Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №489/4522/25 — Миколаївський апеляційний суд

10.02.26

22-ц/812/432/26

Провадження №22-ц/812/432/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В. та Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №489/4522/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Негуляєвим Максимом Анатолійовичем, на додаткове рішення, яке ухвалив Інгульський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Рум`янцевої Надії Олексіївни у приміщенні цього суду 26 грудня 2025 року, повне судове рішення складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

у с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 28 листопада 2022 року о 16:10 год. в місті Миколаєві позивачка, куруючи автомобілем AUDI А6, державний номер НОМЕР_1 , по пр-ту Богоявленському допустила зіткнення з транспортним засобом Chery Кімо, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 січня 2023 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до позивачки із вимогою про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 25000 грн., яка була йому відшкодована позивачкою, що підтверджується власноручно написаною розпискою від 24 грудня 2022 року та квитанціями про перерахування коштів у розмірі 25000 грн. У розписці відповідач особисто підтвердив відсутність до позивачки матеріальних претензій за наслідками ДТП. 13 листопада 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на виплату потерпілому у ДТП, яка сталася 28 листопада 2022 року за її участю вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Chery Кімо, державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 47524 грн 08 коп. Зазначений розмір матеріальної шкоди був стягнути з позивачки рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області, яке позивачка виконала. При розгляді справи у Великоолександрівському районному суді Херсонської області з`ясувалось, що 01 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся із заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до МТСБУ та заявою про відшкодування шкоди. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 повів себе недобросовісно, а тому просила стягнути з нього 25000 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 грудня 2025 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25000 грн. та судовий збір у розмірі 970 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2 як потерпілий у ДТП першочергово звернувся до ОСОБА_1 як до винної у ДТП особи з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок задоволення якої отримав 25000,00 грн., що підтверджується розпискою від 24.12.2022. Надалі, ОСОБА_2 , звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вказаної ДТП, яке за результатами її розгляду здійснило йому регламентну виплату, яку потім в судовому порядку стягнув з ОСОБА_4 в порядку регресу.

Отже, ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., оскільки отримав повне відшкодування шкоди від МТСБУ і доказів недостатності суми страхового відшкодування він суду не надав.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Негуляєв М.А., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заява мотивована тим, що 22 лютого 2025 року між ОСОБА_4 та адвокатом Негуляєвим М.А. було укладено договір №27/2025 про надання правничої допомоги. 08 червня 2025 року сторони уклали додаткову угоду №1, в який домовились, що адвокат надає клієнту правничу допомогу в Інгульському районному суді м. Миколаєва та визначили, що клієнт сплачує адвокатові 10000 грн. До правничої допомоги, яка надається клієнтові, входить роз`яснення клієнту норм права, які регулюють правовідносини, що склались між нею та ОСОБА_2 , підготовка та подання до суду заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь адвоката в судових засіданнях, роз`яснення клієнту по суті прийнятого судового рішення, мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення, та порядок його виконання. Відповідно п. 3 додаткової угоди 3 клієнт оплачує гонорар, визначений в п. 2 цієї додаткової угоди протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результатів розгляду справи. Тобто сторони домовились, що оплата послуг адвоката та сплата гонорару має відбутись у майбутньому, а саме - після отримання судового рішення, яке набрало законної сили. В межах надання правничої допомоги по справі №489/4522/25 адвокат надав наступні такі послуги: роз`яснено норми права, що регулюють правовідносини, які склались між нею та ОСОБА_2 ; подано до Інгульського районного суду міста Миколаєва позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 коштів, направлено заяви про участь адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції, прийнято участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які відбулись 09 вересня 2025 року та 17 грудня 2025 року, роз`яснено порядок виконання ухваленого судом рішення від 18 грудня 2025 року та право на апеляційне оскарження, про що надано відповідний звіт №1 із описом наданих послуг та їх вартості. Загальна вартість наданих послуг відповідно до складає 10000 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд вирішити питання про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат: судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Додатковим рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачкою не було надано доказів здійснення фактичної оплати витрат на правову допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо), а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу не підлягала задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору, суд зазначив, що рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2025 р. вже було вирішено питання щодо розподілу судового збору між сторонами в порядку статті 141 ЦПК України та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 970 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Негуляєв М.А. вказує, що додаткове рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу: в суді першої інстанції 10000 грн, в суді апеляційної інстанції – 5000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обґрунтовуючи відмову в стягнення витрат на правничу допомогу, суд помилково вважав, що позивачка повинна надати докази факту отримання коштів адвокатом до прийняття рішення по суті справи, а висновок про можливість стягнення лише фактично сплачених витрат на правничу допомогу є незаконним та не ґрунтується на вимогах процесуального закону, зокрема пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України. Представник позивачки посилається на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг. Такої правової позиції притримується Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постановах від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18, від 09 грудня 2020 року у справі №759/19492/18, від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19. Положення процесуальних кодексів, що діють в Україні, в частині розподілу витрат на правничу допомогу адвоката фактично дають можливість адвокатові надавати послуги без фактичної їх оплати, а розраховувати на оплату таких послуг замовником (клієнтом) у майбутньому, тобто працювати в борг, а тому вимоги суду першої інстанції про надання доказів про фактичну оплату наданих адвокатом послуг, на думку заявник, є втручанням у правовідносини між адвокатом і клієнтом. Щодо права суду зменшувати витрати на правничу допомогу представник позивачки посилаючись на судову практику Верховного Суду зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. У цій справі відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу. Представник вважає, що зазначена сума витрат є цілком співмірною зі складністю справи та наданою ним правничої допомоги, а тому підстави для її зменшення відсутні. Крім того, при задоволенні апеляційної скарги позивача апеляційний суд також має вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката за підготовку апеляційної скарги в розмірі 5000 грн.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Додаткове рішення першої інстанції не відповідають вказаним вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25000 грн. безпідставно отриманих коштів та судовий збір у розмірі 970 грн.

Також суд 26 грудня 2025 року ухвалив додаткове рішення, яким у задоволенні заяви, яка подана представником позивачки про ухвалення такого рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору та 100000 витрат на оплату професійної правничої допомоги відмовив, посилаючись на те, що питання стягнення судового збору було вирішення судом у рішенні від 18 грудня 2025 року, а щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з недоведеності таких витрат через ненадання доказів проведення позивачкою їх оплати адвокатові.

Вирішуючи питання обґрунтованості та законності таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України до питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, віднесено те як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У справі, яка переглядається, у позовній заяві ОСОБА_4 окрім вимог по суті спору щодо стягнення з відповідача 25000 грн. безпідставно отриманих коштів просила суд стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на правничу допомогу, зазначивши, що докази понесених витрат будуть подані відповідно до положень частини 8 статті 141 ЦПК України.

Після ухвалення рішення судом першої інстанції 22 грудня 2025 року, тобто в межах п`ятиденного строку, позивачка, в інтересах якої діяв її представник адвокат Негуляєв М.А., подала заяву про ухвалення додаткового рішення, зокрема – про стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу – 10000 грн., долучивши наступні докази понесених позивачкою витрат на правничу допомогу: копію договору про надання правничої допомоги №27/2025 від 22 лютого 2025 року, копія додаткової угоди №1 від 08 червня 2025 року, копію звіту №1 від 20 грудня 2025 року.

Відповідно до положень пункту 4.2. договору про надання правничої допомоги №27/2025 від 22 лютого 2025 року, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Негуляєвим М.А., який представляв інтереси позивачки в суді першої інстанції, у разі надання правничої допомоги в суді (представництво, складання заяв по суті справи та з процесуальних питань) оплата послуг адвоката проводиться протягом 10-ти банківських днів після набрання судовим рішенням законної сили незалежно від результатів розгляду справи в розмірі, який визначений в додатковій угоді (а.с. 57, 58).

08 червня 2025 року ОСОБА_4 та адвокат Негуляєв М.А. уклали додаткову угоду №1, в який домовились, що адвокат надає клієнту правничу допомогу в Інгульському районному суді міста Миколаєва за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (пункт 1). Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони визначили, що клієнт сплачує адвокатові 10000,00 грн. за правничу допомогу, яка визначена в п. 1 цієї Угоди. До правничої допомоги, яка надається клієнтові, входить роз`яснення клієнту норм права, які регулюють правовідносини, що склались між нею та ОСОБА_2 , підготовка та подання до суду заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь адвоката в судових засіданнях, роз`яснення клієнту суті прийнятого судового рішення, мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення, та порядок його виконання (а.с. 59).

Відповідно пункту 3 додаткової угоди клієнт оплачує гонорар, визначений в пункті 2 цієї додаткової угоди протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результатів розгляду справи.

Тобто, позивачка та її представник – адвокат домовились, що оплата послуг останнього має відбутись у майбутньому, а саме - після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до звіту №1 із описом наданих послуг та їх вартості правничої допомоги по справі №489/4522/25 (а.с. 58, зворот) адвокат Негуляєв М.А. надав наступні послуги: роз`яснив клієнту норми права, що регулюють правовідносини, які склались між нею як завдачем шкоди та ОСОБА_2 як потерпілим від дорожньо-транспортної пригоди; подав до Інгульського районного суду міста Миколаєва позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів, направив до Інгульського районного суду міста Миколаєва заяви про участь адвоката в судовому засіданні по справі №489/4522/25 в режимі відеоконференції, прийняв участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які відбулись 09 вересня 2025 та 17 грудня 2025, роз`яснив порядок виконання рішення суду та право на апеляційне оскарження.

Згідно з частинами другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23 (провадження № 61-15625св23).

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, провадження № 61-10724св23, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, провадження № 61-15443св23, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22, провадження № 61-16351св23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для компенсації позивачці витрат на правничу допомогу через ненадання доказів їх оплати на день ухвалення додаткового рішення є хибним, суперечать наведеним положенням процесуального закону та сталій практиці Верховного Суду.

За такого суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні вимог про стягнення на користь позивачки витрат на оплату правничої допомоги, тому колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги.

Апеляційний суд також погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що за відсутності клопотанням іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням того, що подані позивачкою докази щодо обсягу та вартості наданих адвокатом послуг в якості правничої допомоги в суді першої інстанції підтверджують реальність цих послуг, їх вартість та за відсутності заперечень відповідача щодо співмірності витрат на правничу допомогу, наявні підстави для стягнення з останнього 10000 грн. витрат на отриману позивачкою правничу допомогу в суді першої інстанції.

За такого оскільки при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального закону, його необхідно в силу вимог пункту 4 статті 376 ЦПК України скасувати, ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду додаткове рішення суду змінено, заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачки задоволені повністю, необхідно здійснити розподіл судових витрат, які понесла позивачка в апеляційній інстанції. Такі витрати мають бути покладені на відповідача.

Так, в апеляційній скарзі позивачка просить стягнути з відповідача 5000 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження таких витрат до апеляційної скарги долучені: ордер адвоката Негуляєва М.А. на представництво інтересів ОСОБА_4 в апеляційному суді , додаткова угода № 2 до договору про надання правничої допомоги №27/2025 від 22 лютого 2025 року, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Негуляєвим М.А., звіт № 2 про надану правничу допомогу, відповідно до яких позивачка домовилась з представником про те, що вартість наданих адвокатом в Миколаївському апеляційному суді послуг, які складаються з роз`ясненню клієнту мотивів, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення та складання апеляційної скарги на додаткове рішення суду, становить 5000 грн. (гонорар), які клієнт оплачує протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили незалежно від результатів розгляду справи (а.с. 74-76).

Оскільки наданий обсяг правничих послуг в суді апеляційної інстанції підтверджений належними, допустимими доказами, які є достатніми, відповідач будь-яких заперечень щодо співмірності таких послуг складності справи, часу, витраченому адвокатом, тощо не надав, а ціна заявлених до сплати витрат на правничу допомогу не є явно неспівмірною з обсягом таких послуг та їх реальністю, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5000 грн. витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки загалом 15000 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Негуляєвим Максимом Анатолійовичем, задовольнити.

Додаткове рішення Інгульського районного суд міста Миколаєва від 26 грудня 2025 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Негуляєвим Максимом Анатолійовичем, про ухвалення додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , 15000 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: І.В. Лівінський

Ж.М. Яворська

______________________________________________

Повна постанова складена 10 лютого 2026 року