Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №679/218/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 679/218/22

провадження № 51-850 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021244060000816, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Сільце Славутського району Хмельницької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили вирішено не обирати.

Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_7 на її користь 250 000 грн моральної шкоди та 3 500 грн витрат на правову допомогу.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 травня 2024 року вказану ухвалу апеляційного суду від 21.11.2023 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 жовтня 2021 року, близько 14 год 05 хв., перебуваючи у літній альтанці, розташованій в дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступив у словесну суперечку з ОСОБА_9 , під час якої наніс останній не менше двох ударів кулаком правої руки в ліву лобно-тім`яну ділянку голови та ліву скулову ділянку обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а також тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим 04 жовтня 2021 року потерпілу було доставлено до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 остання померла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Вважає, що судовий розгляд проведено неповно та однобічно, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

Вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить у собі внутрішні суперечності, на що не звернули уваги суду попередніх інстанцій.

Поряд з цим захисник стверджує, що як слідує з протоколу слідчого експерименту від 14.12.2021 свідок ОСОБА_10 вказала, що 02.10.2021 ОСОБА_7 наніс один удар кулаком в ліву половину обличчя потерпілої, але не пам`ятає кулаком якої саме руки було нанесено удар. Під час апеляційного розгляду, після скасування Верховним Судом попередньої ухвали суду апеляційної інстанції, вказаний свідок пояснила, що ОСОБА_7 не наносив ударів ОСОБА_9 , лише торкнув рукою за щоку, при цьому не зазначала, що потерпіла вдарилась головою об альтанку. На підставі вказаного вважає, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_9 вдарилась головою об альтанку.

При допиті в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_11 підтримала свої висновки, однак зазначила, що в матеріалах провадження відсутні дані, що

ОСОБА_9 могла вдаритись головою о металевий каркас альтанки.

Крім того, акцентує увагу на тому, що не зрозуміло з яких належних та достовірних доказів було встановлено досудовим слідством, а в подальшому судами, що ОСОБА_7 наніс потерпілій щонайменше два удари кулаком правої руки.

Вважає, що судами попередніх інстанцій не з`ясовані та не взяті до уваги з достатньою повнотою дані про особу ОСОБА_7 , тому призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На думку захисника, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обмежився лише посиланням на те, що винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за наведених у вироку обставин, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка, при цьому поклав в основу обвинувачення припущення, що не відповідає положенням статей 94 та 370 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без її участі.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.

З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПК України при перегляді вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати: чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення та оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу; чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 травня 2024 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року було скасовано за касаційною скаргою захисника і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зокрема, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у тому числі положень ст. 419 КПК України.

В мотивувальній частині зазначеної постанови Суд вказав, що ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2023 року за клопотанням прокурора була призначена комісійна судово-медична експертиза.

В обґрунтування місцевий суд зазначав, що у висновку № 275 від 31.12.2021 судово-медичного експерта ОСОБА_11 є протиріччя, яке полягає у тому, що у п. 8 даного висновку експертом зазначено, що тілесні ушкодження у вигляді синця та осаднення лівої скулової ділянки обличчя, що є точкою прикладання травмуючої сили тупого предмета, з виникненням внутрішньочерепного крововиливу під тверду мозкову оболонку, що перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_10 під час допиту та проведення за її участі слідчого експерименту. А згідно п. 1а висновку вказані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючих дій тупих твердих предметів. В той же час, свідок ОСОБА_10 під час слідчого експерименту та в ході допиту останньої в якості свідка в судовому засіданні вказала про те, що бачила нанесення лише одного удару.

У висновку комісійної судово-медичної експертизи № 20 від 27.03-06.04.2023 вказано, що в ході проведення слідчого експерименту 14.12.2021 свідок

ОСОБА_10 показала, як 02.10.2021 ОСОБА_7 наніс один удар кулаком в ліву половину обличчя ОСОБА_9 . Тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , які мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті та спричинили настання смерті, - закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім`яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку, з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім`яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки, частково могли утворитись за обставин та у спосіб, на які вказала свідок ОСОБА_10 в ході проведення за її участі слідчого експерименту від 14.12.2021, а саме свідок вказала, що ОСОБА_9 був нанесений ОСОБА_7 один удар кулаком в ліву половину обличчя, в результаті чого міг утворитись синець із осадженням в лівій виличній ділянці.

Таким чином, з висновку комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , які мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті, могли лише частково утворитись від протиправних дій ОСОБА_7 за обставин та у спосіб, на які вказала свідок ОСОБА_10 .

Однак, у висновку додаткової судово-медичної експертизи № 30 від 27.01.2022 проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_11 , зазначено, що виявлені на трупі ОСОБА_9 тілесні ушкодження не могли виникнути внаслідок одного удару сторонньої людини, як зазначила свідок ОСОБА_10 , а утворились від, щонайменше, двох ударів тупими предметами.

Разом з цим, судом касаційної інстанції констатовано, що апеляційний суд не звернув уваги на вказані суперечності у висновках зазначених судово-медичних експертиз, показаннях свідка ОСОБА_10 , протоколі слідчого експерименту, проведеного із вказаним свідком, які покладені місцевим судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не дослідив та не надав належної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на положення ст. 94 КПК України, при цьому безпідставно зазначив, що висновки проведених судово-медичних експертиз не суперечать один одному.

Крім того, скасовуючи вказану ухвалу, Верховний Суд зазначав, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути зазначені порушення, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника і постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Проте, в порушення вимог ст. 439 КПК України, апеляційним судом зазначені вказівки суду касаційної інстанції фактично не виконано.

Так, у ході нового апеляційного розгляду було повторно досліджено ряд доказів, а саме допитано свідка ОСОБА_10 щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, досліджено протокол слідчого експерименту, проведеного з даним свідком, допитано експерта ОСОБА_11 , а також досліджено висновки судово-медичних експертиз, в тому числі висновки, які стосуються можливості нанесення обвинуваченим ОСОБА_7 ударів потерпілій з урахуванням стану його здоров`я.

В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 підтвердила свої показання у місцевому суді та зазначила, що в ході суперечки між ОСОБА_9 та обвинуваченим, останній наніс потерпілій лише один удар долонею лівої руки у ліву сторону обличчя, всю подію вона бачила повністю, не відвертаючи уваги, тому впевнено може сказати, що інших ударів ОСОБА_7 не наносив, при цьому вказала, що потерпіла не вдарялась головою о металевий каркас альтанки.

Крім того, ході апеляційного розгляду було допитано судово-медичного експерта ОСОБА_11 , яка показала, що у висновку експертиз було надано відповіді на ті питання, які ставились перед експертом, тому механізм виникнення тілесних ушкоджень, враховуючи протокол слідчого експерименту зі свідком

ОСОБА_10 , а саме можливість потерпілою після удару обвинуваченого, вдаритись головою о виступаючу частину альтанки, не встановлювався. Проте, враховуючи наявні дані та висновки судово-медичних експертиз, що нанесені потерпілій удари були здійсненні одномоментно, у дуже короткий проміжок часу, даний експерт вказала, що не виключається, що ОСОБА_9 могла вдаритись головою о металевий каркас альтанки після нанесення обвинуваченим удару їй в обличчя, так і настання тих наслідків, які призвели до смерті потерпілої.

Як слідує з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, на підставі показань свідка ОСОБА_10 в ході апеляційного розгляду, проведеного з нею слідчого експерименту, висновків експертиз, колегією суддів встановлено механізм заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, які мають прямий причинний зв`язок із настанням її смерті, а саме, що ОСОБА_7 наніс ударрукою у ліву сторону обличчя потерпілої, внаслідок чого остання вдарилась головою о металевий каркас альтанки, в якій вона сиділа під час нанесення удару, що відповідає наявному ушкодженню в лівій тім`яній ділянці голови.

Разом з тим, у вироку суду першої інстанції, який залишений без змін апеляційним судом, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, встановлено, що ОСОБА_7 наніс потерпілій не менше двох ударів кулаком правої руки в ліву лобно-тім`яну ділянку голови та ліву скулову ділянку обличчя.

Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки апеляційного суду є взаємовиключними, оскільки останній, не змінюючи формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, встановив інші обставини щодо способу та механізму вчинення кримінального правопорушення, а саме в частині кількості нанесених ударів та обставин заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

При цьому слід зазначити, що показання свідка ОСОБА_10 в ході апеляційного розгляду, зміст протоколу проведеного з нею слідчого експерименту та висновки експертиз не підтверджують встановлений апеляційним судом у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали механізм спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а саме, що після нанесення ОСОБА_7 удару рукою в ліву половину обличчя потерпілої, остання вдарилась головою о металевий каркас альтанки, а допитана експерт ОСОБА_11 , на запитання головуючого, лише зазначила, що не виключається, що ОСОБА_9 могла вдаритись головою о металевий каркас альтанки після удару обвинуваченого їй в обличчя.

Також, допитуючи судово-медичного експерта ОСОБА_11 , суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що місцевим судом за клопотанням прокурора була призначена і проведена комісійна судово-медична експертиза № 20 від

27.03-06.04.2023, оскільки у висновках експертиз, проведених експертомОСОБА_11 , наявні протиріччя.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд, в порушення приписів статей 419, 439 КПК України, не навів належної оцінки всім доказам у їх сукупності відповідно до положень ст. 94 цього Кодексу та переконливого спростування доводів сторони захисту, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 29.05.2024, що призвело до необґрунтованості висновків суду, з яких апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до приписів ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, тому висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_7 є передчасними та суперечливими.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Колегія суддів не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу враховуючи, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування і судового розгляду запобіжний захід не обирався та відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3