Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №197/1366/25 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1366/25

провадження №1-кп/197/13/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

Вирок

іменем України

10 лютого 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040017464 від 03.10.2025, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Широке Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних сил України, військової частини НОМЕР_1 , який перебував на посаді водія відділення управління 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 04.07.2025 Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі; 2) 15.10.2025 Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу за ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі; -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України,

в с т а н о в и в:

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який подовжено до теперішнього часу.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президентом України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.3033 №2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» (далі – Указ Президента України №65/2022), на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва оголошено загальну мобілізацію.

На виконання цього Указу Президента України та визначених завдань, з урахуванням стану здоров`я та інших даних, а також відсутності визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації, якого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду водія відділення управління 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок

і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 з 02.07.2025 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до наказу начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2025 солдат ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив військову службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Так, досудовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді водія відділення управління 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст.6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 07.03.2025 приблизно о 22:00 годині був відсутнім під час перевірки особового складу, тобто покинув без поважних причин тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване у населеному пункті АДРЕСА_2 . При цьому, командуванню про причини свого вибуття ОСОБА_4 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. Таким чином ОСОБА_4 був незаконно відсутній на службі до 20.05.2025, тобто до моменту встановлення його на території Широківського (у теперішнй час Криворізького) району Дніпропетровської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення за викладених вище обставин визнав повністю та пояснив, що він дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де займав посаду водія відділення управління 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону цієї військової частини. На початку весни 2025 року дізнавшись, що його мають перевести з вказаної посади до іншої військової частини та без відповідної підготовки направити до «піхоти», він вирішив самовільно залишити військову частину. Зібравши свої речі, він приїхал до селища Широке Криворізького району Дніпрпопетровської області, де в нього було житло. По приїзду він виявив, що його житло було обкрадене невідомими особами. Крім цього, житло також посдраждало він незаконного проникнення. Тому він залишився приводити це житло в порядок, та на військову службу не повернувся. Щиро каявся у вчиненому.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно та досить повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим злочину, підстав для самообмови судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачений розповів про обставини кримінального правопорушення, ніхто із учасників не заперечує їх, кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не має наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, та керуючись ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, а також дослідивши в межах судового розгляду матеріали кримінального провадження, які характеризують його особу, суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_4 за частиною п`ятою статті 407 КК України, що виразилось у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого суд враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий. За попереднім вироком засуджений за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочинів, та у теперішній час відбуває реальне покарання у виді позбавлення волі. Крім цього судом встановлено, що обвинувачений не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебував і не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує обвинуваченому покарання, суд відповідно до положень ч.1 ст.66 КК України визнає його щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому суд згідно з ч.1 ст.67 КК України визнає вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

При обранні ОСОБА_4 покарання відповідно до санкції ч.5 ст.407 КК України суд враховує ступінь тяжкості й обставини вчиненого ним злочину, зазначені вище дані, що характеризують його особу, та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України.

При цьому, як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 був засуджений вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.10.2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України до покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі. Покарання за вказаним вироком суд призначав за сукупністю кримінальних правопорушень, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вказаним вище вироком більш суворим покаранням за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2025 року, яким ОСОБА_4 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

У зв`язку із зазначеним суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 належить визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.10.2025 року.

При цьому у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК України, належить зарахувати частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком в період з 15 жовтня 2025 року по 09 лютого 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не обирався, необхідності та підстав для його обрання на час набрання даним вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся; речові докази та процесуальні витрати – відсутні.

Керуючись ст.ст.368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання, призначеного вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.10.2025 року, визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 10 лютого 2026 року.

У строк покарання, призначеного ОСОБА_4 за даним вироком, зарахувати частково відбуте ним покарання, призначене вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.10.2025 року, а саме: з 15 жовтня 2025 року по 09 лютого 2026 року включно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання даним вироком законної сили – не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копію вироку після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

С у д д я: ОСОБА_1