Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №689/2297/25 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2297/25

3/689/47/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.02.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Шевчик О.М.

за участю:

секретаря судового засідання Фурман Н.Л.,

перекладача – Павленка О.Ю.,

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ярмолинці справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно з протоколом ЛВХ №568 про військове адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в період з 17 год 00 хв 19 грудня 2025 року по 05 год 00 хв 21 грудня 2025 року без поважних причин проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУпАП, а саме, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчиненого в умовах особливого періоду (воєнного стану).

Суарез ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він не залишав самовільно військову частину. Зазначив, що їм дали наказ на переведення в 108 бригаду. Спілкування відбувалося через перекладача Руслана (Гамідова). Їм, десятьом іноземцям, сказали зібрати свої речі, вони зібрали і принесли на перші ворота, а потім в авто, яке їх чекало. Їм було роз`яснено, що їх переводять у іншу військову частині у АДРЕСА_2 виїзд відбувався організовано. Їхній перекладач Руслан їм повідомив про те, у якому місці і о котрій годині їм потрібно зібратися, щоб їх перевезли в автомобілі до м. Хмельницького. Під час виходу з військової частини, відповідальний військовослужбовець відмічав усіх по списку тих, хто виїжджав на переведення. Коли вони були у Львові, приїхала військова поліція та затримали їх. Заяву про визнання вини він підписав, оскільки йому сказали, ще це формальність, перекладач зміст заяви йому не переклав.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що всі іноземні військовослужбовці в кількості 10 чоловік, в тому числі Суарез Рестрепо, розуміли, що їх переводять в іншу військову частину, тому що так сказав ОСОБА_4 , який організовував їхнє переведення. Все було організовано, їх очікував транспорт на виїзд. Вони помістили свої речі в автобус і їх повезли в м. Хмельницький на автовокзал, там їм допомогли купити квитки до АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що є військовослужбовцем військової частини. Іноземні військовослужбовці хотіли поїхати в іншу бригаду. Йому подзвонив водій їхньої військової частини та сказав, що допоможе завезти хлопців куди потрібно, він передав це іноземцям по телефону, оскільки в той день перебував у відрядженні. Метою виїзду військових була домовленість з бригадою, яка мала їх зустріти. Очевидно, був відповідний наказ водію, який йому подзвонив, що завезе хлопців в Хмельницький.

Свідок ОСОБА_6 , військовослужбовець цієї ж військової частини, повідомив, що дійсно завіз бусом Суарез Рестрепо в складі групи інших військовослужбовців у м. Хмельницький. Пояснив, що йому перекладач ОСОБА_7 сказав, що ця група хоче у м. Хмельницький, і щоб він їх завіз.

Суд, заслухавши особу, що притягається до відповідальності, свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, з огляду на таке.

Частина третя статті 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Заслухавши пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд вважає, що пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні знайшли своє підтвердження.

Крім того, вони підтверджуються наданими ним фото- та відеоматеріалами, з яких вбачається централізований його вивіз у складі групи військовослужбовців за межі військової частини.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні не доведено умислу ОСОБА_8 на самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, а відтак, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Крім того, судом встановлено порушення права на захист особи, оскільки перекладач ОСОБА_5 не здійснив письмовий переклад усіх матеріалів справи для особи, яка притягається до відповідальності, зі слів самого ОСОБА_8 , йому перекладач не довів дійсний зміст протоколу, причини виклику його в суд. Встановлено, що ОСОБА_5 був учасником подій із залишення військовослужбовцем військової частини, адже через нього передавалася інформація, однак, його не було допитано як свідка та не з`ясовано хто і з якою метою передавав інформацію військовослужбовцям щодо залишення частини через перекладача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП не підтверджена під час розгляду справи судом належними та допустимими доказами.

Провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 247, 283 та 284 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУПАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Шевчик О.М.