Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №638/1860/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/1860/26

Провадження №1-кп/638/1315/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого2026 року м. Харків, суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження 12026221070000040 від 10 січня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заготскот Ординського району Новосибірської області РФ, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, утриманців не має, інвалідності та хронічні захворювання спростовує, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, офіційно не зареєстрований, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаного, у скоєнні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, востаннє від 20.10.2025 № 793/2025 строком на 90 діб, Законом України від 21.10.2025 №4643-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

ОСОБА_4 , 01.01.2026, у період часу з 00:00 по 01:00, реалізуючи протиправний умисел на крадіжку чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно, таємно, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, через незакриту хвіртку, проник на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де шляхом відкриття накидного гачку на дверях, незаконно проник до гаражного приміщення, звідки вкрав: мікрохвильову піч марки «Samsung» білого кольору, вартістю 1100 грн, болгарку марки «Craft» синього кольору, вартістю 1350 грн та будівельну тачку, без марки, вартістю 1100 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на загальну суму 3550 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень), після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на крадіжку чужого майна, 07.01.2026 приблизно о 23:00, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно, таємно, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де через раніше відкриті дерев`яні двері, проник до гаражного приміщення, звідки вкрав: вентилятор марки "Vilgrand" червоно-чорного кольору, вартістю 460 грн, після чого продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, підійшов до житлового будинку, що знаходиться за тією же адресою та шляхом ривку відкрив вхідні двері домоволодіння, через які проник до будинку, звідки вкрав: піч марки "Asel" червоного кольору, вартістю 3651,54 грн, роутер марки "TP-Link" білого кольору, вартістю 553,50 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на загальну суму 4665,04 грн (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень) 04 коп., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся та розповів про обставини вчинення злочинів за обставин, викладених вище. Повідомив, що у ніч з 31 грудня 2025 року на 01 січня 2026 року він вживав алкогольні напої зі своєю співмешканкою, після того, з`ясувалося, що необхідно ще алкоголю. Так як коштів на алкоголь не було, він вночі вирішив піти подивитися по хатах, можливо десь щось можна взяти та продати. Пішов до хати, яка знаходилась за 1,5 км. від його хати, так як там не горіло світло він зрозумів, що у хаті нікого не має, тому зайшов до подвір`я, собаки не було, він вільно зайшов до приміщень спочатку літньої кухні, проте там були тільки дитячі речі, які йому не потрібні, то ж він пішов до гаражу і виніс речі. Далі прийшов додому та заховав їх. Також 07 січня 2026 року 0 23.00 годині, він також пішов до тієї хати та виніс знову речі, які хотів продати, сховав у очереті. На наступний день до нього прийшли працівники поліції та він все віддав. Потерпілий до нього претензій не має. Пояснити свої вчинки у судовому засіданні він не зміг. Зазначив, що кошти хотів витратити на алкогольні напої. Запевнив суд, що потерпілий претензій до нього не має, так як він все йому повернув. Просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_6 надав до суду заяви, де просив розглядати справу за його відсутності, просив призначити покарання на розсуд суду.

Позови не заявлені.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 185 ч. 4 КК України кваліфіковані вірно, так як він, своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій, висловленні бажання та наміру відшкодувати шкоду у разі отримання заробітної плати за місцем відбування покарання, та активне сприяння розкриттю злочину, про що зазначено органом досудового розслідування.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд не виявив.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий має середню спеціальну освіту, офіційно не працює, заробляє на життя періодичними заробітками, на військовому обліку не перебуває, мобілізований не був, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд також враховує, що дане кримінальне провадження відповідає загальним засадам кримінального провадження. Дотримані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженого, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій інкримінованої йому статті з застосуванням ст. 75 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.ст. 65, 68 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу обвинуваченого, що вказані вище, відсутність обтяжуючої та наявність пом`якшуючої покарання обставин, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованої статті.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом`якшують або обтяжують покарання, «має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».

Обране судом покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а відтак забезпечать дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливими, адекватними і співмірними.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 за вказаним кримінальним провадженням запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати необхідно стягнути з ОСОБА_4 .

Цивільні позови в даному кримінальному провадженні відсутні.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти (5) років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_4 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази - піч марки "Asel", червоного кольору, яка перебуває у картонній коробці, яку було опечатано біркою з підписами усіх учасників процесуальної дії; мікрохвильова піч марки «Samsung», білого кольору, яку було опечано біркою з підписами усіх учасників процесуальної дії; вентилятор марки "Vilgrand", червоно-чорного кольору, який було опечатано біркою з підписами усіх учасників процесуальної дії; будівельна тачка, без марки; болгарка марки "Kraft", синього кольору, яку було опечатано біркою з підписами усіх учасників процесуальної дії; роутер марки "TP-Link", білого кольору, який було поміщено до паперового конверту з підписами усіх учасників процесуальної дії, вважати переданими під розписку потерпілому ОСОБА_7 ; металевий навісний замок зі слідами механічного пошкодження, який було поміщено до паперового конверту з підписами усіх учасників процесуальної дії; металеву арматуру розміром 80 см, діаметром 1 см, яка на одному із кінців має закруглення у правий бік, яку було опечатано біркою з підписами усіх учасників процесуальної дії, які зберігаються у камері схову Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області- квитанція №130 про прийняття речових доказів від 30.01.2026 року – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП невідомий) на користь держави суму судових витрат за проведення судових експертиз у сумі 480,00 ( чотириста вісімдесят) гривень.

Скасувати арешт покладений на майно відповідно до ухвали від 21 січня 2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова у справі № 638/801/26.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору негайно вручити копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок виготовлено 10 лютого 2026 року.

Суддя ОСОБА_8