Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №138/7/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/7/26

Провадження №:3/138/26/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Ясінського Ю.А., за участі секретаря судового засідання Сілантьєвої Л.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Пограничного А.М., розглянувши в приміщенні міськрайсуду матеріали, які надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, не працюючої, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , телефон НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 548221 від 23.12.2025 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 22.12.2025 о 23 год. 26 хв. по вул. Сагайдачного, 8/2 в м. Могилів-Подільському Вінницької області керувала транспортним засобом марки «Toyota C-HR» д.н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору «Drager 6820», результат 1,09 проміле.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 22.12.2025 була в кафе «Вулкано» разом з ОСОБА_2 , де вжила алкоголь, а остання не вживала, так як мала керувати її автомобілем після вечірки. ОСОБА_1 зателефонувала мати та повідомила, що захворіла дитина, тому ОСОБА_1 попросила ОСОБА_2 , яка є лікарем, сісти за кермо її автомобіля та поїхати оглянути дитину. Дорогою вони були зупинені працівниками поліції, і коли ті почали вимагати документи у водія ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надала їм органайзер з технічним паспортом на машину та своїм водійським посвідченням, а ОСОБА_2 своє посвідчення водія забула дома. Поліцейські спочатку сказали, що притягнуть ОСОБА_2 до відповідальності за керуванням авто без документів, однак, коли ОСОБА_4 почала їх благати цього не робити, ті почувши від неї запах алкоголю, переключили свою увагу на неї і почали вимагати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння саме її, погрожуючи тим, що вилучать авто на потреби ЗСУ. Жінки просили їх залишити її у спокої, пропонували аби саме водій ОСОБА_2 пройшла медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, але ті не реагували. ОСОБА_1 відходила в сторону з одним з поліцейських, який наполягав на проходженні огляду саме останньою, пояснюючи, що інакше протокол все одно буде складений відносно неї, а авто заберуть на завжди. Після того, як ОСОБА_1 продула прилад «Драгер», монітор з результатом огляду їй не показали, а лише озвучили. Після цього їх відпустили і ОСОБА_2 відвезла їх до дитини, де надала тій медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1 . Крім того, пояснила, що вона їхала за кермом, оскільки має посвідчення водія з відповідною категорією, яке забула дома, була твереза, оскільки алкоголь не вживає взагалі, являється лікарем та хотіла дитині ОСОБА_1 надати медичну допомогу.

Захисник Пограничний А.М. просив закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що працівниками поліції не доведено, що остання керувала авто в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні оглянуто диск з відеофайлами, де на першому відео зафіксовано як їде автомобіль, однак через темну пору доби і ракурс зйомки важко ідентифікувати який саме і не видно хто перебуває за кермом. На іншому відеофайлі зафіксовано розмову працівників поліції з ОСОБА_1 , що стояла біля поліцейського авто з ознаками алкогольного сп`яніння (невнятна та сплутана вимова, дещо неадекватна поведінка) та намагалась впросити поліцейських відпустити їх, і поряд з нею ОСОБА_2 , яка казала, що за кермом авто перебувала саме вона, погоджувалась пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що поліцейські не реагували, довгий час спілкувались з ОСОБА_1 в полі зору відеокамери та поза ним, а також процес проходження огляду ОСОБА_1 з оголошеним позитивним результатом. При цьому на відеозаписах не зафіксовано хто взагалі перебуває в автомобілі ОСОБА_1 та виходить з нього.

Також в судовому засіданні було досліджено інші матеріали справи, зокрема:: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 548221 від 23.12.2025; довідку старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Меженіної-Ходзінської А. про те, що ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП не притягувалася до адміністративної відповідальності протягом року та отримувала посвідчення водія; роздруківку приладу Drager з результатом 1,09 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Як зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою

буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У своїй постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду також зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає саме використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто керування ним, а не намір це зробити в подальшому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, думку захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що поліцейським, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 22.12.2025 в стані алкогольного сп`яніння.

Так, на відеозаписі події не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а лише розмову з нею працівників поліції. Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила пояснення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 22.12.2025 не керувала своїм транспортним засобом, а була лише пасажиром.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги те, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували факт керування нею транспортним засобом 22.12.2025, суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 ч. 1 п. 1, 251, 255, 268, 280, 283, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя Ю. А. Ясінський