Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №751/1473/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1473/25

Головуючий у першій інстанції – Макаревич Я. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/441/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на заочне рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року у розмірі 28 660 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2023 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15869424 у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно до положень ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За умовами договору товариство надало позичальнику кредит в розмірі 8 000 грн строком на 90 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит до 21 січня 2024 року та сплатити проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначених умовами договору. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» умови договору виконало, перерахувало відповідачці грошові кошти у сумі 8 000 грн на її картковий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 належним чином не виконувала кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 28 660 грн, з яких: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 20 660 грн – заборгованість за відсотками.

Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначав, що 27 лютого 2024 року за договором факторингу № 2702 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року.

Заочним рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», вважаючи рішення суду незаконним, просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року у розмірі 28 660 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій: судовий збір у сумі 6 056 грн та 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції про відсутність у кредитному договорі відомостей про його підписання відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором та відсутність доказів перерахування позичальнику грошових коштів.

Позивач, посилаючись на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 754/9871/24, наголошує на необхідності застосування у справі сталих та незмінних позицій Верховного Суду, наведених у цій постанові. Зокрема, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (постанова ВС від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19). Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (постанова ВП ВС 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010). За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18). Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова ВС від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17).

Скаржник зазначає, що кредитний договір № 15869424 від 23 жовтня 2023 року укладений та підписаний відповідно до положень ЗУ «Про електронну комерцію» та п. 5.9, 5.11, 5.12, 5.13 договору. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на його укладення шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на рахунок якої надалі кредитором перераховано грошові кошти у розмірі 8 000 грн. Наведене підтверджується п. 6 договору «Реквізити сторін», де в графі «підпис» позичальником вказано «Я, ОСОБА_1 , отримав(ла) суму кредиту в розмірі 8 000 грн та екземпляр договору 23.10.2023». Тобто відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», отже вчинила дію щодо прийняття пропозиції укласти електронний договір, у якому зазначила свої реквізити та персональні дані, необхідні для оформлення договору.

Після ухвалення оскаржуваного рішення з метою спростування висновків суду про відсутність відомостей підписання договору відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором позивач звернувся до первісного кредитора, який надав довідку про ідентифікацію боржника ОСОБА_1 , сканкопію якої додано до апеляційної скарги.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про необхідність доведення новим кредитором факту видачі коштів та нарахувань по кредиту, які були поза межею (датою) договору факторингу. За судовою практику Верховного Суду саме ОСОБА_1 мала можливість та обов`язок надати виписку з її картки № НОМЕР_2 , яка обслуговується у АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження надходження/ненадходження коштів.

Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», суд першої інстанції виходив з того, що доданий до позову кредитний договір № 15869424 від 23 жовтня 2023 року не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , оскільки саме лише зазначення в кредитному договорі персональних даних позичальника не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства. Районний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів відповідачці відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Наданий позивачем договір про споживчий кредит № 15869424 від 23 жовтня 2023 року свідчить про те, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором (а.с. 8-10).

Пунктами 1.2-1.6 договору передбачено: тип кредиту – фінансовий кредит; сума кредиту – 8 000 грн; дата надання/видачі кредиту – в день укладення цього договору; кредит надається строком на 90 днів; термін (дата) повернення кредиту: 21 січня 2024 року.

Пунктом 1.7 договору визначено, що позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: з 1-го по 15-й день користування кредитом – 1,4 % в сумі 1 680 грн, термін оплати 07 листопада 2023 року; з 16-го по 90-й день користування кредитом – 3,5 % в сумі 21 000 грн, термін оплати 21 січня 2024 року.

Згідно з пунктом 5.11 цей договір укладається з допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінеті позичальника, що є пропозицією про його укладання (офертою), та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальником, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Приймаючи пропозицію (оферту) кредитодавця та погоджуючись з Правилами та умовами електронного договору, позичальник отримує від кредитодавця одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, otp-пароль), який відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» використовується з метою підписання електронного договору. Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час його реєстрації у ІКС, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому SMS-повідомлення за номером фінансового мобільного телефону. Отриманий одноразовий ідентифікатор позичальник додає до інших даних в ІКС. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Часом укладення договору вважається момент повторно накладення кваліфікованої електронної печатки кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу після отримання ІКС кредитодавця otp-пароля, введеного позичальником.

У розділі «Реквізити сторін» цього договору підпис позичальника як у вигляді електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, так і у вигляді власноручного підпису відсутня.

Графік платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 15869424 від 23 жовтня 2023 року, також не містить підпису позичальника (а.с. 10 зворот).

Відповідно до фотокопії платіжного документа № 671524576 від 23 жовтня 2023 року ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» перерахувало на картку № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 8 000 грн з призначенням платежу – кредитні кошти згідно договору № 15869424 (а.с. 11).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», станом на 27 лютого 2024 року у ОСОБА_1 за кредитним договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року наявна заборгованість у загальному розмірі 28 660 грн (а.с. 24).

27 лютого 2024 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) укладено договір факторингу № 2702 (а.с. 12-20), за умовами якого фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за основними зобов`язаннями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається після підписання сторонами реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами та сплати фактором клієнту суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору факторингу № 2702 від 27 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року в загальній сумі 28 660 грн (а.с. 22).

Платіжною інструкцією № 1074 від 27 лютого 2024 року підтверджується проведення оплати ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» коштів за наведеним вище договором факторингу № 2702 від 27 лютого 2024 року в сумі 207 461,10 грн (а.с. 21).

01 березня 2024 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу з рекомендацією сплатити заборгованість за кредитним договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року у розмірі 28 660 грн (а.с. 25).

Розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», свідчить про те, що станом на 12 лютого 2025 року за кредитним договором № 15869424 від 23 жовтня 2023 року рахується заборгованість у розмірі 28 660 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 000 грн, заборгованість за відсотками 20 660 грн (а.с. 23).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

На підтвердження доводів про укладення сторонами кредитного договору № 15869424 від 23 жовтня 2023 року позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: кредитний договір (а.с. 8-10), графік платежів, який є додатком № 1 до цього договору (а.с. 10 зворот) та фотокопію платіжного документа від 23 жовтня 2023 року (а.с. 11).

Як свідчить зміст кредитного договору № 15869424 від 23 жовтня 2023 року, в розділі «Реквізити сторін» підпис від імені позичальника відсутній, тобто відомості про підписання відповідачкою правочину одноразовим ідентифікатором або власноручним підписом не відображені. Графік платежів, який є додатком № 1 до договору № 15869424 від 23 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 також не підписано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 5.11 договору, приймаючи пропозицію (оферту) кредитодавця та погоджуючись з Правилами та умовами електронного договору, позичальник отримує від кредитодавця одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, otp-пароль), який відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» використовується з метою підписання електронного договору. Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час його реєстрації у ІКС, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому SMS-повідомлення за номером фінансового мобільного телефону. Отриманий одноразовий ідентифікатор позичальник додає до інших даних в ІКС. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 виснував, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, РНОКПП, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікаторі при підписанні цього договору відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та п. 5.11 кредитного договору № 15869424. Зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію особи відповідачки.

Оцінюючи додану позивачем до апеляційної скарги довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с. 153 зворот), апеляційний суд виходить з того, що як роздрукована паперова сканкопія указаного документу, так і переглянутий документ, який прикріплений до апеляційної скарги у форматі PDF-файл, є нечитабельними, що унеможливлює аналіз наявного у документі змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Беручи до уваги наведене та абсолютну неможливість візуально визначити зміст наданого позивачем документу, він не може бути належним доказом на підтвердження доводів позову про проходження ОСОБА_1 ідентифікації в ІКС ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», направлення їй одноразового ідентифікатора та використання нею цього ідентифікатора при підписанні кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, сформований первісним кредитором, не є первинним документом, який підтверджує укладення кредитного договору на умовах, що зазначені у позовній заяві.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ товариством, суд апеляційної інстанції враховує те, що воно є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

За таких обставин, ураховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» доводів щодо належного укладення сторонами кредитного договору № 15869424 від 23 жовтня 2023 року.

Твердження скаржника про наявність у матеріалах справи доказів щодо перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Відповідно до фотокопії платіжного документа № 671524576 від 23 жовтня 2023 року ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» перерахувало на картку № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 8 000 грн з призначенням платежу – кредитні кошти згідно договору № 15869424.

У наявних матеріалах справи номер банківської картки для перерахування кредиту є частково зашифрованим і всіх позначень 16-значного номеру картки не містить. У платіжному документі номер картки також відображений частково і містить лише 8 з 16 необхідних цифр номеру картки. У матеріалах справи відсутні відомості про належність карткового рахунку, на який були перераховані кошти в сумі 8 000 грн, саме ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі 287/363/16 виснував, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила – стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

У зв`язку з висновком про недоведеність укладення позичальницею кредитного договору на визначених у позові умовах та перерахування їй кредитних коштів твердження позивача про правомірність набуття ним права грошової вимоги до відповідачки за договором факторингу не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки не мають правового значення для вирішення справи по суті.

Посилання позивача на висновки за підсумками вирішення спорів, наведені у постановах Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 373/1102/23, Чернівецького апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі №717/291/24, Івано-Франківського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі 348/1251/24 та Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 754/9871/24, відхиляються колегією суддів, оскільки обставини у зазначених справах не є тотожними з обставинами цієї справи, яка переглядається.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення, а заочне рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2025 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова