Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №487/5334/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.02.26

22-ц/812/92/26

Провадження № 22-ц/812/92/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/5334/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 30 вересня 2025 року під головуванням судді Скоринчук К.М., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 30 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір №4181469 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» від 26 серпня 2024 року № 26/08/24 перейшло до ТОВ «ФК«УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн 00 коп. строком на 360 днів на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % річних від суми кредиту за кожен день користування.

Позивач вказує, що відповідачка умови кредитного договору від 30 листопада 2023 року №4181469 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 46382 грн 79 коп., що складається з: 7997 грн 19 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 38385 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за період з 30 листопада 2023 року по 26 серпня 2024 року, яку позивач просив стягнути. Також просив стягнути 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 вказала, що позивачем не надано доказів перерахування первісним кредитором на її особовий рахунок кредитних коштів за кредитним договором від 30 листопада 2023 року, а наданий позивачем лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним доказом такого перерахування, оскільки не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, не містить інформації про те, що переказ коштів було здійснено саме на виконання ТОВ «ЛІНУРА Україна». А тому просила відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вказав, що надана довідка на підтвердження здійсненого переказу по кредитному договору №4181469 від 30 листопада 2023 року в повному обсязі відповідає нормам Закону України «Про платіжні послуги» та нормативно-правовим актам Національного банку України. В довідці про переказ коштів зазначено унікальний номер транзакції, дата та час проведення переказу, маска платіжної картки № НОМЕР_1 з зарахування переказу, що відповідає масці платіжної картки зазначеній в кредитному договорі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором № 4181469 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 листопада 2023 року у загальному розмірі 46 382 грн 79 коп, з яких: заборгованість за кредитом – 7 997 грн 19 коп; заборгованість за відсотками – 38 385 грн 60 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 2 422 грн 40 коп. судового збору та 7000 грн 00 коп. витрат на правничу професійну допомогу.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася кредитна заборгованість у зазначеному позивачем розмірі, що підлягає стягненню. Витрати на правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягом фактично наданих послуг, було зменшено до 6000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між нею та первісним кредитодавцем кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Так, кредитний договір з боку кредитодавця підписано за допомогою факсимільного відображення підпису директора позивача та печатки підприємства. Водночас, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Проте, матеріали справи такої згоди із зразками підпису та печатки первісного кредитодавця не містять, що дає підстави стверджувати про неукладеність кредитного договору. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, що саме вона будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме нею одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази її реєстрації у інформаційно-телекомунікаційній системі, отримання коштів згідно з оспорюваного кредитного договору. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, а також доказів щодо наявності на момент пред`явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором. Надана ж позивачем довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» не містить інформації про те, що переказ коштів було здійснено саме на виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свого договірного обов`язку передання грошових коштів за кредитним договором № 4181469 від 30 листопада 2023 р., не містить обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Також у ній не зазначено найменування, код банку отримувача коштів та повний номер його банківського рахунку. Інших доказів, які б підтверджували факт перерахування їй коштів за кредитним договором, позивачем не надано а, отже, на думку ОСОБА_1 , у неї не виник обов`язок перед первісним кредитором, а відтак і перед новим кредитором з повернення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 30 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4181469 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов п.1.2 якого Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 8000 грн. Згідно з п.1.1 вищевказаного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства.

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п.1.4.1, 1.4.2 договору стандартна процента ставка становить 2.00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на умовах, якщо Клієнт до 29.12.2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно з п.п.1.5, 1.5.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 32 646,25% річних.

У відповідності до п.п.1.6, 1.6.1 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 65600 грн.

В пункті 1.8 договору сторони узгодили, що мета отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Пунктом 2.1 Договору погоджено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до п.3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Зазначений договір, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до Договору), Інформаційне повідомлення (Додаток № 2 до Договору) а також паспорт споживчого кредиту були підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «74240», 30 листопада 2023 року.

Отже, цей Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

При укладенні кредитного договору №4181469 відповідачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «ЛІНЕАУРА УКРАЇНА», без її ідентифікації та верифікації її платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладення договору було б неможливе. ОСОБА_1 повідомила власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, реквізити належної їй платіжної картки: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону, електронну пошту.

Довідка ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», видана ТОВ «ЛІНЕАУРА УКРАЇНА», на підставі договору № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року про переказ коштів, підтверджує успішну операцію, а саме проведення платежу 30 листопада 2023 року у сумі 8000 грн на карту НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua (а.с. 28).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за договором №4181469 від 30 листопада 2023 року станом на 26.08.2024 року становить 46382 грн 79 коп., з яких: 7997 грн 19 коп.- заборгованість за тілом кредиту, 38385 грн 60 коп. заборгованість за процентами. (а.с. 29-34).

Розрахунок заборгованості зроблений в межах строку кредитування, передбаченого умовами договору.

Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку судом не встановлено, зустрічних контррозрахунків та доказів повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, відповідачкою не було надано.

26 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/08/2024, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до боржників, зокрема, за договором №4181469 від 30 листопада 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.45-53).

Встановивши викладені обставини, оцінивши належним чином надані сторонами докази відповідно до приписів ст. 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язання утворилася заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим суду позивачем, який відповідачкою не був спростований.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки кредитної заборгованості на користь позивача у вищевказаному розмірі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідачка, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, клопотань про в суді першої інстанції щодо перевірки належності банківського рахунку, на який вказані кошти були перераховані, не заявляла. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що таке клопотання було заявлено у суді першої інстанції позивачем, тоді як відповідачка заперечувала проти його задоволення, в матеріалах справи відсутні відомості про вирішення цього клопотання судом.

Доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитних коштів відповідачці, зокрема перерахування цих коштів не на її рахунок, останньою не надано, як і не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, хоча це є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

За такого посилання апелянта на недоведеність укладання нею кредитного договору з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та отримання нею кредитних коштів, не заслуговують на увагу, оскільки нею не доведені та спростовуються листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28 серпня 2024 року про перерахування коштів суми кредиту в розмірі 8000 грн, здійсненого 30 листопада 2023 року через систему платежів іPay.ua, на банківську картку НОМЕР_2 (яка була зазначена відповідачкою у договорі № 4181469 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.11.2023) на підставі укладеного цими Товариствами договору на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року.(а.с. 28).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів наявності у позивача права вимоги за договором №4181469 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного 30 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , є безпідставними.

Так, визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

26 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/08/2024, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до боржників, зокрема, за договором №4181469 від 30 листопада 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується копією договору факторингу, копією акту прийому-передачі реєстру боржників від 26 серпня 2024 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26 серпня 2024 року, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №26/08/2024 від 26 серпня 2024 року (а.с.45-53).

Враховуючи наведені положення закону та зміст долучених позивачем документів на підтвердження на підтвердження набуття ним права грошової вимоги до відповідачки, колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів той факт, що набув право вимоги до відповідачки за договором №4181469 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 листопада 2023 року.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував необхідні норми права, які регулюють порядок укладення правочину в електронній формі, а також порядок ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, зокрема статті 203, 207, 215, 626, 639 1054 ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію", Закон України "Про інформацію", Закон України "Про захист персональних даних", Закон України "Про електронні довірчі послуги".

Доводи апеляційної скарги висновків суду про наявність підстав для задоволення позову – не спростовують.

За таких обставин, не встановлено підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а тому відповідно до статті 375 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи відсутні передбачені ч. 13 ст. 141 ЦПК України підстави для зміни розподілу судових витрат, проведеного судом першої інстанції та відшкодування сплаченого ОСОБА_1 судового збору за апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року