Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №212/12429/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/12429/25

1-кп/212/616/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Кривому Розі в режимі відео конференції кримінальну справу (провадження за № 62025170030004617 від 04.04.2025) за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, утриманців не має, не працюючий, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який проходив службу на посаді солдата резерву, взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

учасники судового провадження – прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ), Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ та Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, Указом Президента України від 15.04.2025№ 235/2025, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-IX від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Останні раз, Указом Президента України від 07 серпня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 07.08.2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.

10 липня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №201 солдата ОСОБА_3 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта 5 навчального взводу 5 навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 .

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 солдат ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

25 вересня 2024 року солдат ОСОБА_3 ,діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно без дозволу командира залишити місце служби, а саме розташування наметового містечка 5 навчального взводу 5 навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_2 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 25 вересня 2024 року солдат ОСОБА_3 , самовільно без дозволу командира залишив місце служби, а саме розташування наметового містечка 5 навчального взводу 5 навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 , командуванню про причини свого неприбуття ОСОБА_3 , не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

Крім того, відповідно до підпункт 1 пункту 7-2 глави XII Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», внесений відповідно до Закону України 4392-IX від 30.04.2025, 23 травня 2025 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 , яка визначена як одна з частин, яка здійснює приймання військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби та виявили бажання продовжити проходження військової служби у Збройних Силах України, (по стройовій частині) №150, солдата ОСОБА_3 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 солдат ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

27 травня 2025 року, солдат ОСОБА_3 ,діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно без дозволу командира залишити місце служби, а саме розташування наметового містечка взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 27 травня 2025 року, солдат ОСОБА_3 , самовільно без дозволу командира залишив місце служби, а саме розташування наметового містечка взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , командуванню про причини свого неприбуття ОСОБА_3 , не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього та до теперішнього часу на службу не повернувся.

В ході відпрацювання осіб, які самовільно залишили військову частину, працівниками СКП ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, 20 жовтня 2025 року, був зупинений солдат ОСОБА_3 , та доставлений до ВП№ 3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кості Гордієнка, буд. 7, після чого був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у скоєному злочині визнав повністю та суду пояснив, що дійсно скоїв злочин, викладений прокурором в обвинувальному акті. Обставини скоєного злочину та мотиви його скоєння викладені прокурором вірно. Все так і відбувалось. Залишав військові частини двічі. Перебував вдома, проходив лікування. Двічі його затримували на відправляли для подальшої служби. У скоєному злочині кається, просить суд не карати його суворо.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор та адвокат не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, - суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом роз`яснено прокурору ОСОБА_4 , обвинуваченому ОСОБА_3 та захиснику ОСОБА_5 про наслідки спрощеного розгляду справи та з`ясовано, що прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має, також судом роз`яснено прокурору ОСОБА_4 , обвинуваченому ОСОБА_3 та захиснику ОСОБА_5 що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин та події скоєного злочину, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі та кваліфікує злочинні дії обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України за ознаками: самовільного залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), тривалістю понад три доби, вчиненні в умовах воєнного стану.

При призначені покарання суд керується вимогами ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 є злочином тяжким.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що: на обліку у лікаря нарколога не перебуває; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; раніше не судимий; не одружений ; офіційно не працевлаштований; не навчається; на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не має; інвалідності не має; за місцем мешкання характеристика відсутня; за місцем проходження служби характеристика задовільна.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України – є повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за скоєний умисний тяжкий злочин виключно у виді позбавлення волі, у відповідності до санкції статі кримінального закону.

Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд переконаний, що призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст.69, 69-1, 75 та ст.. 76 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку у закону силу необхідно залишити без зміни – тримання під вартою.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Позов по справі не заявлений.

Керуючись ст. 367-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять ) років.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку у закону силу необхідно залишити без зміни – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня затримання – 20.10.2025 року.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана усіма учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд, який ухвалив судове рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6