Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №619/7276/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7276/25

провадження № 2/619/260/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів отриманого заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 23 лютого 2013 року ОСОБА_4 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №18. Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 жовтня 2018 року рішенням Золочівського районного суду Харківської області шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано та відновлено дошлюбне прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Позивачка вказує, що донька проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини та не допомагає у її матеріальному забезпеченні. ОСОБА_1 , знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки ніде не працює та є внутрішньо переміщеною особою. Також позивачка зазначає, що їй відомо, що відповідач офіційно ніде не працює, але має сторонні заробітки, отримує дохід та може надавати матеріальну допомогу, однак добровільно цього не робить. Відповідач не сплачує ніяких аліментів на користь інших осіб.

Представником відповідача, ОСОБА_2 – ОСОБА_7 надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого зазначено наступне. Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнає повністю. Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року по цивільній справі №622/1048/14-ц, провадження №2/622/534/2014, позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені повністю, стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 22.08.2014 року і до досягнення дитиною повноліття. 25 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження № 45606534 по стягненню аліментів, яке знаходиться на виконанні у Богодухівському ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Посилаючись на вказане, представник відповідача просив закрити провадження у справі №619/7276/25, провадження № 2/619/3038/25, так як в позові, яке розглядаються судом, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Представником позивача, ОСОБА_9 надано суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник, ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, причину неявки не повідомили, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 23 лютого 2013 року ОСОБА_4 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №18.

Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 жовтня 2018 року рішенням Золочівського районного суду Харківської області шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано та відновлено дошлюбне прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Отже, відповідно до встановлених обставин справи, що підтверджуються зазначеними вище доказами, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фізичними особами, які є батьками спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від № 6 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Положеннями частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як вбачається з відмітки на поштовому конверті, у якому позовну заяву скеровано до суду, датою подачі позову є 27.11.2025.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до положень статті 180 Сімейного кодексу України зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На час розгляду справи дитина постійно проживає разом із матір`ю, яка здійснює її фактичне виховання та догляд.

Суд, дослідивши надані докази, з урахуванням принципів справедливості й розумності, дійшов висновку, що визначений позивачкою розмір аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є обґрунтованим, доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Такий розмір аліментів суд вважає мінімально необхідним для забезпечення належного, повноцінного та гармонійного фізичного, духовного й соціального розвитку дитини, а також для задоволення її базових щоденних потреб - у харчуванні, одязі, навчанні, лікуванні та побутових умовах.

Щодо клопотання представника відповідача, Пантелей В.В. про закриття провадження по справі суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів отриманого заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Доводи відповідача не є достатніми, належними та не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, при цьому позивачку було звільнено від сплати судового збору за подання позову, відповідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в сумі 1211,20 грн.

Докази в підтвердження наявності інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

Згідно із статтею 430 Цивільного процесуального кодексу України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на користь позивачки, ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Л. В. Калиновська