Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №186/2689/25 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 186/2689/25

Номер провадження № 2/0186/552/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого- судді Янжули С.А.

при секретарі: Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, надіслана позивачем засобом поштового зв`язку 19 грудня 2025 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона 22 грудня 2021 року вступила до шлюбу з відповідачем, їх шлюб зареєстровано Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), за актовим записом №717.

Від шлюбу мають дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, різні звички та характери. Подружні стосунки фактично ними припинено з початку 2025 року, сімейні відносини не підтримують.

Крім того, між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо сплати аліментів на дитину, дочка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, відповідач добровільно не надає кошти на утримання дитини, хоча має таку змогу.

Просить шлюб з відповідачем розірвати, не надавати строк для примирення; малолітню дитину залишити проживати з нею; стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно до повноліття дитини.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовільнити з наступних підстав.

Стосовно позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України). Проте, судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у даного подружжя відсутні.

Згідно ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 2 статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Нормами ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин а також те, що збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Детально вивчивши й оцінивши мотиви розлучення, повно і всебічно з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, приймаючи до уваги те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, сторони тривалий час не підтримують шлюбні стосунки, суд вважає, що конфлікт між сторонами носить стійкий характер, їх шлюб розпався, причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розлучення позивачу слід залишити прізвище - ОСОБА_4 .

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на малолітню дитину.

Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 86,180-183, 191 СК України.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27 лютого 1991 року), батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частини 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі .

Ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Декларацією прав дитини від 1959 року закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 26 липня 2022 року підтверджується, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує матеріальне становище платника аліментів і приходить до висновку, що з урахуванням матеріального становища позивача, яка надає матеріальну допомогу дитині, однак самостійно не може повноцінно утримувати дочку, оскільки несе інші витрати пов`язані з її фізичним, духовним та моральним розвитком, відповідач є працездатною особою, даних про інших утриманців суду не надано, з урахуванням приписів ч.2 ст.183 СК України, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на користь позивача, на утримання дитини, в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки між сторонами відсутній спір про місцепроживання дитини, вимога про встановлення місця проживання дитини з матір`ю в даному судовому провадженні судом не розглядається.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, при цьому, нею сплачено судовий збір 1 211,20 гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу, яка задоволена судом, а від сплати судового збору при пред`явленні позову про стягнення аліментів на дитину, позивача звільнено.

Оскільки позивач не просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, то останні слід залишити за позивачем та стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень на користь держави за задоволену позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,200,206,207,258,263,264,280-283 ЦПК України, ст. ст.3,24, 110-112 СК України, - суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на малолітню дитину - задовільнити.

Розірвати зареєстрований 22 грудня 2021 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), за актовим записом №717, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с.Миколаївка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, Україна, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м.Першотравенська, Дніпропетровської області, Україна, залишивши позивачу після розірвання шлюбу прізвище - ОСОБА_4 .

Стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Миколаївки, Новомосковського району, Дніпропетровської області, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 грудня 2025 року, до повноліття дитини, допустивши рішення суду до негайного виконання в межах місячної суми стягнення аліментів.

Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 (однієї тисячі двохста одинадцяти) гривень 20 копійок, решту судових витрат залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 09 лютого 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.