Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №153/1393/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/1393/25

Провадження № 22-ц/801/237/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокуСправа № 153/1393/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Матківської М.В., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 153/1393/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Карбовської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 5.11.2025, ухвалене у складі судді Дзерина М.М. в приміщенні суду в м. Ямпіль, -

в с т а н о в и в :

26.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом (вх № 5392) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило : (1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 204307-КС-003 від 12.04.2021 в розмірі 21823,68 грн, з них : суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 10323 грн. 68 коп. комісія - 1500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 204307-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 204307-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Станом на 8.08.2025 відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 21823 грн. 68 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 10323 грн. 68 коп, комісія - 1500 грн.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 5.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 204307-КС-003 від 12.04.2021, що становить 21823 грн 68 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати у виді судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Карбовською А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 13760/25-вх від 5.12.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить (1) скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в позові;

Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Карбовською А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 5.11.2025 у справі з ціною позову (21823,68 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

12.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 204307-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається Кредит 16 тижнів; процентна ставка за кредитом: в день 0,91358938%, фіксована; комісія за надання кредиту 1500 грн.; загальний розмір наданого кредиту 10000,00 грн.; дата повернення кредиту 2.08.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту 18800 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 425,71665500 процентів /а. с. 25, 28/.

Також додано Пропозицію (оферту) укласти договір № 204307-КС-003 про надання кредиту від 12.04.2021, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 204307-КС-003 про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 12.04.2021 та в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, аналогічні договору про надання кредиту. Крім того, в паспорті споживчого кредиту в розділі 5 міститься графік платежів /а. с. 26, 27/

З виписки за договором б/н за період з 12.04.2021 по 2.08.2021 наданої АТ «КБ «ПриватБанк» встановлено, що на картковий рахунок відповідача 12.04.2021 було зараховано грошові кошти в сумі 10000 грн /а. с. 70-73/.

З копії квитанції ТАС PAY від 12.04.2021 встановлено, що на картковий рахунок № НОМЕР_2 , було зараховано грошові кошти в сумі 10000 грн. згідно кредитного договору № 204307-КС-003 від 12.04.2021 /а. с. 30/.

Згідно довідки про стан заборгованості та розрахунку заборгованості за кредитом позичальник ОСОБА_1 номер кредитного договору № 204307-КС-003 від 12.04.2021 станом на 08.08.2025 загальна сума заборгованість складає 21823 грн. 68 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 10000 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 10323 грн. 68 коп.; комісія 1500 грн /а. с. 13-22/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено частково за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ..

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 12.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 204307-КС-003, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора G-8609 /а. с. 28/.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Крім цього, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість за договором.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

У постанові ВС від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20 зазначено, що отримання кредитних коштів не позивачем, а перерахування їх відповідачем на банківську карту ОСОБА_2 не може розцінюватись як доказ неукладення та/або непідписання вказаного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору. Кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційнотелекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Укладання кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема — одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового.

Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору.

Відповідачем не надано доказів, що у цій справі кредитний договір був укладений з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ..

Щодо розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19) зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами договору про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 передбачено, що (пункт 1) кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається кредит 16 тижнів; процентна ставка за кредитом: в день 0,91358938%, фіксована; комісія за надання кредиту 1500 грн.; загальний розмір наданого кредиту 10000,00 грн.; дата повернення кредиту 2.08.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту 18800 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 425,71665500 процентів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в розмірі 21823 грн. 68 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 10323 грн. 68 коп (період з 12.04.2021 по 2.08.2021, становить 113 днів; 10323,68 : 113 = 91,36 (процентна ставка в день 0,91358938%), комісія - 1500 грн /а. с. 13-21/.

У постанові Верховного Суду від 6.05.2020 у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем розміру заборгованості 20323 грн. 68 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 10323 грн. 68 коп (період з 12.04.2021 по 2.08.2021). Проценти нараховано позивачем в межах строку кредитування.

Розмір заборгованості по тілу кредиту та процентам відповідачем не спростовано, власного розрахунку не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності колегія суддів вважає необґрунтованими.

Строк позовної давності обмежується трьома роками, що передують поданню позову (постанова ВП ВС від 8.11.2019 у справі № 127/15672/16).

Під час дії карантину законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 2.04.2020 Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6.09.2023 у справі № 910/18489/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 2.04.2020 до 30.06.2023.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2.07.2025 в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З 4.09.2025 на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX відновлено перебіг строків позовної давності, зупинених через COVID-19 та воєнний стан.

З огляду на зазначене, позивачем не пропущено загальний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України.

У той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в розмірі 1500 грн.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

У постанові ВС від 9.10.2024 у справі № 582/202/22 зазначено про те, що аналіз змісту договорів споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12.12.2021, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «Мілоан» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1 договору про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1500 грн..

Колегія суддів зазначає, аналіз змісту договору про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «Бізнес Позика» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про споживчий кредит, а тому положення п. 1 договору про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заслуговує на увагу частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 в розмірі 20323 грн. 68 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн; суми прострочених платежів по процентах 10323 грн 68 коп (період з 12.04.2021 по 2.08.2021).

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 за комісією в розмірі 1500 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн. Апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу частково в розмірі 6,87 % (20323,68 х 100 : 21823,68 = 93,13 %).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволена апеляційним судом частково, рішення суду першої інстанції змінено, положення частини десятої статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю витрат по сплаті судового збору в розмірі 2200,70 грн (2422,40 х 93,13 % = 2255,98; 3633,60 х 6,87 % = 249,63 грн; 2255,98 – 249,63= 2200,70).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 5.11.2025 змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 в розмірі 20323 (двадцять тисяч триста двадцять три) гривні 68 копійок, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 гривень; суми прострочених платежів по процентах 10323 гривні 68 копійок (період з 12.04.2021 по 2.08.2021).

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 204307-КС-003 від 12.04.2021 за комісією в розмірі 1500 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 70 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: М. В. Матківська

В. В. Оніщук