Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №344/5402/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/5402/25

Провадження № 33/4808/88/26

Категорія ст.124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Кметика В.С., потерпілого ОСОБА_1 та його представника Івонюка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кметика В.С. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року відносно ОСОБА_2 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі про закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Згідно постанови, ОСОБА_2 14.02.2025 року о 20 год. 55 хв. керуючи транспортним засобом марки “Renault Trafic”, д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Івано-Франківську на нерегульованому перехресті вул. Надрічна-Максимовича, виїжджаючи з другорядної дороги не надав перевагу в русі транспортному засобу марки “Ssang Yong Kyron”, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесні ушкодження згідно довідки лікаря. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3“б”, п.16.11 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Кметик В.С. вказує на те, що постанова суду є незаконна та необґрунтована, винесена без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події. Стверджує, що суд першої інстанції, безпідставно визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, не маючи для цього належних, допустимих і достовірних доказів. Такий підхід суперечить як принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст.62 Конституції України, так і вимогам КУпАП, відповідно до яких вина особи має бути встановлена виключно на підставі сукупності належних і перевірених доказів, а не припущень або односторонньої інтерпретації матеріалів, поданих органом обвинувачення. На думку апелянта, ключовим для правильного вирішення справи є встановлення реальної дорожньої обстановки на момент ДТП, однак суд першої інстанції цього не зробив. З матеріалів справи, відеозаписів камер спостереження та офіційних відповідей Івано-Франківської міської ради вбачається, що на момент ДТП дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» на перехресті вулиць Надрічна-Максимовича був відсутній і був встановлений лише через понад два місяці після події. За таких умов вказане перехрестя мало статус рівнозначного, а порядок проїзду визначався правилом «правої руки». Суд, усупереч цим доказам, поклав в основу рішення схему ДТП та протокол огляду місця події, у яких зафіксовано наявність дорожнього знаку, якого фактично не було, не давши жодної оцінки суперечності між цими документами та об`єктивними доказами сторони захисту. Суд не перевірив і не спростував доводів про те, що відомості про дорожній знак були внесені до матеріалів справи слідчим без належних підстав, а отже такі документи не можуть вважатися достовірними та допустимими доказами. Суд безпідставно прийняв версію органу поліції, проігнорувавши той факт, що сам слідчий у судовому засіданні визнав відсутність безпосередніх доказів існування знаку перед перехрестям на момент ДТП. Окремо апелянт наголошує, що суд першої інстанції фактично не дослідив і не оцінив дії іншого учасника дорожнього руху водія ОСОБА_1 , хоча надані стороною захисту експертні висновки однозначно вказують на його грубе порушення швидкісного режиму, що перебувало у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП. Висновки експертів свідчать, що саме перевищення швидкості позбавило водія технічної можливості уникнути зіткнення, однак суд без належного мотивування визнав ці докази неналежними, фактично усунувши їх з доказового поля справи. При цьому суд не навів жодного аналізу, у чому саме полягає неналежність або недопустимість зазначених експертних висновків, що суперечить вимогам ст. 252 КУпАП та усталеній практиці Верховного Суду, яка зобов`язує суд мотивувати відхилення кожного доказу. Така поведінка суду призвела до викривлення причинно-наслідкової картини ДТП та одностороннього покладення відповідальності на ОСОБА_2 без встановлення його реальної вини. Крім того, суд першої інстанції не відобразив у постанові пояснення ОСОБА_2 , надані у судовому засіданні, не навів змісту відеозаписів, які були безпосередньо досліджені судом, не зазначив пояснень слідчого щодо обставин складання схеми ДТП, а також не виконав власної ухвали про виклик і допит понятих. Такі дії свідчать про істотне порушення принципів повноти та безпосередності судового розгляду і позбавили сторону захисту реальної можливості довести свої доводи. Мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить системного аналізу доказів, є внутрішньо суперечливою та зводиться до формального відтворення позиції сторони обвинувачення. Крім того, суд вийшов за межі своїх повноважень, надавши оціночні судження щодо дій адвоката захисту, що є неприпустимим втручанням у професійну діяльність адвоката та свідчить про порушення принципу суддівської неупередженості. У сукупності ці обставини створюють обґрунтований сумнів у безсторонності суду першої інстанції та законності ухваленого рішення.

Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Представник потерпілого, ОСОБА_4 , подав заперечення на апеляційну скаргу, наполягаючи на тому, що постанова суду є законною, обґрунтованою та такою, що має залишитися без змін. Зазначає, що суд першої інстанції протягом восьми місяців детально досліджував усі обставини ДТП, яка сталася 14.02.2025 року з вини ОСОБА_2 . Зауважує, що ОСОБА_2 , не маючи посвідчення водія та відповідних навичок керування, сів за кермо автомобіля Renault Trafic та виїхав із прилеглої території на головну дорогу, проігнорувавши дорожній знак «Дати дорогу». Внаслідок його неуважності та порушення пунктів 10.1 та 16.11 ПДР України відбулося зіткнення з автомобілем Ssang Yong Kyron під керуванням водія ОСОБА_5 . Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП повністю доведена матеріалами справи, зокрема протоколом огляду місця події, показаннями свідків-поліцейських та висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-25/8287-ІТ, яка встановила прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями водія та аварією. Представник потерпілого окремо спростовує доводи сторони захисту, наголошуючи, що наданий ними висновок Тернопільського НДЕКЦ є недопустимим доказом, оскільки він ґрунтується на хибних вихідних даних, де навмисно не вказано засніжений стан дороги та значну завантаженість автомобіля потерпілого. Також вказується на маніпуляції з відеозаписами, оскільки сторона захисту надала суду лише вигідні для себе фрагменти, намагаючись спотворити реальний час виконання маневру. Представник потерпілого підкреслює, що ОСОБА_2 є систематичним порушником, який раніше неодноразово притягувався до відповідальності за керування без прав та у стані алкогольного сп`яніння, причому продовжував вчиняти аналогічні правопорушення навіть після цієї ДТП. Спроби апелянта перекласти провину на водія ОСОБА_1 є намаганням ухилитися від цивільно-правової відповідальності, адже на момент пригоди автомобіль не був застрахований. Таким чином, визнання ОСОБА_2 винним при одночасному закритті справи через закінчення строків давності є єдиним правильним рішенням.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Захисник Кметик В.С. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Потерпілий та його представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Апеляційні доводи про невинуватість ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху яке перебуває у причино-наслідковому зв`язку з ДТП, не є переконливими іспростовуються сукупністю доказів у справі.

Зокрема, доводи захисника про відсутність на момент події правопорушення на місці ДТП дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки спростовуються матеріалами справи. Наявність такого знака, який діяв для водіїв, що рухаються по вулиці Максимовича при виїзді на вулицю Надрічну підтверджується протоколом огляду місця події та схемою ДТП, що складалися безпосередньо на місці в день ДТП.

Надані стороною захисту матеріали переписки адвоката з виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не спростовують ці обставини, а лише підтверджують, що знак 2.1 «Дати дорогу» на вулиці Максимовича в місці примикання до вулиці Надрічної встановлено відповідно до РП «Схема організації дорожнього руху по вул. Максимовича міста Івано-Франківська» затвердженої ще у 2020 році та погодженої з управлінням патрульної поліції Івано-Франківської області. Про це свідчить Висновок розгляду проектної документації РП «Схема організації дорожнього руху по вул. Максимовича міста Івано-Франківська» отриманий листом №16679/41/20/03-20 від 21.12.2020 року. При проведенні весняного комісійного обстеження 04.04.2025 року було виявлено відсутність ряду дорожніх знаків, зокрема на цьому перехресті, та встановлено знак.

Відомості надані виконкомом підтверджуються наданою ними кольоровою копією схеми перехрестя де сталася ДТП. На ній нанесено знак 2.1 «Дати дорогу» який діє на перехресті для водіїв, що виїжджають з вул. Максимовича на вул. Надрічну. (т.1 а.с.234-236) (т.1 а.с.156-164)

Таким чином, відсутність знаку 2.1 «Дати дорогу» на перехресті вул. Максимовича та вул. Надрічна станом на 04.04.2025 року не спростовує фактичні дані зафіксовані слідчим під час огляду місця події безпосередньо після ДТП 14 лютого 2025 року.

В судовому засіданні слідчий Вагилевич допитаний в якості свідка, який безпосередньо проводив огляд місця події, підтвердив, що знак був встановлений перед перехрестям та проглядався з вулиці Максимовича. Ці показання зафіксовані на відеозаписі судового засідання 09.10.2025 року. Той факт, що слідчий зазначив цей знак на схемі до протоколу огляду місця події ближче до вул. Надрічна ніж на схемі наданій виконкомом, не спростовує фактичних даних викладених у протоколі огляду місця події.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що на момент вчинення правопорушення знак 2.1 «Дати дорогу» був встановлений на перехресті вул. Максимовича та вул. Надрічна та зобов`язував Стяжкіна надати дорогу транспортним засобам що рухалися по вул. Надрічній.

Твердження апелянта про недопустимість протоколу огляду місця події також є безпідставними. Протокол складено уповноваженою особою, містить опис обстановки, прив`язку транспортних засобів, дорожніх умов та засобів організації руху, підписаний учасниками та відповідає вимогам процесуального закону. Сам по собі факт незгоди сторони захисту з його змістом не свідчить про його недопустимість. Навпаки, показання слідчого в суді підтвердили правильність відображення ним обстановки, що додатково підтверджує достовірність цього доказу.

Окрім іншого, з переглянутого відеозапису події правопорушення в реальному часі вбачається, що на момент виїзду Стяжкіним на головну дорогу, автомобіль під керуванням потерпілого рухався на такій відстані, що беззаперечно міг бути виявлений у разу прояву уважності Стяжкіним.

Доводи апелянта про те, що суд не дослідив дії іншого водія, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції надав оцінку висновкам експертів, на які посилається сторона захисту, і обґрунтовано зазначив, що вони не спростовують порушення правил виїзду з другорядної дороги. Навіть можливе перевищення швидкості іншим водієм не усуває обов`язку водія, який виїжджає з другорядної дороги, надати дорогу транспортним засобам, що рухаються головною дорогою. Причинний зв`язок у даному випадку полягає у створенні небезпеки самим фактом виїзду на смугу руху транспортного засобу, який мав перевагу. Експертним висновком встановлено, що водій Renault Trafic повинен був переконатися у безпечності маневру та надати дорогу, а невиконання цього обов`язку перебуває у прямому причинному зв`язку з ДТП. Отже наведені у скарзі доводи фактично спрямовані на перекладення відповідальності, але не спростовують порушення правил пріоритету.

Безпідставними є і посилання апелянта на порушення принципу презумпції невинуватості. Суд першої інстанції не виходив із припущень, а встановив вину особи на підставі належних доказів: протоколу огляду місця події, схеми ДТП, показань слідчого, потерпілого та висновку експертизи. Висновки суду є результатом оцінки доказів у сукупності, а не формального відтворення позиції сторони обвинувачення.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, обґрунтовано визнав доведеним, що ОСОБА_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі транспортному засобу який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.2.3 «б» та п.16.11 ПДР України, а його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновків, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт