Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №754/16971/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1335/26

Справа №754/16971/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмежено. відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 18 242,74 грн,

Стислий виклад позицій сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - ТОВ "ФК ЄАПБ", Позивач) звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 18 242,74 грн.

26.09.2024 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачкою було укладено договір позики № 73441447, відповідно до умов якого первісний кредитор надає Відповідачу позику в розмірі 9500.00 грн, який Відповідачка зобов`язувався повернути, сплатити проценти та інші платежі. Відповідачка належним чином не виконувала умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18 242,74 грн. ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило право грошової вимоги Позивачеві.

Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

21.10.2025 Суд відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначив відкрите судове засідання на 27.11.2025.

27.11.2025 Суд відклав судове засідання на 04.02.2026, у зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання.

09.12.2025 Відповідачка подала до Суду заяву у якій просила направити їй копію позовної заяви з додатками.

05.01.2026 Суд направив Відповідачці копію позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку на адресу листування.

Відповідачка має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", дата реєстрації 02.12.2025 о 12:05 год.

Суд відсканував позовну заяву з додатками та долучив її до електронної карточки справи. 23.12.2025 о 17:10:51 Відповідачка отримала позовну заяву з додатками у підсистемі "Електронний суд".

08.01.2026 строку на подання відзиву на позовну заяву сплив, оскільки Відповідачка отримала позовну заяву з додатками в системі "Електронний суд".

20.01.2026 адвокат Зачепіло З.Я, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримала ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками.

30.01.2026 представниця Відповідачки засобами поштового зв?язку направила до Суду відзив на позовну заяву. У відзиві представник не просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

02.02.2026 Суд отримав клопотання про перенесення судового засідання. Відповідачка просить перенести судвое засідання, надати час для ознайомлення з матеріалами справи та поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки вона не була ознайомлена з матеріалами справи.

05.02.2026 Суд отримав відзив на позовну заяву, тобто в порушенням встановлено строку.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи як засобами поштового зв`язку, так і через підсистему "Електронний суд".

Відповідачка отримала копію позовної заяви з додатками 23.12.2025 через підсистему "Електронний суд", тому строк на подання відзиву на позовну заяву сплив 08.01.2026.

Доводи Відповідачки щодо неознайомлення з матеріалами справи як підстави для поновлення строку Суд визнає неповажними, оскільки матеріалами справи підтверджується своєчасне отримання нею позовної заяви з додатками та відсутність об`єктивних перешкод для подання відзиву у встановлений строк.

Тому підстави для перенесення судового засідання та поновлення строку на подання відзиву відсутні, у зв`язку з чим Суд відмовляє у поновленні строку на подання відзиву та залишає відзив на позовну заяву без розгляду.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26.09.2024 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачкою було укладено в електронній формі договір позики № 73441447. Цей договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 45874.

За цим договором ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" зобов`язувалось передати у власність Позичальника грошові кошти у сумі 9500,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 .

27.03.2025 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 27/03/25.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги до Відповідачки на загальну суму 18 242,74 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення простроченої заборгованості з Відповідача за кредитним договором на користь нового кредитора. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (пункти 67, 69 постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 755/4205/14-ц, провадження № 61-8753св24).

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів (висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18)).

Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредитів та їх розмірів, а також заборгованість по кредитам, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача (висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-15167св21).

Отже, на Позивачеві лежить обов?язок підтвердити (довести), що позичальник реально отримав грошові кошти в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Для доведення вищезазначених обставин новий кредитор має надати суду первинні документи, оформлені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є доказом ані отримання позичальником коштів, ані наявності боргу. Розрахунок - це лише позиція кредитора щодо суми боргу. Він має бути підтверджений первинними документами (насамперед, банківськими виписками), які підтверджують кожну операцію (видачу коштів, нарахування відсотків, здійснення платежів).

У справі, що розглядається, Позивач не надав докази на підтвердження виконання первісними кредиторами умов кредитного договору (договору позики) щодо перерахування коштів Відповідачці.

Позивач не довів отримання Відповідачем грошових коштів. До позовної заяви не додані докази, які є належними, допустимими та достатніми, виходячи з предмету доказування. Зокрема, такими доказами є виписка з банківського рахунку, платіжні інструкції, квитанцію або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

До позовної заяви Позивач на підтвердження наявності заборгованості за вказаним вище договором позики надав до суду копію договору позики, договорів факторингу, витяги з реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості.

Водночас ці докази не є достатніми для встановлення факту перерахування на рахунок Відповідачки коштів. Ці докази підтверджують лише умови кредитування та обставини відступлення права вимоги первісними кредиторами на користь Позивача.

Розрахунок заборгованості за договором, в якому зазначена в тому числі загальна сума платежів клієнта, не може свідчити про отримання останньою грошових коштів, користування ними, виникнення заборгованості по кредиту та її розміру. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 761/15902/14-ц, провадження № 61-4128св23).

Отже, розрахунок заборгованості, на який посилається Позивач, не є первинним документом, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим Позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

Первісний кредитор є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України "Про платіжні послуги", інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Позивач відповідні інформаційні листи платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, також не надав.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України).

Позивач є новим кредитором. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Позивач разом з поданням позовної заяви не подав докази видачі Відповідачці кредиту (позики), зокрема, докази, які підтверджують обставини перерахування коштів на її банківську картку.

Позивач також не завив відповідне клопотання про витребування доказів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга статті 12 ЦПК України).

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, не подав до позовної заяви достатні докази, які підтверджували факт перерахування Відповідачці коштів, клопотання про їх витребування (в тому числі у банка -емітента) не заявив, тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ним процесуальних дій.

Отже, матеріали справи не містять банківських документів, на підтвердження обставин видачі кредитних коштів Відповідачці, а надані Позивачем розрахунки не є первинними банківськими документами. Саме позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обгрунтував заявлені позовні вимоги, а саме обставин укладання договору банківського обслуговування, надання кредиту та невиконання Відповідачкою взятих на себе зобов`язань, проте цей процесуальний обов`язок не виконаний Позивачем, що є підставою для відмову в позові (аналогічні висновки викладені у постановах Київського апеляційного суду від 03.10.2025 у справі № 759/19256/24, від 11.09.2025 у справі № 753/17529/24, від 09.09.2025 у справі № 752/6519/24, від 08.09.2025 у справі № 755/13577/23, від 06.08.2025 у справі № 357/13419/24).

Суд відмовляє у задоволенні позову з підстав недоведеності.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмежено. відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 06 лютого 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО