Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №607/16347/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 607/16347/25 пров. № А/857/52156/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

при секретарі судового засідання: Плесак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2025 року у справі №607/16347/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

головуючий суддя першої інстанції – Базан Л.Т., час ухвалення - 10.45 год.,

місце ухвалення – м. Тернопіль, дата складання повного тексту – 06.11.2025

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Захарчук Я.В. звернувся в суд з позовом до відповідачів командира роти 1 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області Мартинюка Андрія Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5339389 від 29.07.2025, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.07.2025 о 22.36 год. в м. Тернополі по вул. Злуки, 1, керуючи транспортним засобом марки BMW X4 д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР. З винесеною постановою позивач не погоджується, оскільки 28.07.2025 о 22.36 год. в м. Тернополі по вул. Злуки, 1, не керував транспортним засобом, отже вказане правопорушення не вчиняв і жодних вимог ПДР не порушував. Автомобіль марки BMW X4, н.з. НОМЕР_1 на праві власності не належить ОСОБА_1 та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , даний автомобіль зареєстрований за ТОВ "БК ЛЮКСКВАРТАЛ". Крім цього, при розгляді справи про вчинення адміністративного правопорушення та при винесені постанови серії ЕНА №5339389 інспектором патрульної поліції Мартинюком А.В. не було пред`явлено ОСОБА_1 та не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП Жодних відеозаписів, які б підтверджували факт порушення позивачем ПДР, як і факт керування позивачем транспортним засобом марки BMW X4, н.з. НОМЕР_1 28.07.29025 о 22:36 год. за адресою: м. Тернопіль, вул. Злуки 1, відповідачем не надано. На місці розгляду справи, ОСОБА_1 клопотав про ознайомлення з доказами, які доводять факт, що він керував транспортним засобом марки BMW X4, н.з. НОМЕР_1 в момент вчинення адміністративного правопорушення та сам факт вчинення порушення правил дорожнього руху, на що отримав відмову від працівника поліції Мартинюка А.В. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Захарчук Ярослав Володимирович до командира роти 1 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області Мартинюка Андрія Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5339389 від 29.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн штрафу задоволено, наведену постанову скасовано та закрито провадження у справі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605 гривень 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що з відеозаписів встановлено, що позивач увімкнув правий покажчик повороту без жодних для того підстав (22:36:39 - 22:36:41), після чого також безпідставно відразу увімкнув лівий покажчик повороту (22:36:41 - 22:36:42), продовжив рух та при повороті праворуч (22:36:44 - 22:36:47) т а зовсім не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, тобто позивач увімкнув лівий покажчик повороту, вимкнув та здійснив рух праворуч.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлений про дату судового засідання.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив та із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5339389 від 29.07.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до даної постанови28 липня 2025 року о 22.36 год. в м. Тернополі по вул. Злуки, 1, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки BMW X4 д.н.з. НОМЕР_3 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У відповідності до п.9.2 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі ПДР України), водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

За порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем до суду на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП надано аудіовізуальні диски із відеозаписами з автореєстратора та відеореєстраторів із нагрудних камер працівників поліції.

Відеоазписом з автореєстратора №9328, час 22.36.39, зафіксовано, як водієм транспортного засобу BMW X4, н.з. НОМЕР_1 увімкнено світловий покажчик повороту праворуч, який було вимкнено о 22.36.43 год.

Відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції не підтверджується факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема не увімкнення світлового покажчика повороту перед поворотом праворуч, адже на ньому взагалі не зафіксовано рух автомобіля марки BMW X4, н.з. НОМЕР_1 , а містяться лише записи спілкування поліцейських з водієм та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, з досліджених відеозаписів не можливо встановити, що на момент керування позивачем транспортним засобом він не увімкнув світловий покажчик повороту перед поворотом праворуч. Отже з відеозапису не вбачається, що позивач порушив вимоги п. 9.2.б ПДР України.

Таким чином зазначений відеозапис не може бути врахований судом як належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що позивач почергово включав лівий та правий покажчики повороту, апеляційний суд до уваги не бере з урахуванням наведених вище обставин справи та висновків суду.

Апеляційний суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наданий відповідачем доказ, а саме відеозапис, беззаперечно не підтверджує факт порушення позивач п. 9.2.б ПДР України. Інших належних і допустимих доказів порушення ПДР матеріали справи також не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова серії ЕНА №5339389 від 29.07.2025, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне провадження закриттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2025 року у справі № 607/16347/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Повний текст постанови складений та підписаний 09.02.2026