Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №704/1398/25 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Єдиний унікальний номер:704/1398/25

Номер провадження 2/704/70/26

06 лютого 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Москаленко І.В., за участю секретаря Чекалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, в залі суду м. Тального цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача, про зміну розміру аліментів, посилаючись на те, що згідно судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 11.09.2024 р. з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 10.09.2024 р.

Донька проживає з нею, знаходиться на її повному утриманні та вихованні, відповідач не бажає брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки. На даний час витрати для належного рівня життя дитини зросли, відповідач офіційно працевлаштований, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб на утриманні немає, фізично здоровий, має у власності нерухоме та рухоме майно, а тому позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів, а саме стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 12000 грн. щомісячно.

В судове засідання позивачка та її представниця не з`явилися, однак, представниця ОСОБА_1 – адвокат Глинська І.П., подала суду заяву про слухання справи за її відсутності. Не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності суду не подав.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представниці позивачки на розгляд справи за відсутності відповідача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, оголосивши заяву представниці позивачки, дослідивши подані докази, приходить до таких висновків.

Судом об`єктивно встановлено, що згідно судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 11.09.2024 р. з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 10.09.2024 р. (а.с.5).

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що батьки зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.6).

Згідно звітів відрахування та виплат з ОСОБА_5 утримано за лютий 2025 року 5261,03 грн. аліментів. За березень 2025 року 5261,02 аліментів, за квітень 2025 року 5261,02 аліментів, за травень 2025 року 5787,13 грн. аліментів, за червень 2025 року 5787.13 грн. аліментів, за липень 2025 року 10567,99 грн. аліментів, що становить 25% від отриманої заробітної плати (а.с.7-12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 03.09.2020 року (а.с.13).

Згідно відповіді на запит №286023003 від 08.08.2025 року за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль КІА Оптіма, н/з НОМЕР_1 (а.с.14).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України).

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Тобто при розгляді позову, заявленого із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України, про які суд вказав вище.

Заявлена одержувачкою аліментів вимога про зміну способу їх стягнення зумовлена необхідністю збільшення розміру аліментів, а відтак має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України, на що вказав Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 152/100/18.

За змістом статей 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів.

Як на підстави для збільшення розміру аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення, позивачка посилається на те, що у відповідача з 11.09.2024 року покращився матеріальний стан, є у власності рухоме та нерухоме майно та він офіційно працевлаштований, а тому він може сплачувати аліменти в розмірі 12000,00 грн. Однак, на підтвердження вказаних обставин, сторона позивачки не надала жодних належних доказів, а саме не надала підтверджуючих документів про дату працевлаштування відповідача та не заявляла суду клопотання про витребування таких відомостей.

Жодних даних про придбання відповідачем після винесення судового наказу про стягнення аліментів нерухомого або цінного рухомого майна матеріали справи не містять. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 03.09.2020 року, тобто дана квартира перебувала у власності відповідача на дату винесення судового наказу про стягнення аліментів від 11.09.2024 року. Щодо відомостей стосовно реєстрації за ОСОБА_2 автомобіля, то в даній відповіді МВС України не зазначено дату реєстрації транспортного засобу.

Крім того, позивачка в позовній заяві зазначає, що відповідач не бере участі у матеріальному забезпеченні доньки, тоді як у наданих нею до позовної заяви документах наявні звіти відрахування та виплат з ОСОБА_5 , згідно яких з відповідача утримано за лютий 2025 року 5261,03 грн. аліментів, за березень 2025 року 5261,02 аліментів, за квітень 2025 року 5261,02 аліментів, за травень 2025 року 5787,13 грн. аліментів, за червень 2025 року 5787.13 грн. аліментів, за липень 2025 року 10567,99 грн. аліментів, що становить 25% від отриманої заробітної плати.

Тобто в розмінні положень ст. 76-80 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів значного покращення матеріального стану відповідача.

Розмір доходів позивачки на час винесення судового наказу про стягнення аліментів та на час звернення до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів не визначений, що не дає можливості оцінити наявність чи відсутність змін у матеріальному положенні отримувача аліментів.

Зростання цін, збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та сам факт, що відповідач є працездатною, здоровою особою, згідно з вимогами ст. 192 СК України та правовими позиціями Верховного Суду, не є самостійною підставою для зміни способу стягнення аліментів, шляхом збільшення їх розміру, оскільки у спорі про збільшення розміру аліментів, що фактично заявила позивачка, відповідно до положень ст. 192 СК України, підлягає доведенню саме останньою зміна сімейного та матеріального стану платника аліментів у кращу сторону, що дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Що стосується посилань позивачки у позовній заяві на те, що для організації розвитку та життя доньки необхідні додаткові кошти, то мати не позбавлена права вимагати участі батька у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини), відповідно до статті 185 СК України.

Таким чином, позивачка не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, згідно з якими наявні підстави для збільшення розміру аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довела підстави позову про зміну способу стягнення аліментів, визначених судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 11.09.2024 р., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачка: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Представниця позивачки: адвокат Глинська Інна Павлівна, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Суддя І.В. Москаленко