Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №140/3995/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3995/24 пров. № А/857/33105/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (суддя – Валюх В.М., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №140/3995/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 21.08.2023 по 14.09.2023 року та пропорційно перебуванню у відпустці, рекомендованою довідкою ВЛК від 08.09.23 №1073; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 21.08.2023 по 14.09.2023 року та пропорційно перебуванню у відпустці, рекомендованою довідкою ВЛК від 08.09.23 № 1073.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зазначає, що у зв`язку із отриманням бойового поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному на 100000 грн, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова № 168). Водночас відповідно до п.1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: - перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини АБО/ ТА перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов`язаного із захистом Батьківщини. Звертає увагу апелянт на те, що позивач підтвердив відповідними виписками те, що у період 21.08.2023 по 14.09.2023 року він проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустці внаслідок отриманої травми. При цьому, законодавцем не встановлено обмеження для військовослужбовців проходити стаціонарне лікування у період своєї відпустки. Зазначає апелянт, що судом не було досліджено та не взято до уваги: - факт отримання позивачем травми під час військової служби у військовій частині; встановлення Довідкою про обставини травми причинно-наслідкового зв`язку травми із захистом Батьківщини; - співвідношення діагнозів в Довідці про обставини травми та у виписках медичних установ про стаціонарне лікування; - кількості днів перебування стаціонарного лікуванні позивача та доказів, у вигляді медичних документів, що підтверджують дані періоди. Таким чином, апелянт вважає, що відповідач виплатив позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн. розмірі згідно із Постановою № 168 не в повному обсязі.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року у справі №140/3995/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де перебував на грошовому забезпеченні (а.с. 71).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2023 № 3015/к 25.06.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , позивач 25.06.2023 отримав вибухову травму. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення грудної клітки справа. Правобічний генопневматоракс. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча (а.с. 10 зв.).

Також судом встановлено, що позивач з 25.06.2023 по 14.09.2023, з 01.11.2023 по 06.11.2023 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 11-20).

Листом від 26.03.2024 № 141/53/1419, у відповідь на адвокатський запит, Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що за період стаціонарного лікування з 21.08.2023 по 14.09.2023 (виписка №15971 від 08.09.2023 та виписка з медичної карти № 3607 від 14.09.2023) нарахування та виплата додаткової винагороди позивачу не передбачена, оскільки дане стаціонарне лікування не пов`язане із лікуванням отриманого поранення, зокрема, відповідно до висновку ВЛК (довідка № 1073 від 08.09.2023) про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) дане захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Нарахування та виплата додаткової винагороди за період перебування у відпустці за станом здоров`я відповідно до рекомендації ВЛК (довідка від 08.09.2023 № 1073) ОСОБА_1 не здійснювалося (а. с. 70).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди на підставі Постанови №168 за період стаціонарного лікування з 21.08.2023 по 14.09.2023 та перебування у відпустці на підставі довідки ВЛК від 08.09.2023 №1073.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 (далі – Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168”, яка застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, пункт 1 Постанови № 168 викладено у новій редакції, та Постанову № 168 доповнено пунктом 1-2 такого змісту: “Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).”.

Наказом Міністра оборони України “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”.

Згідно із пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402; тут і надалі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За змістом абзацу десятого пункту 6.2 глави 6 розділу I Положення № 402 на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - подаються оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до підпунктів “а”, “б” пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини” - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. б) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби” - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті “а” цього пункту.

Пунктом 21.7 глави 21 розділу II Положення №402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Отже, до наказів до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень підлягають включенню військовослужбовці, які: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні; - перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за весь час (періоди) перебування у відпустці.

Як уже зазначалося вище довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 від 04.07.2023 № 3015/к встановлено, що позивач 25.06.2023 отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове проникаюче поранення грудної клітки справа. Правобічний генопневматоракс. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча (а.с. 10 зв.).

Довідкою ВЛК від 06.11.2023 №1594/7743 встановлено, що вищезгадане поранення (травма): «Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно із класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких».

Судом встановлено та не заперечується апелянтом (позивачем) те, що за період перебування на стаціонарному лікуванні із зазначеним діагнозом з 25.06.2023 по 21.08.2023, з 01.11.2023 по 06.11.2023 відповідач здійснив повну виплату додаткової винагороди з урахуванням всіх виписних епікризів.

Також, з виписок з медичної карти стаціонарного хворого № 15971 від 08.09.2023 (а.с. 16 зв. – 17) та № 3607 від 14.09.2023 (а.с. 18) видно, що у період з 21.08.2023 по 08.09.2023 та з 08.09.2023 по 14.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: “Вірусний гепатит С…”.

Довідкою ВЛК КП “Волинська обласна клінічна лікарня” Волинської обласної ради від 08.09.2023 № 1073 (а.с. 17 зв.) визначено, що діагноз: “Гострий вірусний гепатит С…”; “Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби”. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 оспорювана додаткова винагорода за період стаціонарного лікування виплачується виключно у разі встановлення поранення (травми, контузії, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини та за період перебування у відпустці для лікування у разі тяжкого ступеня поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому, військово-лікарська комісія чітко встановила, що у позивача за оспорювані періоди проходило лікування та відпустка не через поранення (травму), а через захворювання, за яке не передбачається виплата додаткової винагороди.

Також суд враховує те, що підставою включення позивача до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди за період стаціонарного лікування та відпустки для лікування є : - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 від 04.07.2023 № 3015/к; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 15971 від 08.09.2023 про стаціонарне лікування з 21.08.2023 по 08.09.2023; - довідка ВЛК від 08.09.2023 № 1073 на підставі якої надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів в період з 17.01.2023 по 16.02.2023.

Колегія суддів зазначає, що ні відповідач ні суд не мають повноважень визначати причинний зв`язок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), чи пов`язані вони з проходженням служби чи з захистом Батьківщини, встановлення ступеня важкості отриманої травми і визначення потреби у відпустці за станом здоров`я, оскільки відповідні висновки (постанови) з цього питання приймають ВЛК.

Наведене дає підстави дійти висновку про відсутність правових та фактичних підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період стаціонарного лікування з 21.08.2023 по 14.09.2023, та перебування у відпустці за станом здоров`я.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що відповідачем не було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди за спірний період, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.

Таким чином, являються необгрунтованими доводи апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та не дослідив належним чином докази по справі.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з правильним встановленням обставин справи та надання правової оцінки, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року в адміністративній справі №140/3995/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська