Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №191/4083/24 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4083/24

Провадження № 1-кп/191/358/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024041390000686 від 10.08.2024 року відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працює, одруженого, який має двох малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4

потерпілого – ОСОБА_5 , представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , захисника – ОСОБА_7 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2024 року о 21 год. 46 хв. ОСОБА_5 , знаходився у альтанці біля магазину «Крамниця», який розташований за адресою: Синельниківський район, с. Первомайське, вул. Первомайська, 27, зі своїми знайомими. В цей час до вказаного місця підійшов ОСОБА_3 . У подальшому, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відбувся словесний конфлікт на підставі особистих неприязних стосунків, в ході якого у ОСОБА_3 раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Так, 14.07.2024 року о 21 годині 49 хвилин ОСОБА_3 , реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом удару ноги у частину тіла людини будуть спричинені тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, передбачаючи такі наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, розуміючи свою фізичну перевагу над ОСОБА_5 , наніс не менш як один удар ногою у ділянку лівого колінного суглобу, від чого ОСОБА_5 впав на асфальт. Після чого, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, замахнувся своєю лівою ногою, застосовуючи силу, вдарив ОСОБА_3 у зону лівого колінного суглобу.

В результаті своїх умисних протиправних дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді: «Виправленого вивиху лівого надколінника, пошкодження медіального утримувача надколінника. Імпресійний перелом бічної поверхні латерального виростка лівого стегна», яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я строком понад 3 тижні.

Умисні дії ОСОБА_3 ,+ кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та своїми показаннями підтвердив обставини вчиненого ним злочину, а саме, що 14.07.2024 року о 21 годині 49 хвилин, він завдав тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , зламавши йому одним ударом своєї ноги, колінний суглоб. Крім того, вказав, що цивільний позов визнає частково, згоден з матеріальною шкодою повністю, моральну шкоду не визнає, а щодо витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., просив визначити на розсуд суду. В кінці судового слідства цивільний позов визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого знає, так як вони працювали колись разом. В той день, 15.07.2024 року о 22-23 год. він був вдома у своєї баби у по АДРЕСА_2 , і почув сильно граючу музику на вулиці, тому викликав поліцію. Коли прийшов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 сидів на поручні альтанки, тоді ОСОБА_3 вдарив його кулаком, від чого потерпілий впав, а коли піднявся та йшов на вихід із альтанки, ОСОБА_3 догнав його та вдарив своєю ногою в його ногу, а саме по коліну, від чого ОСОБА_5 впав, не міг встати, ніхто йому допомогу не надавав, поліція приїхала приблизно через 1 хв, так як її виклик відбувся раніше. ОСОБА_5 забрала карета швидкої допомоги, він лежав до вересня, пропускав навчальний процес, потім ходив на костилях 9 місяців, лікувався, і зараз продовжує лікування. Обвинувачений не звертався до нього для надання допомоги, не вибачався. У ОСОБА_5 коліно болить до теперішнього часу, в його лікуванні дотепер допомагають рідні.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що має добрі відносини з потерпілим, а з обвинуваченим – нейтральні. 13.07.2024 року о 22 год 30 хв. у с. Первомайське Синельниківського району Дніпропетровської області між обвинуваченим та потерпілим почалась словесна перепалка, із-за того, що обвинувачений просив у потерпілого кошти на УЗД дружини, на що потерпілий відмовив. В ході сварки ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 , який сидів на поручні альтанки, і вдарив його правою рукою в ліву частину обличчя, від чого ОСОБА_5 впав на землю з висоти 1,5 метри. Далі потерпілий не хотів розмовляти з обвинуваченим, почав відходити від бесідки, але обвинувачений підійшов та вдарив правою ногою в ліву ногу ОСОБА_5 , від чого він впав і не зміг встати. Швидку медичну допомогу викликали працівники поліції, вона приїхала приблизно через 1 годину. Обвинувачений втік, коли приїхала поліція.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 14.07.2024 року в с. Первомайське Синельниківського району Дніпропетровської області, він та інші хлопці, серед яких був і ОСОБА_5 , спілкувались біля магазину «Крамниця», куди прийшов також ОСОБА_3 , який влаштував конфлікт з ОСОБА_5 , який сидів на поручні альтанки. ОСОБА_3 завдав один удар рукою в обличчя ОСОБА_5 , від якого останній перевернувся через спину та впав на землю, однак, коли піднявся, обвинувачений знову підійшов до нього та вдарив своєю ногою по нозі в колінну чашечку, від чого ОСОБА_5 впав та не зміг підвестися, його нога була вивернута в іншу сторону. Коли приїхала швидка допомога та поліція, ОСОБА_3 вже не було на місці.

Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю на підставі досліджених судом доказів.

Обставин, які відповідно до ст. 87 КПК України могли свідчити про недопустимість досліджених судом доказів, судом встановлено не було.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

Так, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 09.08.2024 року від ОСОБА_5 , згідно якої 14.07.2024 року о 22 год. 00 хв., за адресою: Дніпропетровська область. Синельниківський район, с. Первомайське, вул. Первомайська, 27, перебуваючи біля магазину «Крамниця», невстановлена особа спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (том 2 а.с.18);

-висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №266 від 06.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_5 має тілесне ушкодження у вигляді: «Виправленого вивиху лівого надколінника, пошкодження медіального утримувача надколінника. Імпресійний перелом бічної поверхні латерального виростка лівого стегна», яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 доба) (том 2 а.с.19-20).

-висновками експерта №304, 305, 306 від 21.08.2024 року, згідно яких вищевказане тілесне ушкодження ОСОБА_5 , отримано внаслідок не менш як однократного контакту з тупим травмуючим предметом (предметами), що не виключає ймовірність строків і механізму спричинення, вказаних самим обстеженим, тобто 14.07.2024 року, від дії ногилюдини, чи будь-яких інших предметів з подібними властивостями контактуючої частини, та не виключає ймовірність механізму спричинення на який сам вказав потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту від 16.08.2024 року (том 2 а.с.43-45, 47-48, 50-51);

-протоколом огляду предмета від 22.08.2024 року, яким є диск DVD-R 16х, 4,7 GB 120MIN, на якому знаходиться відеозапис з відеокамери, розташованої на магазині «Крамниця» за адресою: Дніпропетровська область. Синельниківський район, с. Первомайське, вул. Первомайська, 27, з фіксацією події, яка мала місце 14.07.2024 року за участі обвинуваченого та потерпілого (том 2 а.с.53-55).

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Суд вважає, що таке доведення випливає із сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою та відповідає критерію доведеності вини «поза розумним сумнівом». Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушень в судовому засіданні доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. Він діяв з прямим умислом, з мотивів неприязних стосунків. Обвинувачений є суб`єктом цього злочину, оскільки є осудним та досяг відповідного віку. Кваліфікуючими ознаками пред`явленого в обвинуваченні злочину є умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено - щире каяття.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має двох малолітніх дітей, постійного місця роботи не має, а також обставину, що пом`якшує покарання і відсутність обтяжуючих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69-1КК України відсутні.

З урахуванням обставин справи, обставини, що пом`якшує покарання, обвинувачений повністю визнав свою вину, має намір дотримуватися законослухняної поведінки, що свідчить про щире каяття обвинуваченого, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки призначенням саме такого виду покарання враховуючи особу обвинуваченого, буде досягнуто мету покарання, що передбачена ст. 50 КК України.

При вирішенні цивільного позову потерпілого про відшкодування шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.

Так, під час розгляду справи потерпілим ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , заявлено цивільний позов у даному кримінальному провадженні, який підтримано у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявлений позов визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_5 просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 25750,52 грн., завданої матеріальної шкоди, яка складається з вартості понесених витрат на придбання ліків, проходження обстежень та проїзду до медичних установ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд дослідив надані потерпілим докази, а саме медичну картку потерпілого ОСОБА_5 , з призначенням лікування,внаслідок отриманого тілесного ушкодження колінного суглобу, товарні та фіскальні чеки на придбання ліків за призначенням, проходження ним обстежень, проїзд, що становить 25750 грн.52 копійок, приходить до висновку про доведеність пред`явленої вимоги та доцільність задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_5 з обвинуваченого матеріальної шкоди у вказаній сумі.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Так, у суді потерпілий ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_6 підтримали позов в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 25000 грн. 00 коп., так як внаслідок скоєного обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, потерпілий зазнав фізичних та душевних страждань, що змусило його змінити нормальний спосіб життя.

Відповідно до вимог ч.3ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, суд, вирішуючи вищевказані позовні вимоги в цій частині враховує, що потерпілий у кримінальному провадженні зазнав фізичних та душевних страждань через отримані тілесні ушкодженні, завдані йому обвинуваченим.

Заважаючи на вказані обставини у сукупності, характер кримінального правопорушення, порушення звичайного способу життя потерпілого, суд, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, підлягають задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у сумі 25000 грн. 00 коп.

Щодо витрат, понесених потерпілим, на правничу допомогу.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов?язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Стаття 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, понесених потерпілим на оплату допомоги його представника, суд виходить з того, що між потерпілим та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги.

Керуючись принципами справедливості та верховенством права й виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, зважаючи на обставини кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, його знаходження у працездатному віці, суд вважає, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу є витрати на суму 5000 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України та питання про процесуальні витрати, згідно ст.124 КПК України.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні до обвинуваченого не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий органом 5115 26.05.2020 року (дійсний до 26.05.2030 року), РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Первомайське Синельниківського району Дніпропетровської області, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий органом 1257 16.08.2023 року (дійсний до 16.08.2033 року), РНОКПП НОМЕР_4 :

-матеріальну шкоду у сумі 25750 (двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 52 коп.;

-моральну шкоду у сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.;

-витрати на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Речовий доказ – диск DVD-R 16х, 4,7 GB 120MIN, який поміщено у паперовий конверт, зберігати в матеріалах кримінального провадження №12024041390000686 від 10.08.2024 року.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1