Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №199/303/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/303/26

(3/199/320/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

09 лютого 2026 року місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 535524 від 09.12.2025, ОСОБА_1 09.12.2025 о 08:58 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Гуртова, 73, керував транспортним засобом марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником патрульної поліції за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими повістками від 20.01.2026 та від 29.01.2026, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що направлені судові повістки про виклик ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 29.01.2026 та 09.02.2026, до суду не повертались, що може свідчити про обізнаність особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 щодо необхідності явки до суду.

Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.

24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.

02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2018 (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч. 1ст. 268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).

За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, є особа, яка керує транспортним засобом.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 535524 від 09.12.2025, ОСОБА_1 09.12.2025 о 08:58 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Гуртова, 73, керував транспортним засобом марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що подіюзафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітників поліції №470715, № 471247.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП працівниками поліції долучені докази, які досліджені судом в ході судового розгляджу справи, а саме:

- рапорт працівників поліції від 09.12.2025, який на переконання суду не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.05.2020; справа № 524/5741/16-а);

- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5820234 від 27.09.2025, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладалося стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом;

- довідка старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував;

- DVD-R диск із відеозаписом з місця події, яка відбулася 09.12.2025 о 08:58 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Гуртова, 73, за участі водія ОСОБА_1 .

Відповідно до відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, встановлено, як 09.12.2025 о 09:09 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Гуртова, 73, на грунтовій дорозі знаходиться транспортний засіб марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , двигун якого не заведено, біля якого перебуває чоловік, який представився поліцейським, як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Біля вказаного транспортного засобу більше нікого не перебуває. На вимогу працівників поліції чоловік, який представився ОСОБА_1 , надав технічний паспорт на транспортний засіб, зазначивши, що жодного документа на підтвердження особи він не має, зокрема паспорта громадянина України чи посвідчення водія. На питання працівників поліції чоловік, який представився ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортний засобом, вказавши, що водій – чоловік на ім`я ОСОБА_2 втік з місця, коли побачив працівників поліції. Після чого працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки ним повторно протягом року вчинено аналогічне правопорушення. Далі ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом передачі автомобіля іншому чоловіку - ОСОБА_3 , який надав працівникам поліції посвідчення водія.

Дослідивши вказані адміністративні матеріали, судом встановлено відсутність доказів керування ОСОБА_1 09.12.2025 о 08:58 годині в м. Дніпрі по вул. Гуртовій, 73 транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки ані відеозаписів, ані пояснень свідків, які були б свідками керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом, ані будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити факт керування останнім до матеріалів адміністративної справи не долучено.

Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів керування 09.12.2025 о 08:58 годині ОСОБА_1 транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що останнього не можна вважати суб`єктом відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п. 5) протоколу про адміністративне правопорушення особу чоловіка, щодо якого складено протокол, встановлено посвідченням водія ІПНС.

Однак, як було встановлено з дослідженого та переглянутого в судовому засіданні відеозапису, на вимогу працівників поліції чоловік, який представився ОСОБА_1 , надав технічний паспорт на транспортний засіб, зазначивши, що жодного документа на підтвердження особи він не має, зокрема паспорта громадянина України чи посвідчення водія. Копії документа на особу, зокрема посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою якого працівниками поліції було встановлено особу чоловіка, якого було зупинено 09.12.2025 о 08:58 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Гуртова, 73, до матеріалів справи долучено не було, що в свою чергу викликає у суду сумнів про те, що вказані в протоколі події відбувались саме за участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 заява № 926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не убачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП – закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В. Дяченко

09.02.2026