Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №504/5081/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/5081/25

Провадження №3/504/70/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красноармійськ Донецької області, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_2 ,

за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2025р. поліцейським СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Лозовим О.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №523022, згідно якого 25.11.2025р. о 09:59 год. за адресою: Одеська область Одеський район с.Нова Дофінівка вул.Ювілейна, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Matiz» н/з НОМЕР_3 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно 25.11.2025р. він, керуючи автомобілем «Daewoo» поїхав до відділення поліції, щоб оформити довідку про втрату майна, так як він з м.Покровськ. Цей екіпаж був поряд із відділом поліції. В райвідділку йому повідомили, що йому необхідно їхати до іншої дільниці. Він вийшов, сів за кермо та почав рух, в цей час екіпаж поліції став слідувати за ним із сигналом маячків йому дали команду про зупинку транспортного засобу. Співробітники поліції почали стверджувати, що в нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, він дихнув і повідомив, що нічого не вживав. Тоді співробітники поліції повідомили, що вбачають в нього ознаки наркотичного сп`яніння та почали створювати конфліктну ситуацію. При цьому яким чином в нього були встановлені відповідні ознаки є незрозумілим, адже ніяких перевірок на місці з ним не проводилося взагалі. В нього цукровий діабет (інсулінозалежний), що підтверджено документально, йому не можна вживати, а ні алкогольні напої, а ні наркотичні засоби. Співробітники поліції запропонували йому проїхати до медичного закладу для проведення огляду, однак він повідомив, що немає часу, бо йому необхідно було заступати у наряд (ППО), на що викликав свого командира. Вважає дану ситуацію штучно створену, адже він взагалі не мав ніяких ознак сп`яніння.

Допитаний в судовому засіданні поліцейський СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 (особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення), повідомив, що дійсно, коли він перебував в складі екіпажу, вони побачили, що до райвідділу на автомобілі під`їхав чоловік ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Вони почекали, щоб він від`їхав від відділення поліції та поїхали за ним. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , мав технічні несправності. Вони зупинили його. Під час спілкування він без перевірки, передбаченою Інструкцією, візуально встановив ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, однак він відмовився.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння , чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КпАП України відсильна, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які свідчать про ухилення водія від огляду та які дії свідчать про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п. 2, 4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Вказаною Інструкцією регламентовано порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, які не є ідентичними.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що під час спілкування із водієм ОСОБА_1 поліцейський Лозов О.О. висловив підозру щодо перебування останнього в стані наркотичного сп`яніння.

Суд констатує, що співробітниками поліції було вочевидь не дотримано процедуру виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушено Інструкцію. Яким чином у ОСОБА_1 були встановлені ознаки сп`яніння, зокрема звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, є незрозумілим, адже жодні перевірки з особою на місці не проводилися. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечував наявність відповідних ознак, однак поліцейський все одно не провів відповідної перевірки.

Фактично поліцейським на місці була створена конфліктна ситуація та без обґрунтованих на те підстав висловлено водієві підозру щодо перебування його у стані наркотичного сп`яніння.

Водночас матеріали справи не містять підтвердження відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу, що є обов`язковою вимогою відповідно до ст.266 КУпАП та свідчить про формальний підхід до оформлення матеріалів справи.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи. Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати та збирати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

У справі відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої складений адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За вище викладених обставин, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.62 Конституції України, статтями 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити у зв`язку з відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити до Доброславської окружної прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області – для відома.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

Суддя П. В. Жовтан