 року, складеного помічником начальника відділу – начальником кінологічного відділення ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 відомо, що04.11.2025 року о 21:00 год., останній, у складі групи осіб спільно з громадянином ОСОБА_3 , під час спроби здійснення незаконного переміщення тютюнових виробів через державний кордон України, за допомогою БпЛА, вчинив спробу незаконного перетину Державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон, на напрямку 512 прикордонного знаку, на відстані 7000 м до лінії державного кордону, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, однак був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як порушення вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Він же, ОСОБА_1 , 04.11.2025 року о 21:00 год., діючи у складі групи осіб разом ізгромадянином ОСОБА_3 , під час затримання «Групою реагування» за спробу ОСОБА_3 незаконного перетину Державного кордону з України в Республіку Польща, з використанням БпЛА, поза пунктом пропуску через Державний кордон України, на напрямку 512 прикордонного знаку, на відстані 7000 м до лінії Державного кордону, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, зокрема: вдавався до втечі, чинив фізичний опір, на неодноразово повторену законну вимогу працівників ДПСУ припинити дані дії - не реагував.

Такими своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги п.12 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 19.12.2025 року об`єднано матеріали справ про адміністративні правопорушення: ЄУН 448/2337/25 за ч.2 ст.204-1 КУпАП та ЄУН 448/2338/25 за ч.2 ст.185-10 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 в одне провадження і присвоєно номер об`єднаної справи ЄУН 448/2337/25.

ІІ. Пояснення особи, яка бере участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, його захисника, свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в судовому засіданні провину в інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях не визнав, заперечив обставини, що наведені в протоколах про адміністративні правопорушення. Зазначив, що 04.11.2025 року, у вечірній час до нього зателефонував батько, та попросив його, щоб той привіз лопату, оскільки його автомобіль «загруз» у полі на околиці н.п. Годині. Надалі, він взяв велосипед і лопату та подався до вказаного місця, де знаходився батько. Приїхавши у поле, він з батьком почали відкопувати автомобіль, однак такий настільки «застряг», що вони не змогли його розкопати, а тому батько дав йому тепловізор і сказав їхати додому. Відійшовши декілька метрів від автомобіля, почув гул дрона над головою. Почавши пришвидшувати хід дорогою додому, однак його наздогнали особи у цивільному одязі та затримали, при цьому забрали телефон і тепловізор. Після цього зняли із його штанів ремінь та зв`язали йому руки, а потім вже наділи кайданки. Через деякий час інші особи, які також були у цивільному привели його батька. Надалі, їх двох повезли до авто батька. В подальшому, а це була 4-5 год. ранку, його із батьком відвезли у пункт пропуску «Шегині» для складення протоколів про адміністративні правопорушення, які в подальшому і склали за ч.2 ст.204-1 та ч.2 ст.185-10 КУпАП. Зазначив, що із протоколами його ніхто не знайомив, як і не давав такі для підпису. Також було проігноровано його вимогу про надання йому адвоката. Ранком, 05.11.2025 року його відправили у ПТТ, що у м.Львові, де він пробув там близько 72 год. Перебуваючи в ПТТ, ніхто в нього жодних пояснень протягом терміну перебування не відбирав. Покликався на те, що жодного наміру перетинати державний кордон у нього не було, оскільки йому лише 20 років, і він безперешкодно може покидати територію України. Також вказував, що йому невідомо чиї були упаковки із сигаретами та літальні апарати, а також маскувальна сітка, які були відшукані неподалік транспортного засобу його батька. Щодо злісної непокори працівникам ДПСУ, то зазначив, що жодного опору таким він не чинив. Вважає, що відносно нього відсутні докази, які підтверджують склади адміністративних правопорушень за ч.2 ст.204-1 і ч.2 ст.185-10 КУпАП, а тому просить суд провадження щодо нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Борисенко В.В., в судовому засіданні зазначив, що його підзахисний заперечує факт наміру незаконного перетину Державного кордону України. Вказує, що місце затримання ОСОБА_1 відбувалось на значній відстані від ДКУ, зокрема близько за 7000 м. Це об`єктивно унеможливлює навіть теоретичну реалізацію спроби його перетину в момент зупинки. Жодних дій, які могли б бути кваліфіковані як підготовка до незаконного перетину кордону, зафіксовано не було. Також зазначає, що його підзахисний може без жодних перешкод покидати територію України, оскільки йому є лише 20 років, і відповідно громадяни вказаного віку згідно національного законодавства можуть безперешкодно перетинати ДКУ. Щодо віднайдених неподалік транспортного засобу літальних апаратів, на яких, за словами працівників ДПСУ мав намір перетнути ДКУ з РП громадянин ОСОБА_1 , то з даного приводу зазначає те, що вказані літальні апарати, не належать ні його підзахисному, ні його батькові. Жодних доказів з цього приводу, в матеріалах не міститься. Щодо складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 , то з таким його підзахисний також категорично не погоджується, оскільки з матеріалів адміністративної справи не вбачається, що останній вчинив злісну непокору законній вимозі працівника Державної прикордонної служби. Окрім цього, вказані протоколи йому, ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису не надавали представники ДПСУ, в тому числі особа, яка складала протоколи, - ОСОБА_2 . Щодо інкримінованої представниками ДПСУ втечі з місця події ОСОБА_1 , то це пояснюється тим, що над ним, ОСОБА_1 , літав дрон, від гулу якого такий сильно налякався, тому почав тікати, оскільки хвилювався за своє життя. Таким чином, наведені в протоколах обставини не підтверджені належними доказами, склад адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 відсутній, а тому провадження підлягає закриттю.

Особа, що склала протоколи про адміністративні правопорушення - ОСОБА_2 , помічник начальника відділу – начальник кінологічного відділення ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), в судовому засіданні зазначив, що він уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі складав протоколи про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.185-10 і ч.2 ст.204-12 КУпАП щодо громадянина ОСОБА_1 . При цьому вказав, що 04.11.2025 року близько 19.20 год. надійшла оперативна інформація про виявлення за допомогою БпЛА рух транспортного засобу на околиці населеного пункту Годині, котрий ймовірно причетний до протиправної діяльності на ділянці відповідальності підрозділу на напрямку 512 п/зн. До вказаної операції було задіяно військовослужбовців та два транспортні засоби. Близько 21:00 год. прибувши на вказане місце, вони побачили автомобіль, та двох осіб чоловічої статі, які почали тікати, при цьому не реагували на законну вимогу представників ДПСУ припинити дані дії (втечу з місця події). Надалі вони вказаних осіб затримали, зокрема ОСОБА_3 було затримано у закинутому сараї на окраїні н.п. Годині, а ОСОБА_1 – на польовій дорозі, неподалік транспортного засобу. Близько 4-5 год. ранку 05.11.2025 року порушників державного кордону було доставлено у п/п «Шегині» для складання відповідних протоколів, які в подальшому і були складені відносно громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Щодо заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , що за допомогою вказаних літальних апаратів такий не міг перетнути ДКУ, оскільки їхні технічні характеристики не передбачені для підняття та подальшого транспортування осіб, то, він, ОСОБА_2 зазначив, що вказані літальні апарати бути вдосконалені та модернізовані. Щодо самих протоколів про адміністративні правопорушення, то з такими порушника було ознайомлено в Впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (1-й поверх адмінбудівлі), однак такий від підпису відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , про що зазначено у самих протоколах про адміністративні правопорушення. Щодо заперечень порушника, про те, що на його прохання йому не надано адвоката, то зазначив, що порушник сам відмовився від адвоката, про що зазначив працівникам ДПСУ в присутності свідків, що зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення, а вже під час перебування в ПТТ у м.Львові на його звернення такому був надано відповідь за підписом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , що після звільнення з пункту тимчасового тримання відвідування адвоката не вбачається можливим. Просив притягнути громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки його вина доведена.

Свідок ОСОБА_4 , інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), в судовому засіданні пояснила, що була присутня при ознайомленні ОСОБА_1 із протоколами про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП. Зазначила, що подія мала місце у адмінбудівлі п/п «Шегині», проте коли саме, не пригадує (дату, час). Вказаного дня вона не перебувала на робочому місці та не була на зміні. Зазначила, що громадянину ОСОБА_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 було вручено протоколи для ознайомлення та підпису. Також при цьому був присутній батько ОСОБА_1 . Однак, громадянин ОСОБА_1 від підпису та послуг адвоката відмовився.

Свідок ОСОБА_6 , помічник начальника відділу – начальник відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної смуги « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), в судовому засіданні пояснив, що 04.11.2025 року виконував наказ з охорони ДКУ. Близько 19.00 год. за допомогою БПЛА виявлено рух транспортного засобу в напрямку ДКУ. До вказаної операції було задіяно 6-ть військовослужбовців та 2-а транспортні засоби. Прибувши на вказане місце, а це околиця с.Годині, вони побачили транспортний засіб, біля якого було двоє осіб, які побачивши їх, військовослужбовців, почали тікати. Через деякий час він особисто затримав громадянина ОСОБА_3 у закинутому господарському приміщенні на околиці населеного пункту. В свою чергу громадянина ОСОБА_1 затримували інші військовослужбовці.

Свідок ОСОБА_7 , старший інспектор прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної смуги « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), в судовому засіданні пояснив, що 04.11.2025 року виконував наказ з охорони ДКУ. Близько 19.00 год. надійшла оперативна інформація про рух транспортного засобу в напрямку ДКУ. Було задіяно групу військовослужбовців в кількості 6-ти чоловік та 2-а транспортні засоби. Він, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ввійшли до однієї групи реагування, а також майор ОСОБА_10 , разом з двома іншими військовослужбовцями, ввійшли до другої групи реагування. На транспортних засобах виїхали на місце події, а це околиця с.Годині, вони побачили транспортний засіб, біля якого було двоє осіб, які побачивши їх, почали тікати. Він з ОСОБА_9 особисто затримували ОСОБА_11 . Під час затримання ОСОБА_12 не виконував вимоги, щоб зупинитись, втікав, шарпався, однак був затриманий та використано спецзасіб – кайданки. Жодного ременя із одягу він у ОСОБА_1 не знімав, як і не використовував такий при затриманні. Зазначив, що поверхневий огляд ОСОБА_1 не проводив, в тому числі не вилучав телефон і тепловізор. Зазначив, що ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_3 , якого затримала інша група реагування, згодом були доставлені до автомобіля ОСОБА_13 , після чого до ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Свідок ОСОБА_5 , інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) в судовому засіданні пояснив, що на прохання старшого лейтенанта ОСОБА_2 був присутній при ознайомленні ОСОБА_1 із протоколами про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП. Зазначив, що подія мала місце у впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 04.11 на 05.11.2025 року. Він був після робочого дня, на зміні не перебував. Громадянину ОСОБА_1 в адмінбудівлі ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на першому поверсі, у присутності батька вручалися протоколи для ознайомлення та підпису, однак такий відмовився їх підписувати. Також повідомив старшого лейтенанта ОСОБА_2 , що не потребує адвоката, оскільки він нічого протиправного не вчиняв.

ІІІ. Застосоване судом законодавство, а також оцінка суду щодо фактичних обставин справи.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог частини 2 статті 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Щодо винуватості громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011787Е від 05.11.2025 року складеного помічником начальника відділу – начальником кінологічного відділення ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 відомо, що 04.11.2025 року об 21:00 год., останній, діючи у складі групи осіб спільно з громадянином ОСОБА_3 , під час спроби здійснення незаконного переміщення тютюнових виробів через державний кордон України, за допомогою БпЛА, вчинив спробу незаконного перетину Державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон, на напрямку 512 прикордонного знаку, на відстані 7000 м до лінії державного кордону, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, однак був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП, надані наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011787Е від 05.11.2025 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, зміст якого викладено вище;

- протокол про адміністративне затримання громадянина ОСОБА_1 від 04.11.2025 року, з якого відомо, що вказаного громадянина було затримано вищевказаного дня об 21:00 год. на строк 3-ох діб з метою з`ясування обставин правопорушення;

- схему спроби незаконного перетину державного кордону за 04 листопада 2025 року та фототаблицями до вказаної схеми, з якої вбачається наступне: о 19:20 від ПОРВ з м.д.н.п. Мостиська надійшла інформація про рух т/з в межах КПР, ок.н.п. Годині, який ймовірно причетний до протиправної діяльності на ділянці відповідальності підрозділу на напрямку 515 п/зн (6500 до ДК); з 19:25 год. організовано проведення спеціальних дій з пошуку порушників (створено 2 групи військовослужбовців для виїзду на місце події); о 21:00 год. в ході проведення перевірки близько 7000 м від ДКУ навпроти 512-513 п/зн на ок.н.п. Годині було виявлено та затримано громадян: ОСОБА_14 , 1977р.н. та ОСОБА_15 , 2001р.н. (згодом встановлено, що установчі дані вказаної особи ОСОБА_16 ); на місці події також виявлено 3 літальні апарати типу «літачок», 2850 пачок сигарет різних торгових марок та транспортний засіб – автомобіль марки «Jeep», реєстр.номер НОМЕР_1 ; по даному факту проінформовано представників НПУ, ТУ БЕБ у Львівській області; о 21:40 год. прибули представники НПУ; 23:30 год. прибули представники БЕБ та СБУ у Львівській області; громадян ОСОБА_14 і ОСОБА_1 було доставлено на відділ для проведення фільтраційних заходів та складання протоколів за ч.2 ст.185-10 і ч.2 ст.204-1 КУпАП;

- рапорт ст. зміни прикордонних нарядів ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_17 від 04.11.2025 року, з якого відомо, що об 21:00 год. отримано інформацію від п/н «Група реагування» про затримання ними на напрямку 512 прикордонного знаку 2-ох громадян України під час спроби незаконного перетину та здійснення незаконного переміщення тютюнових виробів через ДКУ;

- витяг з ДМС відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- відеозапис, котрий здійснений тепловізійним дроном «Mavic 3», з якого вбачається наступне: здійснюється зйомка території на околиці н.п.Годині; в полі працює сільськогосподарська техніка; рухаються два транспортні засоби ДПСУ в напрямку транспортного засобу, який стоїть у полі, що на окраїні н.п. Годині; при наближенні до вказаного транспортного засобу, від такого відбігають дві особи чоловічої статі; один з осіб ( ОСОБА_12 ) побіг в одному напрямку, інша особа ( ОСОБА_18 ) побіг в сторону н.п. Годині; особа, що прямувала в напрямку н.п.Годині прямує до господарства місцевого жителя; надалі видно, як особа ( ОСОБА_18 ) ходить біля господарських будівель, щоб заховатись.

Відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв`язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України «Про державний кордон України».

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про державний кордон України», пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.

Згідно ст.12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

При розгляді даної справи суд повинен встановити, чи вчиняв громадянин України ОСОБА_1 спробу, тобто активні дії, для перетину державного кордону України у незаконний спосіб, та в чому такі полягають.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , зазначив, що 04.11.2025 року, у вечірній час до нього зателефонував батько ОСОБА_3 , та попросив його, щоб той привіз лопату, оскільки останній, керуючи автомобілем «загруз» у полі на околиці н.п. Годині. Надалі, він взяв велосипед і лопату та подався до вказаного місця, де знаходився батько. Приїхавши у поле, він з батьком почали відкопувати автомобіль, однак такий настільки «застряг», що вони не змогли його розкопати, а тому батько дав йому тепловізор і сказав їхати додому. Згодом, на польовій дорозі, йдучи додому, його затримали працівники ДПСУ, інкримінуючи йому спробу перетину державного кордону поза пунктом пропуску, групою осіб.

Матеріали справи не містять будь яких доказів на спростування показань громадянина ОСОБА_1 щодо відсутності умислу на спробу незаконного перетину державного кордону.

Суд вважає, що сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на околиці н.п. Годині, в напрямку від лінії державного кордону без підтверджуючих підстав не свідчить про бажання такого спробувати незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску. Більше того, враховуючи вік громадянина ОСОБА_1 , а це 20 років, такий відповідно до національного законодавства може безперешкодно перетинати ДКУ під час воєнного стану.

Поряд з цим, суд звертає увагу і на те, що у громадянина ОСОБА_1 не вилучались жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір спроби незаконного перетину ним державного кордону України.

Дії особи, яка в свою чергу є місцевим мешканцем (проживає у сусідньому населеному пункті) тобто здатний усвідомлювати де саме знаходиться в той чи інший момент пересування, що у свою чергу технічно дозволяє усвідомити вчинення дій протиправного характер своєї чи бездіяльності, не може по своїй правовій природі згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення вважатися протиправною, оскільки особа не могла усвідомлювати характер протиправної дії чи бездіяльності відповідно передбачити протиправний характер таких, що у свою чергу не дозволяє кваліфікувати такі дії як необережні, оскільки особа не могла передбачити або легковажно розраховувати на відвернення наслідків. Оскільки дії особи не підпадають під категорію умисних дій чи дій з необережності, позаяк, не наведено чи доведено жодних фактів чи доказів котрі можуть підтвердити наявність умислу і діях чи бездіяльності. На підставі чого вважати дії громадянина ОСОБА_1 доведеним фактом правопорушення є передчасним та таким, що свідчить про наявність в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об`єктивної сторони не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Виходячи зі змісту ст.62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що органом, що склав протокол не надано беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Вищевикладене свідчить про те, що автором протоколу слід надати відповідне доказове забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумціях.

Згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 204-1 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння громадянином ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП не було встановлено, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП, з наведених вище мотивів і підстав.

Щодо вини громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, то суд з даного приводу зазначає наступне.

Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011788Е від 04.11.2025 року складеного помічником начальника відділу – начальником кінологічного відділення ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 відомо, що вищевказаного дня о 21:00 год., останній, у складі групи осіб разом із громадянином ОСОБА_3 , котрий під час спроби здійснення незаконного переміщення тютюнових виробів через державний кордон України, за допомогою БпЛА, вчинив спробу незаконного перетину Державного кордону з України в РП, поза пунктом пропуску через державний кордон, на напрямку 512 прикордонного знаку, на відстані 7000 м до лінії державного кордону, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, під час затримання «Групою реагування», вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, зокрема: вдавався до втечі, чинив фізичний опір, на неодноразово повторену законну вимогу представників ДПСУ припинити дані дії - не реагував.

Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.185-10 КУпАП.

На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.185-10 КУпАП, надані наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011788Е від 04.11.2025 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, зміст якого викладено вище;

- протокол про адміністративне затримання громадянина ОСОБА_1 від 04.11.2025 року, з якого відомо, що вказаного громадянина було затримано вищевказаного дня об 21:00 год. на строк 3-ох діб з метою з`ясування обставин правопорушення;

- витяг з ДМС відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- схему спроби незаконного перетину державного кордону за 04 листопада 2025 року та фототаблицями до вказаної схеми, з якої вбачається наступне: о 19:20 від ПОРВ з м.д.н.п. Мостиська надійшла інформація про рух т/з в межах КПР, ок.н.п. Годині, який ймовірно причетний до протиправної діяльності на ділянці відповідальності підрозділу на напрямку 515 п/зн (6500 до ДК); з 19:25 год. організовано проведення спеціальних дій з пошуку порушників (створено 2 групи військовослужбовців для виїзду на місце події); о 21:00 год. в ході проведення перевірки близько 7000 м від ДКУ навпроти 512-513 п/зн на ок.н.п. Годині було виявлено та затримано громадян: ОСОБА_14 , 1977р.н. та ОСОБА_15 , 2001р.н. (згодом встановлено, що установчі дані вказаної особи ОСОБА_16 ); на місці події також виявлено 3 літальні апарати типу «літачок», 2850 пачок сигарет різних торгових марок та транспортний засіб – автомобіль марки «Jeep», реєстр.номер НОМЕР_1 ; по даному факту проінформовано представників НПУ, ТУ БЕБ у Львівській області; о 21:40 год. прибули представники НПУ; 23:30 год. прибули представники БЕБ та СБУ у Львівській області; громадян ОСОБА_14 і ОСОБА_1 було доставлено на відділ для проведення фільтраційних заходів та складання протоколів за ч.2 ст.185-10 і ч.2 ст.204-1 КУпАП;

- рапорт ст. зміни прикордонних нарядів ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_17 від 04.11.2025 року, з якого відомо, що об 21:00 год. отримано інформацію від п/н «Група реагування» про затримання ними на напрямку 512 прикордонного знаку 2-ох громадян України під час спроби незаконного перетину та здійснення незаконного переміщення тютюнових виробів через ДКУ;

- відеозапис, котрий здійснений тепловізійним дроном «Mavic 3», з якого вбачається наступне: здійснюється зйомка території на околиці н.п.Годині; в полі працює сільськогосподарська техніка; рухаються два транспортні засоби ДПСУ в напрямку транспортного засобу, який стоїть у полі, що на окраїні н.п. Годині; при наближенні до вказаного транспортного засобу, від такого відбігають дві особи чоловічої статі; один з осіб ( ОСОБА_12 ) побіг в одному напрямку, інша особа ( ОСОБА_18 ) побіг в сторону н.п. Годині; особа, що прямувала в напрямку н.п.Годині прямує до господарства місцевого жителя; надалі видно, як особа ( ОСОБА_18 ) ходить біля господарських будівель, щоб заховатись.

Положеннями ч.1 ст.185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Санкцією ч.2 ст.185-10 КУпАП, передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Об`єкт правопорушення: суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України, забезпечення прикордонного режиму та громадського порядку.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Суб`єкт правопорушення: фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона: характеризується наявністю вини у формі прямого умислу - особа усвідомлює незаконність своїх дій щодо прикордонників, передбачає шкоду для суспільних відносин і бажає або свідомо допускає ці дії.

Таким чином, особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення.

Відповідно до Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України від 19.10.2015 року за №1261, група реагування - прикордонний наряд у складі трьох і більше прикордонників, який призначений для пошуку, переслідування і затримання правопорушників, а також своєчасного реагування на зміни обстановки на ділянці підрозділу охорони кордону.

Під час виконання завдань група реагування зобов`язана:

- перебувати в місцях, визначених начальником підрозділу охорони кордону (старшим зміни прикордонних нарядів), з урахуванням обстановки, яка складається на ділянці підрозділу охорони кордону, в готовності до вибуття на місце виявлення правопорушення (ознак правопорушення);

- починати пошук з місця виявлення слідів правопорушників або із зазначеного в наказі вихідного рубежу (пункту), де старший наряду визначає основний напрямок пошуку, розстановку прикордонників у складі наряду, порядок руху, спостереження й огляду місцевості, заходи безпосередньої охорони і порядок підтримання взаємодії із сусідніми прикордонними нарядами;

- вести пошук правопорушників у взаємодії з іншими прикордонними нарядами шляхом огляду місцевості та місцевих предметів, будівель та місць, що можуть бути використані правопорушниками для переховування, за потреби опитувати місцевих жителів, які зустрічаються в районі пошуку, залучати до пошуку членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;

- вести огляд приміщень тільки за згодою й у присутності їх власників чи представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування із залученням місцевих жителів;

- під час огляду місцевості особливу увагу звертати на височини, окраїни населених пунктів, узлісся та інші можливі місця переховування правопорушників, періодично робити зупинки для прослуховування місцевості, орієнтування й уточнення основного напрямку пошуку;

- суворо дотримуватись заходів світлового та звукового маскування.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Так, відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

Статтею 3 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, зокрема що, основною функцією ДПС України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Відповідно до п.12 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу» органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, серед іншого: вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України.

Згідно ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов`язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Надані суду докази є належними та допустимими, отримані та оформлені з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення порядку збирання чи фіксації доказів або ставили під сумнів їх достовірність. Доказів на спростування відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Судом установлено, що подія мала місце в межах контрольованого прикордонного району, а вимога заявлена працівниками ДПСУ про припинення протиправної діяльності (втечі з місця події, чинення фізичного опору представникам ДПСУ) була висунута уповноваженим військовослужбовцем Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків. Така вимога є законною та ґрунтується на положеннях ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України.

Протоколу про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку ОСОБА_1 . Місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо пояснень ОСОБА_1 , наданих таким у судовому засіданні, про те, що він нібито не чинив жодного фізичного опору працівникам ДПСУ, як і не тікав з місця події від таких, суд зазначає, що такі твердження спростовуються змістом того ж таки переглянутого відеозапису, а також наданими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_7 , а також поясненнями особи, яка складала протокол про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 , як очевидців події. Пояснення останніх не містять будь-яких суперечностей, є такими, що доповнюють одне одного та підтверджують обставини справи.

Покликання захисника – адвоката Борисенка В.В. на відсутність на відеозаписі, зробленого за допомогою БпЛА «Mavic 3», що долучений працівниками ДПСУ до матеріалів справи, дати та часу вчинення інкримінованих його підзахисному правопорушеннях, як на істотні порушення, - є безпідставними, оскільки вказані обставини є не визначальними та єдиними. Відсутність таких відомостей не спростовують вчинення громадянином ОСОБА_1 правопорушення. Окрім того, зазначений відеозапис скерований відповідними посадовими особами ДПС України та не довіряти якому у суду немає підстав.

Слід також зазначити, що долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не є спростовані та враховуються судом такими, що мають істотне значення для розгляду справи.

Вказаний відеозапис не є єдиним доказом вини ОСОБА_1 . Вина останнього підтверджується й іншими доказами дослідженими судом, з якими узгоджується відеозапис. До того ж, зазначена позиція сторони захисту не ґрунтуються на будь яких об`єктивних даних, які б спростовували події, що мали місце вищевказаного дня.

Відносно пояснень сторони захисту, що матеріали справи не містять записів з бодікамер службових осіб при здійсненні затримання, яким було зафіксовано громадян, які нібито намагалися перетнути державний кордон, суд зазначає, що нормами КУпАП та Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України від 18 вересня 2013 року № 898, не передбачено таких дій при оформленні матеріалів справи. Вказане може бути засобом доказування, проте в даному випадку таке не є обов`язковим.

Щодо доводів про те, що працівники прикордонної служби не повідомили ОСОБА_1 про зміст протоколу, йому не роз`яснено передбачені ст.268 КУпАП права, а відомості про те, що ОСОБА_1 не потребує послуг захисника не відповідають дійсності, суд також не бере до уваги, позаяк такі не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Навпаки, перебуваючи в ПТТ у м.Львові, а саме, 07.11.2025 року, громадянин ОСОБА_1 звертався (№ звернення Ш-5155) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання правової допомоги, де в ході розгляду вказаного звернення йому надано відповідь, що вже після звільнення його, ОСОБА_1 , з пункту тимчасового тримання, відвідування адвоката не вбачається можливим, що стверджується листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_19 від 26.11.2025 року за №02.1/-5155/4637.

При цьому, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у разі відмови від підписання протоколу, мав право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, чим він не скористався.

Щодо доводів сторони захисту, про те, що свідки, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні, являються заінтересованими особами і покази таких не є об`єктивними, то суд зазначає, що пояснення вказані свідки надавали, будучи попереджені про кримінальну відповідальність, а їх пояснення не є єдиними доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення; ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , про те, що під час затримання ОСОБА_1 , військовослужбовці ДПСУ, руки такого зв`язали ременем, знятим з його одягу, оскільки як було встановлено судом (витребувано інформацію) та підтверджено поясненнями тих же свідків, усі вони, заступаючи на службу 04.11.2025 року отримали екіпірування, котре в тому числі включало спецзасоби – кайданки.

Зазначені ОСОБА_1 пояснення в цій частині суд оцінює критично, оскільки фактична поведінка особи полягала у послідовному невиконанні законної вимоги уповноваженої службової особи, тобто військовослужбовця ДПСУ.

Наведені ОСОБА_1 пояснення не спростовують установлених судом фактичних обставин та не впливають на висновок суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП та підтверджував би обставини на які посилається сторона захисту, - суду не надано.

Суд також бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. У матеріалах справи немає відомостей про те, що він звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду щодо нього або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку.

Щодо викладення в протоколі про адміністративне правопорушення такої обставини, як вчинення ОСОБА_1 «спроби здійснення незаконного переміщення тютюнових виробів через ДКУ», то суд вважає, що така обставина підлягає виключенню, оскільки не охоплюється диспозицією ст.185-10 КУпАП та може бути предметом встановлення та перевірки відповідними правоохоронними органами.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності в їх сукупності, які за своїм змістом є логічними та послідовними, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у злісній непокорі законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, вчинена групою осіб, що утворює собою самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП.

ІV. Накладення адміністративного стягнення.

Згідно статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статтей 34 і 35 КУпАП, - судом не встановлено.

Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу — прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.

Майновий стан правопорушника враховується при застосуванні адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія). При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Правосвідомість є іманентним явищем формується емпіричним шляхом, зокрема з суспільної думки, висновків авторитетних правників.

Сучасне суспільство визнає судовий розсуд не лише щодо встановлення фактів, а й щодо застосування права до цих фактів. Вимога гнучкості для забезпечення індивідуалізації рішень вже припускає надання суддям права на розсуд. Тлумачення норми права завжди залишає місце для розсуду.

Змістовне, розширювальне тлумачення закону у даній справі було здійснене з дотриманням конвенційних гарантій особи, яка притягається до відповідальності. Судове провадження щодо нього було повним, всебічним, справедливим, із оцінкою всіх аргументів захисту. Висновок щодо його винуватості, на переконання суду, не залишає місця сумнівам.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його молодий вік (двадцять років), поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини (не визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення), майновий стан (не є працевлаштований), відсутність обставин, які б обтяжували чи пом`якшували відповідальність ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст.185-10 КУпАП, - у виді адміністративного арешту.

Згідно з ст.327 КУпАП, строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту.

Громадянин ОСОБА_1 був затриманий об 21:00 год. 04.11.2025 року (на термін до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення) та був звільнений 07.11.2025 року о 13:50 год., тому йому необхідно зарахувати час адміністративного затримання в строк відбування адміністративного арешту.

Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Строки накладення стягнення, що передбачені ст.38 КУпАП, не закінчились.

V. Вирішення питання судових витрат.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328 гривень.

У зв`язку з чим з 01.01.2026 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 665,60 грн. (3328*0,2=665,60).

Слід зазначити те, що у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 може бути звільнено від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір».

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, то з такого підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 665, 60 грн..

Керуючись ст.ст. 8, 33-35, 40-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 (три) доби.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття адміністративного арешту його адміністративне затримання з 21:00 год. 04.11.2025 року по 13:50 год. 07.11.2025 року та вважати призначене йому адміністративне стягнення відбутим.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В.Кічак