Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №570/2352/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 570/2352/25 пров. № А/857/30332/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2025 року, прийняте суддею Таргоній М.В. у м. Рівне, повний текст складено 09 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, рядового поліції Титаренка Богдана Руслановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (надалі – УПП ДПП, відповідач), рядового поліції Титаренка Богдана Руслановича та просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4748452 від 17.05.2025 за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вказує на неправомірність дій поліцейського та його вимоги надати поліс, оскільки за вказаних обставин порушень ПДР він не допускав, та/або ДТП не оформлялася.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2025 позов задоволено.

Суд виходив з того, що оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем інших вимог Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), то має місце неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в тому числі полісу страхування, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З вказаним судовим рішенням не погодилось Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції та подало апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповного з`ясування обставин справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт правопорушення вчиненого позивачем підтверджується постановою серії ЕНА № 4748452 від 17.05.2025, відеозаписом «export-2c102» із технічного приладу з портативного відеореєстратора поліцейського від 17.05.2025, витягом з електронного реєстру МТСБУ про відсутність чинного страхового полісу на транспортний засіб DAF CF 85/460, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Також вказує, що дії поліцейського щодо вимоги пред`явити позивачем відповідних документів, в тому числі чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, гуртуються виключно на вимогах закону. Наводиться практика касаційного суду.

Просить скасувати судове рішення та відмовити в задоволенні позову.

Стороною позивача відзиву не подано, однак подібне не позбавляє можливості суд розглянути справу по суті.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оспореного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.05.2025 о 01 годині 13 хвилин на а/д Устилуг-Луцьк-Рівне на 127 км+700 м поліцейський УПП у Волинській області зупинив транспортним засобом DAF CF85.460 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та в подальшому поліцейський Титаренко Б.Р. виніс постанову серії ЕНА № 4748452 за ч. 1 ст. 126 КУпАП про порушення водієм вимог п. 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху (відсутність чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Із вказаною постановою не погодився ОСОБА_1 та оскаржив таку до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписи статті 280 КУпАП закріплюють обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно статті 14 Закон України від 30 червня 1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі – Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015, № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Так, у розділі ІІ ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не заперечує факту непред`явлення поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності, для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4748452 від 17.05.2025.

Водночас, на думку суду першої інстанції, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем інших вимог ПДР України, тому суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. полісу страхування, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу.

Разом з тим, такі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Підстави зупинки поліцейським транспортного засобу наведені у статті 31 Закону № 580-VIII, зокрема, поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.

Поліцейський має право вимагати від особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку якщо зовнішні ознаки транспортного засобу дають достатні підстави вважати, що транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення (пункт 6 статті 32 Закону № 580-VIII).

Колегія суддів звертає увагу на те, що Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24/02.2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який діє до цього часу.

Відповідно до наказу Волинської обласної адміністрації від 28 вересня 2022 «Про зміну періоду дії комендантської години на території області» №391, з 28 вересня 2022 в усіх населених пунктах Волинської області встановлено комендантську годину із 00:00 до 05:00.

Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Правове регулювання впровадження комендантської години регламентується наступними нормативно-правовими актами: Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» (далі - Постанова №573), постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 №1455 «Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» (далі - Постанова №1455).

Відповідно до пункту 8 Постанови №573 на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється у визначений період доби: перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток; пересування на транспортних засобах.

Відповідно до Постанови №1455 патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право: затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а для іноземців та осіб без громадянства - додатково документи, що підтверджують законність перебування на території України, а також перепустки; у разі відсутності документів - затримувати відповідних осіб, а також за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення; тимчасово обмежувати або забороняти перебування та пересування на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби; входити/проникати на територію та у приміщення, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров`ю осіб; використовувати із службовою метою засоби зв`язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги; застосовувати, відповідно до законодавства, заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що в умовах воєнного стану на територіях, де введено комендантську годину, потрібно неухильно дотримуватися встановлених обмежень та заборон.

Таким чином керування транспортним засобом під час дії комендантської години є самостійною, достатньою підставою для зупинення транспортного засобу та перевірки документів.

Відтак, дії поліцейського щодо вимоги про пред`явлення позивачем поліса обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, гуртуються на вимогах закону.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподілу не підлягають з урахуванням вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2025 року у справі №570/2352/25 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді І. В. Глушко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 09.02.2026.