Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №635/8009/25 — Харківський районний суд Харківської області

Харківський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року

Справа №635/8009/25

Провадження №3/635/42/2026

Суддя Харківського районного суду Харківської області Карасава І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю прокурора – Сімоненко К.Ю., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Летючого В.П. справу про адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

До Харківського районного суду Харківської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення №598 від 22 вересня 2025 року та №599 від 22 вересня 2025 відносно ОСОБА_1 щодо скоєння правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №598 від 22.09.2025 ОСОБА_2 , будучи звільненим з посади начальника відділу соціально економічного розвитку, інвестицій та житлово комунального господарства Вільхівської сільської ради, являючись згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме 02.06.2025 о 10:52, подав без поважних причин декларацію при звільненні шляхом відповідної заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, ОСОБА_2 не виконав вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції, у зв?язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №599 від 22.09.2025 ОСОБА_2 , будучи звільненим з посади начальника відділу соціально економічного розвитку, інвестицій та житлово комунального господарства Вільхівської сільської ради, являючись згідно з п. п. В п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб?єктом, Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, стосовно ОСОБА_3 на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме 02.06.2025 о 10:49, подав без поважних причин щорічну декларацію за 2024 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного офіційному агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, ОСОБА_2 не виконав вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції, у зв?язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУПАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушень не визнав та пояснив, що він дійсно не подав своєчасно вказані декларації, оскільки не знав, що потрібно їх подавати вустановлені законом строки.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвокат Летючий В. надав клопотання та просив суд закрити справу у зв`язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Прокурор просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті.

Встановлені обставини при розгляді справи та мотиви суду

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частини 2 статті 7 КУпАП передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Таким чином, для наявності цього елементу складу правопорушення необхідно встановити сукупність двох обставин: 1) факт подання декларації поза межами встановленого законом строку; 2) відсутність поважних причин для такої затримки.

Якщо декларант мав поважні причини, що об`єктивно унеможливили вчасне подання декларації, об`єктивна сторона правопорушення відсутня.

Обов`язковою ознакою диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП є несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що відповідно до розпорядженням Вільхівського сільського голови від 14.02.2022 №9-К ОСОБА_3 з 15.02.2022 призначено на посаду начальника відділу соціально економічного розвитку, інвестицій та житлово комунального господарства Вільхівської сільської ради.

ОСОБА_2 склав Присягу посадової особи місцевого самоврядування 25.09.2001.

Розпорядженням начальника Вільхівської сільської військової адміністрації від 10.12.2024 №168-К/ВА ОСОБА_3 13.12.2024 звільнено з посади начальника відділу соціально економічного розвитку, інвестицій та житлово комунального господарства Вільхівської сільської ради.

Відповідно до ст. 2, ч. 2 ст. 11. Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно розпорядчих та консультативно дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату керуючого справами районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським половою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Абзацом 3 ст. 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України Про запобігання корупції та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700 VII посадові особи місцевого самоврядування є суб?єктами, на яких поширюється дія Закону №1700 VII.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування, є суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Статтею 13 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування встановлено, що посадові особи місцевого самоврядування» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом

України «Про запобігання корупції» .

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700 VII суб?єкти декларування особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а , в пункту 2, пункті 4 частини першої статті З цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Приміткою до ст. 172 КУпАП встановлено, що суб`єктами правопорушень у цій статті крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України Про запобігання корупції зобов`язані подавати

декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700 VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а , в пункту 2 частини першої статті з цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до п. 2 ч. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 №252 23, декларація при звільненні декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Декларація при звільненні не подається у таких випадках особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Так, ОСОБА_2 02.06.2025 10:52 подав декларацію при звільненні шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Покликання на вказану декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: https://public.nazk.gov.ua/documents/241361aa-e909-41d1-a590-8d7f923da69d.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 декларацію при звільненні яку відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700 VII повинен був подати протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності, яка уповноважує на виконання функцій держави або місцевого самоврядування подав 02.06.2025, тобто несвоєчасно.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.09.2025, які містяться в матеріалах справи вбачається, що він погодився з тим, що несвоєчасно подав декларацію при звільненні, в той же час зазначив, що причиною цього є те, що керівництво підрозділу не повідомило його про необхідність подання такої декларації вчасно.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи 13.12.2024 звільненим з посади начальника відділу соціально економічного розвитку, інвестицій та житлово комунального господарства Вільхівської сільської ради, являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700 VII суб?єктом, на якого поширюється діяцього Закону, усупереч вимогам абз. 1 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, а саме 02.06.2025 о 10:52, подав без поважних причин декларацію особи,уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01.01.2024 по 13.12.2024, при звільненні далі декларація при звільненні, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172 КУПАП.

Крім того, згідно абз.2 ч.2 ст.45 Закону №1700 VII особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах а, в пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Також судом встановлено, ОСОБА_2 02.06.2025 о 10:49 подав щорічну декларацію за 2024 шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Посилання на вказану декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування https://public.nazk.gov.ua/documents/8764d8d8-465c-4298-aa2c-a18fdb4b596d.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.09.2025, які містяться в матеріалах справи вбачається, що він погодився з тим, що несвоєчасно подав щорічну декларацію, в той же час зазначив, що причиною цього є те, що керівництво підрозділу не повідомило його про необхідність подання такої декларації вчасно.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 щорічну декларацію за 2024 рік яку відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700 VII повинен був подати до 01.04.2025 подав 02.06.2025, тобто несвоечасно.

Отже, ОСОБА_2 , будучи 13.12.2024 звільненим з посади начальника відділу соціально економічного розвитку, інвестицій та житлово комунального господарства Вільхівської сільської ради, являючись згідно з п. п. В п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб?єктом, Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, стосовно ОСОБА_3 на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме 02.06.2025 о 10:49, подав без поважних причин щорічну декларацію за 2024 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного офіційному агентства з питань запобігання корупції, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172 КУПАП.

Надаючи оцінку поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_5 декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, суд виходить з наступного.

Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх, відповідальність виключається. При цьому, несвоєчасність подання декларації не оспорюється.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами слід розуміти неможливість особи вчасно подати декларацію у зв`язку з хворобою за наявності медичного висновку, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою. Перелік поважних причин не може бути вичерпним, є оціночним поняттям та з`ясовується судом в кожному конкретному випадку притягнення особи до відповідальності.

Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_2 відсутній був прямий умисел щодо неподання вчасно декларацій, оскільки йому не було відомо про необхідність вчасно подавати декларації у визначені законодавством України строки, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Щодо наявності суб`єктивної сторони вчиненого адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом його об`єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації.

З наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_5 та матеріалів справи, судом встановлена наявність у ОСОБА_3 непрямого умислу спрямованого на неподання або несвоєчасне подання декларації, оскільки наведені ОСОБА_5 причини не є поважними та не пов`язані з істотними обставинами, перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне подання ним декларації щорічної та після звільнення.

При цьому, обов`язок повідомляти осіб щодо необхідності подання декларації не передбачено чинним законодавством.

Таким чином ОСОБА_2 є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення, усвідомлював та був обізнаний щодо необхідності подання вищевказаних декларацій щорічної та після звільнення та несвоєчасно їх подав без поважних причин.

Доводи захисника про те, що на момент розгляду справи спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, для даного виду адміністративного правопорушення, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно із висновками Верховного Суду(лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2 сторінки 7) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення(збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Окрім того, відповідно до роз`яснень НАЗК, зокрема, Листа за вих. №47-09/27771/21 від 26.04.2021, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, який збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене, підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо закриття справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності – відсутні.

Суд, розглянувши в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 , поза розумним сумнівом повністю доведена належними та допустимими доказами, а в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до статті 34 КУпАП, обставина, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Відповідно до статті 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні правила накладення адміністративних стягнень, суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Стаття 27 КУпАП встановлює, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України

За таких обставинах, суд вважає необхідним та достатнім для виховання притягуваного та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених законом на 1 січня календарного року, що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 173-6, 248, 251, 252, 268, 280, КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850(вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 665, 60 гривень.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.

Суддя І.О. КАРАСАВА