Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №187/29/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/29/26

3/0187/9/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 лютого 2026 року селище Петриківка

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши матеріали, що надійшли із відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянка України; посвідчення водія НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552950 від 28.12.2025, згідно якого 28.12.2025 о 10-30 годині в с. Куліші, а/д С04120 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota RAV4» н.з. НОМЕР_2 під час руху почала різко змінювати траекторію руху, чим створила аварійну ситуацію, а саме змусила водія автомобіля «MAZDA» н.з. НОМЕР_3 різко гальмувати за змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 (далі ДПР) та вчинення правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала факт правопорушення і пояснила, що 28.12.2025 в с. Куліші керований нею автомобіль «Toyota RAV4» занесло на зустрічну смугу руху де рухався автомобіль Мазда СХ-5. Вона відразу повернулася на свою смугу руху, а водій автомобіля Мазда СХ-5 не гальмуючи вирішила їхати праворуч та виїхала за межі дороги де об гілку дерева пошкодила автомобіль. Вважає, що її діями не створено аварійну ситуацію оскільки вона впоралась з керуванням і безпечно повернула автомобіль на свою смугу руху.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 28.12.2025 близько 11-00 годині керуючи автомобілем «Мазда СХ-5 в с. Куліші вона була вимушена різко змінити напрям свого руху праворуч до краю проїзної частини з метою уникнення зіткнення з автомобілем, який рухався їй на зустріч і виїхав на її смугу руху та продовжував рух в некерованому стані (в стані заносу). Вважає, що водій зустрічного автомобіля несподівано створив для неї перешкоду у русі, що є аварійною ситуацією.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно норм статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.

За диспозицією ч. 5 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв`язку з їх наслідками.

Частинами 1-4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за:

- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;

- порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди;

- ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху;

- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Жодне з наведених порушень, які б утворювали склад ч. 5 ст. 122 КУпАП, не є порушенням п.10.1 ПДР, які інкриміновано ОСОБА_1 .

Так, відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Аналізуючи диспозиції ч.ч. 1-4 ст. 122 КУпАП та інкриміновані ОСОБА_1 спеціальні норми закону - п. 10.1 ПДР України, суд приходить до висновку, що вказане порушення не утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і не оцінюючи дії ОСОБА_1 на предмет дотримання чи порушення інших вимог ПДР, суд звертає увагу на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення складений таким чином, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Судом досліджено протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 552950 від 28.12.2025, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне: 28.12.2025 о 10-30 годині в с. Куліші, а/д С04120 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota RAV4» н.з. НОМЕР_2 під час руху почала різко змінювати траекторію руху, чим створила аварійну ситуацію, а саме змусила водія автомобіля «MAZDA» н.з. НОМЕР_3 різко гальмувати за змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим порушив п. 10.1 ПДР – ін. порушення ПДР, порушення правил перестроювання, зміни напрямку. Відповідальність передбачена: ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Судом встановлено, що формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_1 , наведеного у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає інкримінованій диспозиції ч. 5 ст. 122 КУпАП, а тому викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачяться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим джерелом доказів у даній справі.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вказані обставини та беручи до уваги, що в судовому засіданні не доведено ознаки правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 122 КпАП України, суд приходить до висновку, що дану адміністративну справу слід закрити в зв`язку з відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ч. 5 ст. 122, п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552950 від 28.12.2025 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодекс України про адміністративні правопорушення, закрити в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя: В. О. Говоруха