Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №585/4493/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 585/4493/25

Номер провадження 22-ц/816/1457/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Замченко А.О. (суддя-доповідач),

суддів – Собини О.І., Петен Я.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року в складі судді Машини І.М., постановлену в м. Ромни (повний текст виготовлено 26 листопада 2025 року)

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в :

23.11.2025 ОСОБА_1 здала на пошту заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання. Заяву мотивувала тим, що їх спільний з ОСОБА_2 син, який досяг 18-річного віку, навчається на першому курсі денної форми навчання у Вищому технічному інституті, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви і до закінчення навчання.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2025 у видачі судового наказу відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні її заяви з надуманих причин, оскільки вимоги заяви були сформульовані відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Зазначала, що виключний перелік підстав для відмови видати судовий наказ, наведений у ст. 165 ЦПК України, чого не врахував суд першої інстанції.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, зазначену в п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 18 років.

З 01.09.2025 останній відвідує заняття першого року навчання третього ступеня ПТО «Технічне обслуговування автомобілів». Термін навчання до 30.06.2026 (а. с. 7).

Постановляючи ухвалу про відмову видати судовий наказ, місцевий суд виходив з того, що вимоги, викладені в заяві про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_2 на утримання сина аліментів в розмірі частки заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є такими, що об`єднані вимогами п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, які суперечать одна одній, оскільки вимоги п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачають стягнення аліментів у відсотках, а вимоги п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України - у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогами закону.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з абз. 4 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу (п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції не врахував, що чинним законодавством не передбачено видачі судового наказу у випадку досягнення дитиною повноліття. У таких випадках той з батьків, з ким проживає дочка, син або самі дочка, син, які продовжують навчання, мають право на підставі ч. 3 ст. 199 СК України звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відмову у видачі судового наказу, але відмовив у його видачі з інших підстав, тому ухвала суду в частині мотивів відмови у видачі судового наказу з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий – Замченко А.О.

Судді: Собина О.І.

Петен Я.Л.