Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №756/9369/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 756/9369/25

Провадження № 22-ц/801/232/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокуСправа № 756/9369/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),

суддів Міхасішина І.В., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 756/9369/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.11.2025, ухвалене у складі судді Холодової Т.Ю. в приміщенні суду в м. Могилів-Подільський, -

в с т а н о в и в :

25.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило : (1) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 691999426 від 16.02.2022 в розмірі 11920,94 грн, з них : 6700 грн заборгованість по тілу кредиту; 5220,94 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; (2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме : судовий збір в розмірі 2422,40 грн /а. с. 9/, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 691999426 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 6700 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого було продовжено відповідно до додаткової угоди. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до умов вказаного договору від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у неї виникла заборгованість, яка становить 11920,94 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6700 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 5220,94 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 1.07.2025 цивільну справу передано на розгляд до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області /а. с. 13/.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.11.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 691999426 від 16.02.2022 у сумі 11920 грн. 94 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судові витрати у виді судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 13729/25 від 4.12.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : (1) скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позов; (2) стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) позивачем не доведено виникнення права вимоги за кредитним договором від 16.02.2022 до ОСОБА_1 , суд не залучив до участі у справі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс»; (2) позивачем не доведено, що договір підписано відповідачем; не надано доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір; доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет; (3) згідно виписки по рахунку кошти надійшли від платника IVAN, а не від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; (4) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» порушено вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розмір процентів перевищує максимальний розмір в 1 %, визначений законом; (5) розмір витрат на правничу допомогу 3000 грн стягнутий судом першої інстанції з відповідача на користь позивача є необґрунтованим та завищеним.

До апеляційної скарги представником відповідача додано довідку АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 7.10.2025 /а. с. 89/.

11.12.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 14034/25-вх) ТОВ «ФК «Ейс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

23.12.2025 до апеляційного суду надійшла відповідь на відзив (вх № 14502/25-вх) ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1

25.12.2025 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення (вх № 14583/25-вх) ТОВ «ФК «Ейс».

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.11.2025 у справі з ціною позову (11920,94 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Щодо договору кредитної лінії № 691999426 від 16.02.2022.

16.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 691999426, який підписано відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV5F3M4, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Договір був укладений в електронній формі, який відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачем заявка на кредит подана 16.02.2022 о 21:36, договір відправлений позичальнику 16.02.2022. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор MNV5F3M4 відправлено позичальнику 16.02.2022 21:45:08 на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 16.02.2022 о 21:45:48, перерахування грошових коштів позичальнику 16.02.2022 о 21:46:29.

16.02.2022 відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», яким передбачено тип кредиту - кредитна лінія, ліміт кредиту 100-22000 грн., строк кредитування 1-65 днів (з можливістю продовження строку), розмір процентної ставки (Дисконтна процентна ставка: 3,65%-722,7% Індивідуальна процентна ставка: 361,35% - 722,7% Базова процентна ставка: 722,7%), порядок повернення кредиту: основна сума кредиту повертається в кінці строку дії договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування Кредитом виплачуються в кінці строку надання кредиту (Дисконтного періоду), а у разі користування Кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду, кожного дня користування Кредитом.

Як вбачається зі змісту кредитного договору (п. 5.1.1.) та заявки на отримання грошових коштів в кредит від 16.02.2022 відповідач для отримання кредиту зазначила номер карти НОМЕР_2.

Кредитодавцем, на виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6700,00 грн. шляхом перерахунку на зазначену відповідачем банківську картку № НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням від 16.02.2022.

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 28.08.2025 № БТ/Е-11951 наданого на ухвалу суду від 14.08.2025 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки; за період з 16.02.2022 по 21.02.2022 на платіжну карту № НОМЕР_2 було зараховано платіж в сумі 6700,00 грн; номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком маска картки НОМЕР_2 та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 /а. с 34/.

На аркуші справи 34 знаходиться виписка про рух коштів по картці від 27.08.2025 за період з 16.02.2022 по 21.02.2022, в якій вбачається зарахування коштів 16.02.2022 в сумі 6700 грн на картку № НОМЕР_2 .

Щодо відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 691999426 від 16.02.2022.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого було продовжено відповідно до додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до 31.12.2020; № 26 від 31.12.2020; № 27 від 31.12.2021 до 31.12.2022; № 31 від 31.12.2022 до 31.12.2023; № 32 від 31.12.2023 до 31.12.2024. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426. Згідно Реєстру прав вимоги № 17 від 5.05.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони підтверджують, що станом на 31.12.2022 Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до умов вказаного договору від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Відповідно до платіжної інструкції від 26.02.2024 № 5703 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 та договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024. Згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426. Відповідно до платіжної інструкції від 4.06.2025 № 243, від 5.06.2025 № 245, № 246, № 247, від 6.06.2025 № 248, ТОВ «ФК «Ейс» здійснило оплату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025. Відповідно до Реєстру боржників від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 691999426.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, відтак наявні правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Висновки суду першої інстанції зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо договору кредитної лінії № 691999426 від 16.02.2022.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 16.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 691999426, який підписано відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV5F3M4, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Договір був укладений в електронній формі, який відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору кредитної лінії № 691999426 від 16.02.2022.

Щодо доведеності позивачем відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 691999426 від 16.02.2022.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс».

У постанові ВС від 7.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не залучив до участі у справі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс», колегія суддів відхиляє, оскільки правових підстав для їх залучення не має, оскільки зазначені товариства відступили позивачу право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Щодо доведеності розміру заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19) зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

16.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 691999426, відповідно до умов якого, сторонами погоджено, зокрема :

за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6700 грн 00 коп. (шість тисяч сімсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила) (п.2.1);

кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 6700 грн 00 коп. (шість тисяч сімсот грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 18.03.2022 р (п.2.3);

за вибором позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику в наступний спосіб: 5.1.1. шляхом ініціювання Кредитодавцем безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника, за реквізитами Платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе. Перший Транш за цим Договором, у сумі вказаній в п. 2.3. Договору, надається способом вказаним в п. 5.1.1. Договору. (п. 5.1.1, 5.1, 5.2);

на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що сума Кредиту за всіма наданими Траншами має бути повернена Кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 18.03.2022, а саме не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником (п.7.1);

дата повернення Кредиту, що вказана в договору, переноситься, а вказаний строк кредитування продовжується при настанні наступних відкладальних обставин: у разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту кожен раз переносяться на нову дату закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахувану відповідно до правил цього Договору; у разі якщо Позичальник продовжує користуватись Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування, зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 7.2, 7.2.1, 7.2.2).

за умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка) (п.8.3);

зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (п.8.4);

якщо Позичальник здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом будуть визначається за процентною ставкою 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,01 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка) (п.8.5.1).

Розрахунок заборгованості по процентам здійснено позивачем за наступною формулою 6700 (сума кредиту) х 30 (строк кредиту) х 0,01 (процентна ставка, п.8.5.1 договору) / 100 = 0,67 грн (сума за один день користування кредитом) за період з 16.02.2022 по 3.03.2022.

Проценти нараховано позивачем за період з 4.03.2022 по 15.06.2022 в межах строку кредитування відповідно до п. 7.2.2 договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 691999426 від 16.02.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором № 691999426 від 16.02.2022 становить 11920,94 грн, з них : 6700 грн заборгованість по тілу кредиту; 5220,94 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (період з 16.02.2022 по 15.06.2022 (120 днів (90+30))).

У постанові Верховного Суду від 6.05.2020 у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем розміру заборгованості за кредитним договором № 691999426 від 16.02.2022 в сумі 11920,94 грн, з них : 6700 грн заборгованість по тілу кредиту; 5220,94 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, оскільки факт надання кредиту відповідачу підтверджується, зокрема : (1) платіжним дорученням від 16.02.2022, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ через ПАТ КБ «Глобус» отримувачу ОСОБА_1 кошти згідно договору № 691999426 від 16.02.2022 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 ; (2) листом АТ «Універсал Банк» від 28.08.2025 № БТ/Е-11951 наданого на ухвалу суду від 14.08.2025 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки; за період з 16.02.2022 по 21.02.2022 на платіжну карту № НОМЕР_2 було зараховано платіж в сумі 6700,00 грн; номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком маска картки НОМЕР_2 та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 /а. с 34/; (3) випискою про рух коштів по картці від 27.08.2025 за період з 16.02.2022 по 21.02.2022, в якій вбачається зарахування коштів 16.02.2022 в сумі 6700 грн на картку № НОМЕР_2 /а. с. 34/.

У постанові ВС від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Розмір заборгованості по тілу кредиту та процентам відповідачем не спростовано, власного розрахунку не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» порушено вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розмір процентів перевищує максимальний розмір в 1 %, визначений законом, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон № 3498-IX набрав чинності з 24.12.2023, тоді як проценти нараховано за період з 16.02.2022 по 15.06.2022.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що при розгляді справи відповідно до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І., домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 3.1 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток № 1 до цього Договору) (пункт 3.3 Договору).

Зокрема, підписаною сторонами 30.05.2025 додатковою угодою № 25770705511 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 адвокатське бюро зобов`язалось надати юридичну допомогу з питань, що відносяться до юрисдикції судів загальної юрисдикції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 691999426 від 16.02.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 5.06.2025 до договору № №29/05/25-01 від 29.05.2025 сторони погодили, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 691999426 від 16.02.2022 - витрачено 2 год., вартість 5000 грн.; вивчення матеріалів справи - витрачено 2 год., вартість 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника - витрачено 1 год, вартість 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника - витрачено 1 год, вартість 500 грн. Всього вартість послуг складає 7000 грн.

Відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та доведення їх неспівмірності не скористалась.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11920,94 грн., тобто справа є незначної складності, яка, з огляду на ціну позову, розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання. Окрім цього, правова позиція ТОВ «ФК «Ейс» була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Виокремлення адвокатом таких послуг як «вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором», а тому визначення оплати за вказані послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат, а тому, співмірним буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів з огляду на наведені в апеляційній скарзі аргументи не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.11.2025 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: І. В. Міхасішин

В. В. Оніщук