Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №191/6534/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/6534/25

Провадження № 3/191/1978/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянина України, військовослужбовця, солдата військової частини НОМЕР_1 на посаді: оператор-сапер 2 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

В протоколі про військове адміністративне правопорушення Серії А3425 №107 від 27 жовтня 2025 року зазначено, що 26.10.2025 року, близько 14 год. 30 хв.солдат ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в умовах особливого періоду (воєнного стану) перебував при виконанні обов`язків військової служби, у пункті тимчасової дислокації інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: виражений запах алкоголю, тремтіння рук та порушення координації рухів та направлений на огляд до КНП «Синельниківська ЦМЛ`СМР» для встановлення стану сп`яніння. Відповідно до результату №124 від 26.10.2025 року на стан алкогольного сп`яніння встановлено, що солдат ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння – 1,92 проміле, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява останнього про розгляд матеріалу без його участі. Провину визнав повністю.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зазначає наступне.

За змістом ст. 252 та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що правопорушення вчинено 26.10.2025 року, до розгляду справа призначалася неодноразово, але ОСОБА_2 жодного разу не з`явився, на день розгляду справи 28.01.2026 року закінчився тримісячний строк з дня вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до положень п.3 ч.1, ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП.

Згідно ч.1 п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою / нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.

Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.

Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.

Таким чином, наявні підстави визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Однак, оскільки передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення на момент розгляду справи минув, тому у відповідності до ст. 247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Керуючись ст. 38, ч.3 ст.172-20, ст. 247 п. 7, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.172-20 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня

винесення постанови.

Суддя А. В. Твердохліб