Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №317/4809/25 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/4809/25

№/п 1-кп/317/197/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2025 року приблизно о 16.20 год. ОСОБА_4 , знаходячись на вул. Тиха с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області, що є місцем загального користування, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, тримаючи у своїй правій руці предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме гранату, тип якої не встановлено, зупинив автомобіль марки «ВАЗ 2107» д.н. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Тиха с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області, в салоні якого перебували потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та їх малолітні діти ОСОБА_8 , 2020 року народження, та ОСОБА_9 , 2017 року народження. Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, безпричинно, нахабно, з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю, сів на коліна потерпілого ОСОБА_7 , який перебував на водійському сидінні вищевказаного автомобіля, тримаючи при цьому у правій руці гранату, тип якої не встановлено під час досудового розслідування, сказав потерпілому ОСОБА_7 , щоб він відвіз його на автомобілі по вулиці вул. Тиха в с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області, однак потерпілі ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_6 , злякавшись дій ОСОБА_4 , який міг підірвати гранату, за своє життя та здоров`я, а також своїх малолітніх дітей ОСОБА_8 , 2020 р.н., та ОСОБА_8 , 2017 р.н., висловили вимогу залишити салон автомобіля, після чого ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та направився до буд. АДРЕСА_2 .

У подальшому цього ж дня приблизно о 17.00 год. ОСОБА_4 шляхом подолання паркану проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де у вказаний час знаходились потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, тримаючи при цьому у своїй правій руці гранату, тип якої не встановлено під час досудового розслідування, та почав кликати потерпілого ОСОБА_12 , який на той час перебував у приміщені будинку на території домоволодіння за вищевказаною адресою, висловлюючись при цьому грубою нецензурною лайкою.

Після чого, потерпілий ОСОБА_12 , вийшов до обвинуваченого та вивів його за територію домоволодіння за вказаною адресою, після чого ОСОБА_4 кинув гранату, тип якої не встановлено, у бік сусіднього буд. АДРЕСА_3 , яка вибухнула у зазначений час, тим самим грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, проявляючи явну неповагу до суспільства, що призвело до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння моральної шкоди потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ..

Суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України постановив не досліджувати докази відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, при цьому допитати обвинуваченого і вивчити матеріали кримінального провадження в частині які характеризують особу обвинуваченого.

Проти такого порядку дослідження доказів не заперечують учасники судового провадження.

Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і пояснив, що дійсно вчинив злочини при вищевикладених обставинах. Крім того зазначив, що дійсно 17.08.2025 він вживав алкогольні напої, та біля 16-00 год. вирішив піти до свого знайомого ОСОБА_12 , при цьому при собі у нього були 2 піротехнічні гранати. Одна граната лежала у нього у кишені, а іншу обвинувачений тримав у руці. Вийшовши на вулицю ОСОБА_4 побачив автомобіль, за кремом якого сидів знайомий обвинуваченому місцевий мешканець. Зупинивши вказаний автомобіль ОСОБА_4 попросив підвезти його далі по вулиці, на що отримав відмову та пішов. Тоді обвинувачений пішов пішки до ОСОБА_12 , підійшовши до будинку останнього обвинувачений постукав, однак йому ніхто не відчинив і тоді він вирішив перелізти через паркан для того, що б покликати ОСОБА_12 . У дворі будинку обвинувачений побачив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які покликали ОСОБА_12 . Коли ОСОБА_12 вийшов до ОСОБА_4 , то вони у двох вийшли на вулицю, після чого обвинувачений повідомив ОСОБА_12 про те, що граната у справжня і для того що б це продемонструвати, привів у дію граната та кину ї у кущі, вона вибухнула.

В скоєному розкаялася, добровільно відшкодував спричинену потерпілим шкоду та вибачився перед ними.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 по ст. 296 ч. 4 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст.. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин. Разом з тим, він повністю визнав себе винним, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував спричинену шкоду, що в свою чергу суд відносить до обставин які пом`якшують покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 звернулись до суду із заявами в яких зазначили про те, що до обвинуваченого ОСОБА_4 вони жодних претензій а ні матеріального а ні морального характеру не мають та просять суворо його не карати та не призначати покарання у вигляді позбавлення волі.

З огляду на вищевикладене, а також особу обвинуваченого, який в раніше не судимий, одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває суд приходить до висновку про те, що йому можливо призначити покарання визначене санкцією статті, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, при цьому суд вважає можливим звільнивши обвинуваченого від реального відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків визначених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Шкода спричинена кримінальним правопорушенням відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі вказані на загальну суму 8914 грн. за проведення судових вибухо-технічних експертиз № СЕ-19/108-25/20216-ВТХ від 09.09.2025 та № СЕ-19/108-25/19480-ВТХ від 26.08.2025.

Розподіл процесуальних витрат суд здійснює згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, у разі, якщо він на протязі двох років випробувального строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На протязі випробувального строку, на підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Орро» моделі СРН2669, IMEI НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – повернути ОСОБА_4 за належністю;

предмет схожий на важіль від гранати з маркуванням VZRGM 9-24Ro; металева колба з-під будівельної піни-клей з написом SOMA FIXS91, які перебувають на зберіганні у камері зберігання речових доказів у ВП № 6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області – знищити;

флеш накопичувач Micro SD 16 Gb – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу його зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1