Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №379/59/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/59/26

Провадження № 2/379/284/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2026 позивачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Прудникової Н.Г. звернулася до суду з указаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб. Подружжя мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що причиною для розірвання шлюбу є те, що протягом останнього часу подружні стосунки між сторонами почали погіршуватися, налагодити їх не вдалось. На день подання заяви між сторонами відсутні взаємні подружні права та обов`язки, сторони спільно не проживають, спільного бюджету та господарства сторони не ведуть. Подальше існування та збереження шлюбу є неможливим. Шлюб носить формальний характер, позивачка прийняла остаточне рішення про розірвання шлюбу. Спорів щодо поділу майна подружжя, місця проживання та утримання сина, сторони не мають. Примирення і збереження шлюбу між сторонами є неможливим, суперечитиме волі та інтересам позивачки і принципу добровільності шлюбу, який встановлений Конституцією України та Сімейним кодексом України, а тому просила не надавати строк для примирення та розірвати шлюб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 справу передано для розгляду судді Невгаду О.В.

15.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 09.02.2026 (а.с.22-23).

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подав, правом заявити зустрічний позов не скористався.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Прудникова Н.Г. не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належно. 09.02.2026 від представниці позивачки адвоката Прудникової Н.Г. до суду надійшло клопотання з проханням розглянути справу без участі позивачки та її представника, позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі (а.с. 31-32).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно згідно з вимогами чинного законодавства. 04.02.2026 від відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшла заява в якій останній просить розглянути дану справу без його участі, проти розірвання шлюбу не заперечує, позовні вимоги визнає. Просить суд визнати місце проживання сина ОСОБА_5 з ним (а.с. 34).

Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено право позивача відмовитися від позову, а відповідача – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК).

За положенням ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовну заяву, перевіривши викладені у ній обставини, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Так, 17 вересня 2006 року позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 77, що вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.09.2006 (а.с.10).

Під час шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.04.2014 (а.с.11).

Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, що визначено положеннями ст. 24 СК України.

За змістом ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя.

За вимогами ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись, відповідних заяв суду не подавали.

Згідно з положеннями частин третьої та четвертої ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З матеріалів справи та позицій сторін суд установив, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що спільне життя сторін не склалось та припинене. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.

Суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами слід припинити шляхом його розірвання.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 до заяви від 04.02.2026 про розгляд справи без його участі, включив прохання визнати місце проживання спільного сина сторін з ним, з приводу чого слід зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви ОСОБА_1 , яка надійшла на розгляд суду, вбачається, що спору між сторонами щодо місця проживання та утримання сина немає. Вимоги про визначення місця проживання малолітнього сина сторін з позивачкою позовна заява не містить. Разом з тим, правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, так само не скористався правом на звернення до суду з зустрічним позовом, в тому числі щодо вирішення спору щодо визначення місця проживання сина з ним. Таким чином, звернення відповідача ОСОБА_2 , поданого відповідно до ЦПК України, щодо визначення місця проживання малолітнього сина з ним, на розгляд суду не надходило. З наведених причин суд позбавлений можливості визначити місце проживання сина сторін в межах розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , яка такої вимоги не містить. При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною позовною заявою на загальних підставах в порядку, визначеному ЦПК України.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивачка у позовній заяві (а.с.4) просить розподіл судових витрат не здійснювати, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 13, 133, 141, 142, 206, 223, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 вересня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 77, – розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 09 лютого 2026 року.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області О.В. Невгад