Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №943/2062/25 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2062/25

Провадження № 2/943/398/2026

10 лютого 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Буську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через представника за довіреністю Корнійчук Д.Д. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 39853,00 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 жовтня 2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту «creditkasa.com.ua», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1287-5684, який відповідач підписав одноразовим ідентифікатором А1544 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно цього Договору відповідач шляхом перерахування отримав у позивача грошові кошти в розмірі 9100,00 грн., строком кредитування на 300 днів, базовий період 14 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3% в день (стандартна процентна ставка) та зниженої процентної ставки в розмірі 2,50% в день, що їх відповідач зобов`язався повернути та сплатити вказані проценти за користування цим кредитом. Однак, взятих на себе зобов`язань за цим договором відповідач не виконав, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем. Станом на 19.10.2025 року відповідач має існуючу перед позивачем заборгованість на загальну суму 82520,20 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 8920 грн., нарахованими відсотками на прострочений кредит у розмірі 73600,20 грн. Разом із тим, позивач як кредитор ухвалив рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом часткового списання заборгованості відповідачу за Кредитним договором у розмірі 42667,20 грн. за умови погашення відповідачем решти заборгованості в сумі 39853 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами частково, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 8920 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 30933 грн., що разом становить 39 853,00 грн. Оскільки відповідач добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 03.11.2025, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №8047 від 24.11.2025), у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки не погоджується із доводами позовної заяви із таких мотивів. Зокрема, заперечує факт укладення ним із позивачем Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року, оскільки позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка спірного кредитного договору створена у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що такий правочин підписаний електронним підписом сторін. При цьому, відповідач ОСОБА_1 наполягає на тому, що він не укладав спірного кредитного договору, роздруківку якого долучив представник позивача до позовної заяви, а також ним не узгоджено кабальних умов кредитування. Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023, а відповідачем його поставлено під сумнів, а тому просив на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу. Крім того, відповідач покликався на те, що навіть за умови укладення ним такого кредитного договору, то ним не узгоджено пролонгацію такого договору, а тому нараховані йому проценти поза межами базового періоду (18.10.2023-31.10.2023) в сумі 27748,00 грн. він вважає безпідставним, оскільки нараховано після 24.02.2022, що суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, в силу якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, відповідач заперечує і сам факт отримання ним кредитних коштів у позивача, оскільки розрахунок заборгованості є одностороннім розрахунком позивача та не є документом первинного фінансового обліку, а також не є такою інформаційна довідка (повідомлення), а належних і допустимих доказів перерахування кредиту, користування ним, укладення договору та інсування боргу позивачем не надано. Тобто, відповідач покликався на відсутність в матеріалах справи первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості та її розміру згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому просив у задоволенні позовних вимог до нього відмовити повністю. Крім того, відповідач ОСОБА_1 просив на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу, зокрема: Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів, просив визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через свого представника Кожушка В.О. направив до суду додаткові письмові пояснення від 25.12.2025 року (вх. №8831/25 від 29.12.2025), яка по суті є відповіддю на відзив, де представник позивача, фактично спростовуючи доводи відзиву на позовну заяву, звертає увагу суду на таке. Зокрема, щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року значив, що на підтвердження укладання згаданого кредитного договору відповідачем з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано до суду електронний доказ (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «A1544», а тому матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі (час та дату підпису: 18.10.2023 о 02:30:24). Отже, із вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір №1287-5684 від 18.10.2023 року був укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Також відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), як належної ідентифікації відповідача з метою укладення договору. З огляду на вищезазначене, представник позивача вважає, що відповідач, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, скористався ідентифікацією особи через BankID та при оформленні спірного кредитного договору було проведено додаткову верифікацію внаслідок чого надаємо селфі з паспортом відповідача (надано в додатках). Щодо надання первинних бухгалтерських документів представник позивача покликався на те, що позивач не є банківською установою та не в змозі надавати саме такі документи, однак як вбачається із змісту Кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, НОМЕР_1 , куди були перераховані кредитні кошти відповідачу. Крім того, на підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано Довідку про перерахування суми кредиту №1287-5684 від 18.10.2023 року, а також лист (довідку) АТ КБ «ПРИВАТБАНК, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 (містяться в матеріалах справи). Крім того, на спростування доводів відзиву про нарахування позивачем штрафних санкцій та комісії, представник позивача звертає увагу суду, що згідно матеріалів справи розрахунок штрафу та комісії стосовно ОСОБА_1 не нараховувались. Заперечуючи доводи відзиву з приводу нарахованих процентів за користування кредитом, представник позивача покликався на те, що відповідна процентна ставка за кредит нарахова у повній відповідності з вимогами спірного кредитного договору, які були узгоджені відповідачем. Більше того, усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1287-5684 від 18.10.2023 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, зокрема 15.11.2023 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 2 462,00 грн., які були враховані на погашення відсотків за користування кредитними коштами. Більше того, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 42 667,20 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 39853,00 грн. Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину. Відтак, представник позивача просить прийняти Додаткові письмові пояснення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути із відповідача судові витрати.

Заперечення щодо додаткових письмових пояснень (відповіді на відзив) у порядку, передбаченому ст. 180 ЦПК України, від відповідача ОСОБА_1 до суду не надходило.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року постановлено витребувати у ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - оригінал електронного доказу, зокрема: Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року із додатками до нього, що надійшли до суду згідно клопотання представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кожушка В.О. від 23.01.2026 року (вх. №500 від 26.01.2026) із доданими до нього витребуваними матеріалами, зокрема: оригінал Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року, що міститься на USB Wibrand 4 GB (35 сторінок).

Крім того, вищевказаною ухвалою суду від 20.01.2026 року витребувано у Акціонерного товариства «А-БАНК» інформацію щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 за 18.10.2023 року щодо надходження (перерахування) коштів у сумі 9 100, 00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , що надійшла до суду згідно листа АТ «А-БАНК» (вх. №195/26 від 03.02.2026) із доданою до нього випискою (рух коштів по рахунку за 18.10.2023 року), а також із підтвердженням того, що платіжна картка № НОМЕР_2 , емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2023 року між позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту «creditkasa.com.ua», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1287-5684, за яким відповідач отримав у позивача грошові кошти в загальному розмірі 9100,00 грн., строком кредитування на 300 днів (дата повернення кредиту 12.08.2024), базовий період 14 днів (до 31.10.2023), зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3% в день (стандартна процентна ставка) та зниженої процентної ставки в розмірі 2,50% в день, що їх відповідач зобов`язався повернути та сплатити вказані проценти за користування цим кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Так, 18 жовтня 2023 року на виконання зазначених вище вимог законодавства, відповідачем ОСОБА_1 було використано одноразовий ідентифікатор «А1544» для підписання Договору про відкриття кредитної лінії №1287-5684, а також ознайомлення із Правилами кредитування, які в силу положень п. 11.1 цього Договору (Правила) разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомилася з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.com.ua/), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Разом із тим, на виконання ухвали суду від 20.01.2026 року про витребування у ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» доказів, до суду надано, зокрема: оригінал електронного доказу Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року із додатками до нього (Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1287-5684 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України), що надійшли до суду за вх. №500 від 26.01.2026 із доданими до нього витребуваними матеріалами, що міститься на USB Wibrand 4 GB (35 сторінок).

При дослідженні судом оригіналу отриманого електронного доказу Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року із додатками до нього вбачається те, що такі відповідають наявній у матеріалах справи паперовій роздруківці спірного кредитного договору, копії наявні у матеріалах справи, що спростовує відповідні заперечення відзиву на позовну заяву в цій частині.

Крім того, суд вважає безпідставними заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву щодо неукладення ним спірного кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року, який ним дійсно підписаний 18 жовтня 2023 року о 02:30 годині на офіційному веб-сайті «creditkasa.com.ua», за допомогою електронного одноразового ідентифікатора «А1544», підтвердженого відповідачем за допомогою СМС через власний номер телефону НОМЕР_4 , що підтверджується електронним Кредитним договором №1287-5684 від 18.10.2023 року та додатково долученими представником позивача доказами, а саме: моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі; селфі з паспортом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (Назва файлу з підписом: ДОГОВІР ПРО ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №1287-5684.pdf; розмір файлу з підписом: 365.7 КБ; час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 02:30:24 18.10.2023; Сертифікат виданий: КНЕДП ТОВ "ДЕПОЗИТ САЙН"; Серійний номер: 4FD4BFDE9E1BAF3A04000000EF52000029E80000), що безспірно свідчать про укладення відповідачем такого кредитного договору із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в електронній формі, та спростовують відповідні заперечення відповідача у цій частині в поданому ним до суду відзиві на позовні заяву.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 цього Закону).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, ст. 207 ЦК України).

Згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, Суд виснував про безпідставність доводів позичальника, який покликався на те, що він не підписував кредитний договір у електронній формі та не погоджував його істотні умови, а також про відсутність правових підстав для визнання недійсним вказаного кредитного договору, підписаного позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», а за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. При цьому, Судом констатовано, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, як комбінація цифр і/або букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Тотожні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, де Суд, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору в електронній формі, виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 констатовано, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відтак, суди встановили, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, особа через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «погоджуюсь», після чого ТОВ «Гоуфінгоу» надіслало позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Подібні правові висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20 (суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині).

Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 грудня 2023 року в справі №212/10457/21, Суд, встановивши, що оспорювані позивачем відповідні кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року в справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року в справі №757/40396/20 та інших, які обґрунтовано враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору. У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідних договорів, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно частини першої статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч. 13 ст. 11 цього Закону).

Згідно абзацу другого частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами другою і третьої статті 100 ЦПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній корпії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, а також у паперових копіях електронного доказу, що не вважається письмовим доказом.

Згідно частини шостої статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відтак, ураховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився із умовами електронного Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 року (електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1287-5684 від 18.10.2023 року із додатками до нього: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1287-5684 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України), які відповідач ОСОБА_1 підписав 18 жовтня 2023 року о 02:30 годині на офіційному веб-сайті «creditkasa.com.ua», за допомогою електронного одноразового ідентифікатора «А1544», підтвердженого відповідачем за допомогою СМС через власний номер телефону НОМЕР_4 .

Отже, із урахуванням наведеного та усталеної релевантної судової практики Верховного Суду в цій категорії справ, суд вважає доведеним факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 і кредитором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитного договору за вищевказаних обставин, що об`єктивно спростовує доводи відповідача на заперечення ним факту укладення спірного кредитного договору з позивачем. Оскільки Верховний Суд виснує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відзиву на позовну заяву в цій частині.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, що позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором №1287-5684 від 18.10.2023 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 9100,00 грн. через систему платежів LigPay на банківську картку відповідача НОМЕР_1 , вказану ним під час заповнення своїх анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту №1287-5684 від 18.10.2023 року (на суму 9100,00 грн).

Більше того, наведені обставини щодо надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9100,00 грн. від 18.10.2023 року шляхом їх зарахування на банківську картку відповідача НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), що підтверджується випискою АТ «А-БАНК» про рух коштів по рахунку за 18.10.2023 року, яка надійшла до суду згідно листа АТ «А-БАНК» (вх. №195/26 від 03.02.2026), що спростовує відповідні заперечення відзиву на позовну заяву про відсутність належних доказів отримання відповідачем грошових коштів (9100 грн).

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року в справі №554/4300/16-ц, де Суд констатував, що на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою із особового рахунку відповідача, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року в справі №278/2177/15-ц, зокрема, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Така ж правова позиція викладена і в постанові КЦС ВС від 31.05.2022 року в справі №194/329/15-ц, де Суд також виснував, що відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Таким чином, виписка із особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже, вищенаведена банківська виписка АТ «А-БАНК» про рух коштів по рахунку за 18.10.2023 року, що міститься у матеріалах справи, доводить факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів (тіла кредиту в сумі 9100 грн. 18.10.2023), що в свою чергу спростовує доводи відзиву на позовну заяву про відсутність первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості та її розміру згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд вважає помилковими доводи відзиву на позовну заяву про те, що відповідачем не узгоджено пролонгацію спірного кредитного договору, а тому вважає, що нараховані йому проценти здійснено поза межами базового періоду (18.10.2023-31.10.2023) в сумі 27748,00 грн., оскільки такі нарахування мали місце під час узгодженого сторонами строку кредитування, виходячи із такого.

Так, згідно п. 4.10 Кредитного договору від 18.10.2023 року передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Надання додаткових грошових коштів Позичальнику у рахунок Кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) Кредиту 12.08.2024 року. Строк дії Договору є рівним строку кредитування (п. 4.12 Кредитного договору від 18.10.2023).

При цьому, як убачається убачається із матеріалів справи, що нарахування заборгованості ОСОБА_1 та процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування (12.08.2024) кредитором не здійснювалося, що відповідає приписам п. 4.12 Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 (строк кредитування становить 300 днів з моменту надання кредиту, тобто до 12.08.2024).

Крім того, видаються помилковими заперечення відповідача в частині безпідставності нарахування йому процентів після 24.02.2022, що, на думку відповідача, суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки дана норма поширюється на заборону нарахування у кредитних договорах і договорах позики виключно штрафних санкцій, до яких належать: неустойка, пеня, штраф, 3% річних та інфляційні нарахування, однак такі позивачем не нараховані та не є предметом спору в цій справі.

Більше того, суд не вправі переглядати чи зменшувати нараховані відсотки за кредитним договором, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення процентів за користування кредитом, які за своєю правовою природою є платою за користування кредитом, а не видом забезпечення виконання зобов`язання; спірний розмір процентів узгоджений із відповідачем ОСОБА_1 , який положень Кредитного договору в судовому порядку не оспорював, ураховуючи свободу договору та його обов`язковість для сторін, неможливість односторонньої відмови від договору, презумпцію правомірності правочину, а також відсутність контррозрахунку відповідача щодо розміру його заборгованості перед позивачем.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як слідує із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості та інших матеріалів справи, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 з приводу видачі кредиту №1287-5684 від 18.10.2023 року станом на 19 вересня 2025 року свідчить про те, що відповідач має існуючу перед позивачем заборгованість на загальну суму 82520,20 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 8920 грн., нарахованими відсотками на прострочений кредит у розмірі 73600,20 грн., а вказана заборгованість нарахована за період із 18.10.2023 по 12.08.2024, що відповідає положенням п. 4.12 Кредитного договору №1287-5684 від 18.10.2023 (строк кредитування становить 300 днів з моменту надання кредиту, тобто до 12.08.2024), а тому спростовує відповідні заперечення у відзиві на позовну заяву щодо необгрунтованості наданого представником позивача розрахунку заборгованості та нарахування процентів за користування кредитом поза межами узгодженого сторонами по справі строку кредитування.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не надав до суду належних та допустимих доказів, які би спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов Кредитного договору, а відтак, суд, перевіривши зазначений розрахунок, вважає такий обгрунтованим. Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, суд приходить до переконання про обгрунтованість позову.

Разом із тим, відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Так, позивач, як кредитор, ухвалив рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом часткового списання заборгованості відповідачу за Кредитним договором у розмірі 42667,20 грн. за умови погашення відповідачем решти заборгованості в сумі 39853 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами частково, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 8920 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 30933 грн., що разом становить 39 853,00 грн.

Отже, ураховуючи норми про припинення зобов`язання в частині прощеного боргу (ст. 605 ЦК України), принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 12 ЦПК України), відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і права учасника справи розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, суд знаходить підставним часткове прощення боргу позивачем та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 853,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 8920 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 30933 грн.

Інші доводи відзиву на позовну заяву суд вважає формальними і такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, оскільки не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом доказами.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23).

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем та погашення ним такої заборгованості, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості останнього перед позивачем на загальну суму в розмірі 39 853,00 грн., чого відповідач не спростував, що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту та нарахованими відсотками на прострочений кредит, що підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Відтак, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 178, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в сумі 39853,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).

Представник позивача: Кожушко Владислав Олександрович (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26, офіс 407, РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Суддя: І. Б. Кос