Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №528/1251/25 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/1251/25

Провадження № 2/528/44/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження,

в с т а н о в и в:

Представник позивач – адвокат Чумарний А.І. звернувсь до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, стягнути згідно заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.10.2019 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, а саме, 23.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/4 частину усіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку. Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу аліментів за один місяць. Судові витрати віднести за рахунок відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, 24.10.2019 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі Гребінківський районний суд Полтавської області по справі № 528/782/18 прийняв рішення про задоволення позовних вимог. За рішенням суду з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, а саме, 23.08.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-УІ від 20.10.2009 р., та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум з 1 січня 2025 року для дитини 6 – 18 років складає 3 196,00 грн., для працездатної особи – 3 028,00 грн. Тобто, для забезпечення сім`ї (матері та дитини) прожитковим мінімумом, необхідно мати мінімальний дохід в сумі 6224 грн. (3196+3028=6224). Доходів позивача після покриття житлово-комунальних витрат, витрат на потреби сім`ї, не вистачає для того, щоб дитина могла повноцінно розвиватися.

В свою чергу, відповідач має постійний заробіток (перебуває на контрактній службі у лавах ЗСУ), та має можливість матеріально допомагати своїй дитині. У проханні позивача надати довідку про доходи, з метою звернення до суду з позовною заявою відповідач відмовляє.

21 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь Виконавчого комітету Драбівської селищної ради Черкаської області, згідно якої встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.16)

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено судове засідання з викликом сторін. Витребувано у Головного управління ДПС у Черкаській області (адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) відомості про доходи за останні шість місяців 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу та встановлено строк для подання відзиву на позов. (а.с.17-19)

02.12.2025 року на виконання ухвали суду від 21.10.2025 року адресу суду від Головного управління ДПС у Черкаській області надійшла інформація про доходи за період з 01.05.2025 по 21.10.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с.48-50).

05.02.2026 року позивач та її представник адвокат Чумарний А.І. у судове засідання не з`явилися, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Натомість в представником позивача подано заяву в якій він просить розгляд справи провести без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає просить задовольнити позов у повному обсязі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

У судові засідання, призначені на 18.11.2025, 17.12.2026, 15.01.2026, 05.02.2026 відповідач не з`явився, відзиву не подавав. За зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , судова кореспонденція відповідачем отримана про, що свідчить роздруківка про вручення поштового відправлення. Від нього не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідач викликався до суду шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області.

З огляду на положення ст.128 ЦПК України, він вважається таким, що належним чином сповіщений про день і час розгляду справи.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Згідно ухвали суду від 05.02.2026 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Стукалівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області від 10.02.2014 року, а/з №1 . (а.с.7 зворот)

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.10.2019 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, задоволено. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (номер поточного рахунку одержувача НОМЕР_4 , номер картки для поповнення НОМЕР_5 , одержувач ОСОБА_5 , ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО – 305299, КОД ЄДРПОУ - 14360570), аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, а саме, 23.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.9,10).

14.12.2019 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить відповідне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , видане Подільським районним у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 . (а.с.7).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є діючим військовослужбовцем і проходить військову службу. (а.с.11,11 зворот).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.05.2025 по 21.10.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , отримує доходи - військова частина НОМЕР_7 , СФГ «Вікторія». (а.с. 48-50).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст.12 цього Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Ст. 150 цього Кодексу зобов`язує батьків піклуватися про виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. /постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13/.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини позивач зобов`язаний разом із відповідачем забезпечити їй рівень життя, необхідний та достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд приходить до висновку про необхідність зміни щомісячних аліментів у визначеному судом розмірі, який при взаємному обов`язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку неповнолітньої дитини та її потреб, відповідає засадам розумності і справедливості та є таким, що не створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру.

Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, є фізично здоровим чоловіком, наразі є військовослужбовцем, а отже може виконувати обов`язок по утриманні своєї дитини. Будь яких доказів, заслуговуючих на увагу і спростовуючих доводи позивача, відповідач не надав, а судом їх не здобуто, що вказує на обгрунтованість позову.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, з огляду на вказану норму роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у позовних вимогах, щодо стягнення аліментів у зміненому розмірі з дня подачі позовної заяви до суду і допущення до негайного виконання судового рішення в межах платежу аліментів за один місяць, слід відмовити.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щодо максимального розміру аліментів, що стягуються з боржника, то відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи, але це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно з вимогами частини першої статті 140 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору на користь держави.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Таким чином мінімальна сума судового збору, яка підлягає сплаті становить 1 331,20 гривень.

Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, стягнути згідно заочного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.10.2019 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку, а саме, 23.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частину усіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду 07.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50% прожиткового мінімуму, визначеного для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів у зміненому розмірі проводити з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз`яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 15.02.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса місця проживання/реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 10.02.2026.

Суддя М. О. Вітківський