Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №632/534/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/534/25

провадження № 1-кп/632/78/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_5 ,

захисник - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025221120000030 від 15 січня 2025 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне Первомайського району Харківської області, громадянина України, що не працює, який має базову середню освіту, зареєстрований та мешкає АДРЕСА_1 , не має судимості, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 , вчинив незаконне поводження з бойовими припасами без передбаченого законом дозволу, а також кримінальний проступок у сфері обігу наркотичних засобів, за таких обставин.

Так, в літку 2024 року( точний час та дата не встановлені) обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи в лісосмузі поблизу його домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , знайшов осколкову гранату оборонної дії Ф-1 промислового виготовлення, що була поєднана з підривачем УЗРГМ-2 штатним способом та патрони калібру 5,45x39 АК у кількості 68 штук, які зберігались в полімерному пакеті.

У цей час у обвинуваченого ОСОБА_5 раптово виник умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання вищевказаних бойових припасів.

Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи в порушення положень "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, підняв з землі одну ручну осколкову гранату оборонної дії Ф-1 промислового виготовлення, що була поєднана з підривачем УЗРГМ-2 штатним способом та 68 патронів калібру 5,45x39 АК, придбавши вищевказані бойові припаси. Після цього, обвинувачений ОСОБА_5 , поклавши вказану гранату до кишені своїх брюк, а полімерний пакет з 68 патронами, тримаючи в руках, пішов додому, здійснивши незаконне носіння бойових припасів (транспортування безпосередньо при собі). По прибуттю до домоволодіння АДРЕСА_1 , обвинувачений ОСОБА_5 поклав гранату Ф-1 (у зібраному стані) та 68 патронів в зазначеному домоволодінні, почавши незаконне зберігання вищевказаних бойових припасів до моменту виявлення та вилучення.

23 січня 2025 у період часу з 11 год. 23 хв. до 12 год. 31 хв. за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_1 проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено бойові припаси: осколкову гранату оборонної дії Ф-1 промислового виготовлення, що поєднана з підривачем УЗРГМ-2 штатним способом та патрони калібру 5,45x39 АК у кількості 68 штук, які останній придбав, носів та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім того, наприкінці вересня 2024 року (більш точної дати та часу не встановлено), обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу галявини, яка знаходиться неподалік його домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , знайшов дикоростучі рослини коноплі.

У цей час у обвинуваченого ОСОБА_5 , якому було відомо, що конопля є наркотиковмісною рослиною, а канабіс наркотичним засобом, раптово виник умисел, направлений на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту для власного вживання.

Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_5 обірвав листя з рослин коноплі разом із верхів`ям, у невстановленій кількості, помістивши їх до полімерного пакету, який був при ньому. Надалі, з метою досягнення свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, відніс обірване ним листя із верхів`ям з вищевказаних рослин до свого домоволодіння, яке розташоване за вищевказаною адресою, де залишив сушитися природним шляхом усередині будинку. Після того, як листя із верхів`ям із рослин коноплі висохли, обвинувачений ОСОБА_5 подрібнив їх, та поклавши до пакету, продовжив зберігання виготовленого наркотичного засобу за місцем свого мешкання без мети збуту до моменту виявлення та вилучення.

23 січня 2025 року у період часу з 11 год. 23 хв. до 12 год. 31 хв. за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_1 проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено полімерний пакет із речовиною рослинного походження, яка є наркотичним засобом - «канабісом», обіг якого обмежено (Список №1, Таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що затверджений Постановою КМУ №770 від 06 травня 2000 року) маса якої (в перерахунку на масу сухої речовини) склала 14,5159 грам, яку обвинувачений ОСОБА_5 незаконно придбав, виготовив та зберігав при собі без мети збуту.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК України - незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

ІІ. Позиція сторони захисту, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду (щодо дослідження доказів).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 не оспорював фактичні обставини кримінальних правопорушень (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень), які викладені в обвинувальному акті, вказавши, що вчинив кримінальні правопорушення за вищевикладених обставин, повністю визнає свою вину. При цьому сторона захисту, зокрема обвинувачений ОСОБА_5 зазначили, що не оспорюють правову кваліфікацію кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 263 та частиною 1 статті 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що в літку 2024 року, точний час та дату не пам`ятає, перебував в лісосмузі, яка розташована неподалік його домоволодіння АДРЕСА_1 , де знайшов осколкову гранату оборонної дії Ф-1, яка була поєднана з підривачем УЗРГМ-2 та патрони калібру 5,45x39 АК у кількості 68 штук. Зазначені бойові припаси він переніс до себе додому за вищевказаною адресою, де зберігав до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку 23 січня 2025 року.

Також обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що розумів, що знайдені ручна осколкова граната оборонної дії Ф-1, яка була поєднана з підривачем УЗРГМ-2 та 68 патронів калібру 5,45x39 АК є бойовими припасами, їх не можливо придбавати, носити та зберігати, Також розумів, що для законного поводження з бойовими припасами законодавством передбачено отримання дозволів. Взяв бойові припаси для захисту, у разі вторгнення військ рф до їх села, хоча розумів, що повинен віднести до поліції.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що наприкінці вересня 2024 року, більш точної дати та часу не пам`ятає, він поблизу галявини, яка знаходиться біля його домоволодіння за вищевказаною адресою, знайшов дикоростучі рослини коноплі та вирішив обірвати листя з даних рослин разом із верхів`ям, щоб виготовити наркотичний засіб. Обірване ним листя із верхів`ям, відніс до місця свого помешкання за вищевказаною адресою, де залишив сушитися у будинку природним шляхом. Після того, як листя із верхів`ям висохло, подрібнив, склавши у пакет, та продовжив зберігання під диваном до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку, що був проведений 23 січня 2025 року

До того ж, обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що він розумів, що конопля є наркотиковмісною рослиною, а канабіс наркотичним засобом, а також, що придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів є кримінально караним діянням. Зазначенні дії вчиняв без мети збуту для власного вживання.

Також обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що шкодує про вчинене, засуджує свої дії та щиро кається, запевняє, що зробив належні висновки й ніколи не повторить подібного, розуміє, що вчиняв незаконні дії. З розміром витрат на залучення експерта в сумі 10744 грн. 65 коп. погоджується.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорював фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, а також не оспорював кваліфікацію кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309 КК України, вислухавши думку прокурора, сторони захисту, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження без дослідження доказів у повному обсязі, обмежившись допитом обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст зазначених фактичних обставин, чи не мають сумнівів щодо добровільності своєї позиції, а також, на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати визнані обставини в апеляційному порядку.

Отже, у межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за згодою учасників судового провадження, суд, визнав доцільним розгляд кримінального провадження здійснити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3 статті 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та висновки суду.

Визнавши покази обвинуваченого ОСОБА_5 належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що останній не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у висунутому йому обвинуваченні доведеною повністю.

Отже, суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 по епізоду незаконного поводження з бойовим припасами за частиною 1 статті 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу; по епізоду обігу наркотичних засобів - за частиною 1 статті 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до вимог статті 12 КК України вчинив тяжкий злочин та кримінальний проступок.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має постійне місце проживання, є вдівцем, має дорослих доньку, сина та онуків, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, має підробіток у селі, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності немає, раніше до кримінальної відповідальності притягався, водночас судимості відповідно до вимог статті 89 КК України погашені, до адміністративної відповідальності протягом останніх років не притягався.

Згідно із статті 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій.

Згідно із статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Згідно із висновком досудової доповіді органу пробації та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення: ризик скоєння повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 є високим, ризик небезпеки для суспільства є середнім. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_5 , його спосіб життя, результати оцінки ризиків, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Отже, вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд з урахуванням наведеного, зокрема, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних, які характеризують обвинуваченого, наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та відсутності обставин, яка обтяжують покарання, доходить висновку, щодо можливості призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах визначених законом санкцій, передбачених частини 1 статті 263 КК України та у виді обмеження волі за частиною 1 статті 309 КК України.

Підстав для застосування статті 69 КК України суд також не знаходить, у зв`язку з тим, що судом встановлена лише одна обставина, що пом`якшують покарання обвинуваченого. Підстав для визнання будь-яких інших обставин такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпеку обвинуваченого та вчинених ним кримінальних правопорушень, окрім тієї, що наведена вище, суд не вбачає.

Крім того, відповідно до вимог статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Отже, суд вважає необхідним визначати обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог частини 1 статті 70 КК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування статті 75 КК України, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, відповідно до якої загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання для реального відбування або звільнити особу від покарання чи від його відбування. Метою такої форми реалізації кримінальної відповідальності є не лише кара, а насамперед виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Верховний Суд також наголосив, що зазначена діяльність суду має дискреційний характер, оскільки потребує всебічного врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, а також обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Реалізація такої дискреції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у межах якої ухвалюється рішення про можливість або неможливість застосування статті 75 КК України.

Отже, оцінюючи конкретні обставини цієї кримінальної справи, що характеризують вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення, їх характер і наслідки, а також дані про особу винного як у загальносоціальному аспекті, так і з погляду його потенційної суспільної небезпеки, суд, керуючись принципом індивідуалізації покарання, доходить таких висновків.

Аналізуючи обставини вчинення злочину, передбаченого ст. 263 КК України, суд зазначає, що хоча незаконне поводження з бойовими припасами є суспільно небезпечним діянням, у цьому конкретному випадку такі дії не призвели до заподіяння шкоди життю чи здоров`ю громадян. Обвинувачений не використовував бойові припаси для вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема не намагався їх збути.

Крім того, суд бере до уваги, що на час вчинення кримінального правопорушення на території України діяв правовий режим воєнного стану, зумовлений збройною агресією російської федерації. За таких умов пояснення обвинуваченого щодо зберігання бойових припасів для захисту від можливих посягань з боку збройних формувань держави-агресора мають право на існування як такі, що пояснюють його суб`єктивне сприйняття загрози, хоча самі по собі не виправдовують незаконне поводження зі бойовими припасами. Водночас зазначені обставини знижує рівень фактичної суспільної небезпеки вчиненого.

Крім того, кримінальний проступок, передбачений статтею 309 КК України, не пов`язаний зі збутом наркотичних засобів та не спричинив негативних наслідків для інших осіб, що також підлягає врахуванню під час вирішення питання про можливість застосування статті 75 КК України та свідчить про доцільність застосування до обвинуваченого більш м`якої форми кримінально-правового впливу.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд враховує, що він є особою 1968 року народження, тобто перебуває у зрілому віці, зі сформованими життєвими поглядами та соціальним досвідом. Наявність у минулому судимості, які на даний час погашені, сама по собі не виключає можливості застосування до нього положень статті 75 КК України.

Характер інкримінованих діянь, їх обставини та поведінка обвинуваченого після їх вчинення, а також висновок досудової доповіді, згідно з яким орган пробації дійшов висновку, що ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства є середнім, а його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк є можливим дають підстави дійти висновку, що на даний час він не становить високої суспільної небезпеки.

У сукупності наведені обставини дають суду достатні підстави вважати, що ізоляція обвинуваченого від суспільства не є необхідною для досягнення мети покарання. З урахуванням вищенаведеного, суд доходить переконання про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

За таких умов суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого положення статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, за умови здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, достатнього для того, щоб він довів своє виправлення.

З метою забезпечення належного контролю та превентивного впливу суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На переконання суду, таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної кримінальним законом.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке немає ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.

Отже враховуючи думку сторін, за відсутністю прохань заінтересованих осіб, суд вважає необхідним знищити бойові припаси, як майно, що не має ніякої цінності і не може бути використане.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерту, в сумі 10744 (десять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути на користь держави з ОСОБА_5 .

За відсутності клопотання сторони обвинувачення запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частини 1 статті 309 КК України та призначити йому покарання:

-за частиною 1 статті 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

-за частиною 1 статті 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Встановити ОСОБА_5 іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта загальною сумою 10744 (десять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- флеш-носій micro SD 32GB марки «Kindston» на якому міститься відеозапис обшуку за адресою: АДРЕСА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- 63 бойові проміжні патрони калібру 5,45х39 АК та 5 гільз, корпус ручної гранати Ф-1 та підривач типу УЗРГМ до ручних гранат, полімерний пакет з речовиною рослинного походження -- знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1