Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №583/5909/25 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5909/25

3/583/42/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2026 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Плотникова Н.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 777664 від 10.12.2025 року ОСОБА_1 26.11.2025 р. о 21 год. в мобільному додатку «WhatsApp» на особистий номер телефону надсилав повідомлення з висловлюваннями нецензурною лайкою та образливими словами в бік ОСОБА_2 , чим своїми діями вчинив дрібне хуліганство, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не визнав та пояснив, що з подіями, зазначеними в протоколі поліцейськими, він не згоден. Зазначає, що ОСОБА_2 є міським головою, але він особисто з ним не знайомий. ОСОБА_2 переший йому зателефонував і запропонував поспілкуватись у мобільному додатку «WhatsApp», і він ( ОСОБА_1 ) погодився. Вони спілкувались у мобільному додатку «WhatsApp», надсилаючи приватні смс повідомлення, останній раз таким чином вони спілкувалися 26.11.2025 року, при цьому ОСОБА_2 писав образливі висловлювання на його адресу та на адресу його дружини, а він ( ОСОБА_1 ) таким же чином відповідав. Конфлікт між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 розпочався тоді, коли він ( ОСОБА_1 ) спитав у ОСОБА_2 про те, чому він поїхав відпочивати за кордон в той час, коли в місті від ворожого обстрілу було пошкоджено будинок. Після цього ОСОБА_2 став йому погрожувати, направляв до нього поліцейських з обшуком.

05.02.2025 р. від захисника ОСОБА_1 – адвоката Яценко А.О. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому просить провадження в справі про адміністративне правопорушення за № 583/5909/25 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП (у зв`язку з встановленою відсутністю події та складу адміністративного правопорушення). В клопотанні зазначає, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 26.11.2025 року о 21 год. 00 хв в мобільному додатку “ВОЦАП” на особистий номер телефону гр. ОСОБА_1 надсилав повідомлення з висловлюваннями нецензурною лайкою та образливими словами в бік ОСОБА_2 чим своїми діями вчинив дрібне хуліганство. Як зазначено в матеріалах справи що гр. ОСОБА_2 звернувся до Охтирського РВП 02.12.2025 року о 12:01 год про те що ОСОБА_1 розміщює публічні висловлювання що містять образи та погрози в бік заявника ОСОБА_2 в мережі “Facebook” (Відповідний електронний Рапорт Єдиний облік реєстрації № НОМЕР_1 від 02.12.2025 ) а/с 3. З доказів, доданих працівниками поліції Охтирського РВП до вказаного протоколу, вбачається, що єдиним доказом є фото скріншоту із мережі “Facebook” зворотнього боку а/с ст. 13, який не містить будь якого порушення законодавства, де користувач з ОСОБА_3 задає питання невідомій особі, де Автор із зазначеним ОСОБА_4 відповідає. Із вказаної переписки можливо зробити висновок, що дана переписка із вказаної мережі “Facebook” не містить ані ознак, ані складу адміністративного правопорушення, що також не відповідає обставинам справи, де в даній ситуації можливо зробити розумне припущення, що працівниками поліції Охтирського РВП не надано додаткових доказів по суті заяви гр. ОСОБА_2 щодо мережі саме Facebook. Крім того, адвокат Яценко А.О. зазначає, що даний акаунт, який міститься в матеріалах справи з мережі Facebook, був взломаний та заблокований близько року тому, де в результаті ОСОБА_1 утворив новий акант, скріншот якого додається до матеріалів справи , а тому не міг коментувати будь що та розміщувати образливу інформацію відносно ОСОБА_2 .

Крім того, зазначає, що працівниками поліції до матеріалів даного протоколу додано переписку/спілкування, яка міститься в матеріалах справи а/с 4-13. Дана переписка відрізняється від месенжера “Facebook” та викопіювана за допомогою Скріншотів (статичне цифрове зображення, яке точно фіксує те, що користувач бачить на екрані комп`ютера, смартфона або іншого пристрою в конкретний момент) виготовлених із додатку WhatsApp (Ватсап), за допомогою якого є можливість обмінюватися текстовими повідомленнями, здійснювати голосові та відеодзвінки, а також ділитися фото, відео та документами через мережу інтернет, де данні докази зафіксовані в матеріалах справи а/с 4-13. Данна переписка містить особистий характер та ставлення один до одного. Досліджуючи переписку достеменно не можливо встановити коли відбулася дана переписка, окрім годин вказаних в голові Скріншоту та самих повідомленнях сторін. Зазначає, що сторони у вказаній переписці вживали вкрай зневажливе відношення та ставлення один до одного у своїх висловлюваннях та допускали вкрай низьку моральну освіченість як у своїх висловах, так і у написанні вказаних повідомлень один одному (орфографічні помилки), вказані Скріншоти датуються різними годинами переписки без зазначення конкретних дат та осіб хто є підбурювачем або ініціатором вказаної переписки. З матеріалів справи незрозуміло, через що виник конфлікт між сторонами: чи через те, що ОСОБА_2 поїхав відпочивати за кордон, чи через те, що у ОСОБА_1 були претензії до ОСОБА_2 як до міського голови. Вважає, що даний протокол та матеріали справи не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та мають однобокі та суперечливі факти та сумнівні відомості, що не узгоджується з стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що з ОСОБА_1 він особисто не знайомий. Тривалий час у мережі “Facebook” ОСОБА_1 неодноразово ображав його як міського голову, залишаючи негативні та агресивні коментарі щодо нього ( ОСОБА_2 ) та його діяльності. Він ( ОСОБА_2 ) намагався врегулювати таке негативне ставлення до нього з боку ОСОБА_1 , а тому у мережі “Facebook” запропонував ОСОБА_1 прийти до нього ( ОСОБА_2 ) в кабінет і поспілкуватися, якщо у нього є претензії до роботи міського голови. Після цього ОСОБА_1 став йому телефонувати і писати в мобільному додатку «WhatsApp» образливі висловлювання, нецензурну лайку відносно нього та його ( ОСОБА_2 ) сім`ї, а тому з цього приводу він звернувся в поліцію. Вважає, що така поведінка ОСОБА_1 розхитує ситуацію в державі та працює на руку ворога.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України").

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 777664 від 10.12.2025 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 26.11.2025 р. о 21 год. в мобільному додатку «WhatsApp» на особистий номер телефону надсилав повідомлення з висловлюваннями нецензурною лайкою та образливими словами в бік ОСОБА_2 .

В протоколі зазначено, що потерпілим по справі є ОСОБА_2 .

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено та вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .

Разом з тим, формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ст. 173 КУпАП, оскільки не є конкретним та не містить всіх необхідних ознак, які повинні бути вказані в обвинуваченні.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян, та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з`ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом. Однак, для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав`язати свою волю (свавілля).

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Об`єктом захисту від неправомірних посягань в даному випадку є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього. Зазначені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку неповаги до суспільства. Домінування у свідомості особи саме такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання є головним критерієм відмежування дрібного хуліганства як адміністративного правопорушення проти громадського порядку та моральності від інших адміністративних правопорушень. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к.

Для юридичної оцінки діяння за статтею 173 КУпАП обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього правопорушення у виді порушення громадського порядку і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли діяння зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і такі дії спрямовані до конкретної особи з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення при формулюванні висунутого ОСОБА_1 обвинувачення не зазначено про те, що його дії порушували громадський порядок і спокій громадян, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, оскільки не дозволяє особі, яка притягається до адміністративної відповідальності організувати ефективний захист та позбавляє суд перевірити обґрунтованість висунутого обвинувачення, встановити фактичні обставини правопорушення та прийти до переконання про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Оскільки, у протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено про те, що ОСОБА_1 вчинив певні дії, які за своїм характером свідчили про порушення громадського порядку і спокою громадян, то суд позбавлений можливості вийти за межі обвинувачення та встановити вказані обставини.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що конфлікт між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 розпочався тоді, коли він ( ОСОБА_1 ) спитав у ОСОБА_2 про те, чому він поїхав відпочивати за кордон в той час, коли в місті від ворожого обстрілу було пошкоджено будинок.

Суд звертає увагу на те, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини свідчать про наявність певного конфлікту між особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілим, що не дозволяє встановити спрямованість умислу на порушення громадського порядку та спокою громадян і вчинення хуліганства, оскільки саме наявність відповідного умислу та мотивів, якими керувався правопорушник, дозволяють відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надсилав повідомлення з висловлюваннями нецензурною лайкою та образливими словами в бік ОСОБА_2 у приватні повідомлення, що виключало можливість доступу до вказаного повідомлення сторонніх осіб та свідчить про відсутність публічного характеру такого повідомлення.

Так, ККС ВС в постанові у справі № 127/30388/19 від 8 червня 2021 року висловив правову позицію, відповідно до якої, якщо обвинувачений спричинив дії під час конфлікту, що виник з особистих спонукань та відбувся не в громадському місці, то в його діях відсутній склад хуліганства.

Дії обвинуваченого кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного порушенням громадського порядку та спокою громадян з мотивів явної неповаги до суспільства.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Працівниками поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, та на яких згідно закону покладається обов`язок збирання доказів, не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, зважаючи на викладене, ґрунтуючись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв`язку, на підставі досліджених в суді доказів, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова