Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №619/32/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/32/26

провадження № 3/619/318/26

Постанова

іменем України

10 лютого 2026 року,

суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

установила:

21.12.2025 о 17 год 30 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Peugeot 206 д.н.з. НОМЕР_2 у с-щі Золочів по вул. Стрижака, під час перевірки документів у водія стало відомо, що у нього відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, під час перевірки документів за базою ІКС ІПНП, вкладка «Особа» стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 не має права керування і вчинив правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за номером телефону, зазначеним у протоколі та в заяві, підписаною ним, на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку SMS.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вина ОСОБА_1 доказана в повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547065 від 21.12.2025, підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; копією постанови серії ББА №109247 від 21.12.2025; рапортом від 21.12.2025; фотокопією паспорта, свідоцтва про реєстрацію ТЗ; поясненнями ОСОБА_1 , у яких зазначив, що відмовляється надавати пояснення; копією постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП; довідкою «ІНПН», у якій зазначено, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності 20.05.2025 за ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП; довідкою «ІПНП», у якій зазначено, що відповідно до інформаційно-аналітичної бази «ІКС ІНПН» за «ГСЦ МВС» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.

Пунктом 2.1.а ПДР установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддею не встановлено.

Санкція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Частиною 2 ст. 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги роз`яснення, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно довідки «ІПНП» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взагалі не мав права керування транспортними засобами, отже суд не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суддя дійшла висновку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП без позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб не належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн (сорок тисяч вісімсот гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя І. М. Нечипоренко