Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №369/1518/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1518/26

Провадження № 1-кп/369/1514/26

В И Р О К

іменем України

06.02.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, відомості про яке 21 січня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116050000001 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області, маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2016 року по справі № 369/2528/16-ц зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 кошти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною-інвалідом, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2016 року ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на лікування малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати на лікування в сумі 500 гривень кожного місяця.

Знаючи про необхідність сплачувати аліменти, ОСОБА_2 , будучи ознайомленим із вказаним судовим рішенням та знаючи про покладений на нього обов`язок щодо сплати коштів на утримання дитини ОСОБА_4 , у період з березня 2016 року по 31 грудня 2025 року умисно, маючи реальну можливість сплачувати аліменти, злісно ухилявся від сплати аліментів на дитину.

Так, у вказаний період часу, будучи працездатним та фізично здоровим, ОСОБА_2 офіційно не працевлаштувався, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров`я у Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області не пред`являв, в центрі зайнятості як особа, що потребує працевлаштування не реєструвався, отримував доходи від тимчасових підробітків, однак про суму заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, аліменти не виплачував.

Внаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_2 за період з березня 2016 року по 31 грудня 2025 року, допустив заборгованість зі сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання доньки ОСОБА_4 (аліментів), яка згідно довідки-розрахунку Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 31.12.2025 складає 386 255 гривень 81 копійок, та додаткових витрат па лікування дитини в сумі 58 741 гривень 94 копійок, що сукупно становить 444 997 гривень 75 копійок, яка є більшою, ніж за три місяці відповідних платежів, унаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкцією ч. 1 ст. 164 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_5 , враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість та не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акта додано заяву ОСОБА_2 , складену в присутності захисника ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні; заяву законного представника потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до якої вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження та згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 1 ст. 164 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення. Добровільність вказаного судом встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.

Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. ст. 381 - 382 КПК України.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд у відповідності із ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке в силу вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, а також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Отже, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді обмеження волі, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

У той же час суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_2 в період іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_7