Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №143/904/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 143/904/25

Провадження № 22-ц/801/210/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол М. П.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 рокуСправа № 143/904/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 143/904/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04.11.2025, ухвалене у складі судді Гуцола М.П. в приміщенні суду в м. Погребище, повний текст рішення складено 10.11.2025, -

в с т а н о в и в :

23.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом (4428/25-вх) до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.05.2018 по справі № 143/358/18, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.05.2017 по справі 143/114/17 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір`ю. Відповідно до свідоцтва про зміну імені позивач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », а згодом у зв`язку з укладенням шлюбу на « ОСОБА_7 ». Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 22.03.2017 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 грн щомісячно. 22.03.2017 на виконання рішення суду від 22.03.2017 у справі №143/295/17 видано виконавчий лист. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.05.2018 по справі № 143/358/18 змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 930 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття. Станом на сьогоднішній день призначений розмір аліментів є недостатнім для належного виховання дитини, що зумовлено зростанням витрат на утримання дитини. Позивач є багатодітною матір`ю та перебуває у декретній відпустці. Відповідач є здоровою, працездатною людиною, на утриманні інших осіб немає, його матеріальний стан є задовільним, він має постійне місце роботи та стабільний дохід, а відтак має можливість краще забезпечувати потреби дитини.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 04.11.2025 позовні вимоги задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.05.2018 у справі 143/358/18. Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитини. Припинено стягнення аліментів за виконавчим листом, що виданий 29.03.2017, у справі №143/295/17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх № № 13623/25-вх від 2.12.2025), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : (1) скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову; (2) стягнути з позивача судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, на користь відповідача в розмірі 1453,44 грн судовий збір /а. с. 86/ та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) відповідач сплачує аліменти на дитину, купує необхідні речі синові; (2) позивачем не доведено позовні вимоги про зміну способу та збільшення розміру аліментів, не надано доказів, що кошти витрачаються на потреби сина.

15.12.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 14154/25) ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У судовому засіданні ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи. ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини:

ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а. с. 6/.

Заочним рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 3.05.2017 по справі 143/114/17 шлюб між сторонами розірвано /а. с. 10/.

ОСОБА_10 змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 /а. с. 8/. У зв`язку з одруженням ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 /а. с. 9/.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 22.03.2017 по справі № 143/295/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 грн щомісячно. 22.03.2017 на виконання рішення суду від 22.03.2017 у справі № 143/295/17 видано виконавчий лист /а. с. 11/.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.05.2018 по справі №143/358/18 змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 930 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття /а. с. 12/.

ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 /а. с. 13/.

ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 /а. с. 5, 7/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України) .

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (стаття 183 СК України).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України (постанова ВС від 13.02.2019 по справі № 152/100/18).

Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дитини, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язаний утримувати свого малолітнього сина.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

Таким чином, підставою для звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів відповідно до положень статті 192 СК України є зміна матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення, або поліпшення стану здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позовні вимоги позивачки за своєю суттю зводяться до зміни як способу стягнення аліментів (з твердої грошової суми на частку від заробітку) так і розміру присуджених аліментів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується також апеляційний суд, про те, що позовні вимоги про зміну способу і збільшення розміру стягнення аліментів є обґрунтованими та доведеними, оскільки після ухвалення рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.05.2018 по справі № 143/358/18у позивача змінився матеріальний та сімейний стан, у неї народилось ще двоє дітей донька ОСОБА_12 (2021 року народження) та син ОСОБА_13 (2025 року народження), вона одружилась, є багатодітною матір`ю та перебуває у декретній відпустці, крім того, розмір аліментів (930 грн щомісячно), які сплачує відповідач за рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.05.2018 по справі № 143/358/18 на користь сина ОСОБА_14 , не є достатнім для належного виховання дитини, оскільки загально відомим є факт, що в Україні відбулось зростання цін на комунальні послуги, продукти харчування, одяг, інші речі необхідні для розвитку дитини. Відповідач є здоровою, працездатною людиною, доказів перебування на його утриманні інших осіб суду не надано, як і не надано доказів того, що відповідач не має матеріальної можливості сплачувати аліменти в розмірі заявленому позивачем.

Відповідно до статті 155 СК України здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Визначений судом розмір аліментів на користь позивача на неповнолітнього сина буде відповідати інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Відповідачем не доведено ту обставину, що позивач не за цільовим призначенням витрачає аліменти, які сплачує відповідач. Відповідно до вимог статті 186 СК України контроль за цільовим використанням аліментних платежів за заявою платника аліментів або за власною ініціативою здійснює орган опіки та піклування. Доказів на підтвердження нецільового використання аліментів відповідач не надав.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20)).

У частинах четвертій – шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В позовній заяві позивач визначила орієнтовний попередній розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Позивачем не зазначено з яких причин вона не змогла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку в позовній заяві.

Матеріали справи свідчать про перевищення позивачем у остаточному (орієнтовному) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу (16000) у порівнянні з очікуваним її розміром (10000,00 грн у позові), що є істотним перевищенням в розумінні частини четвертої статті 141 ЦПК України.

З огляду на наведене, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи висновок ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020 року про те, що в окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу, беручи до уваги предмет спору та ціну позову (справа є малозначною), керуючись принципами справедливості, співмірності та процесуальної рівності, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру компенсації витрат на правничу допомогу до 2000 грн., що відповідатиме також критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 04.11.2025 у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2000 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук

Повний текст постанови складено 9.02.2026.