Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №703/8397/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8397/25 р.

3/703/105/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981261 від 05 грудня 2025 року, складеного поліцейським СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Мамуліним М.І., 05 грудня 2025 року близько 18 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство відносно свого батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного характеру, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю останнього, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою згідно якої своєї вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, вказав, що між ним і батьком була лише словесна перепалка.

Потерпілий - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою згідно якої просив суд закрити справу стосовно його сина ОСОБА_1 з тих підстав, що шкоди його психологічному здоров`ю в наслідок сварки з сином не було спричинено.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що 19 грудня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» № 3733-IX (Далі-Закон № 3733-IX), відповідно до якого статтю 173-2 КУпАП викладено у новій редакції.

Зокрема,частиною 1 статті 173-2 КУпАП,в редакції в Закону №3733-IX від 22.05.2024, (чинній на час складання протоколу), передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Положеннями частини третьої статті 173-2 КУпАП в редакції Закону №3733-IX від 22.05.2024, передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачені ч.1,2 173-2 КУпАП особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення наявності складів адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, лише нецензурні, образливі висловлювання та погрози на адресу особи не формують собою домашнє насильство. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2КУпАП в редакції Закону №3733-IX від 22.05.2024, (чинній на час складання протоколу), є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.

Також важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваності в часі інцидентів множинних видів насильства; системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Отже, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.

Норми частини першої та другої статті 173-2 КУпАП у новій редакції, встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто обсяг діянь, який охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, звужено, а відтак Закон №3733-IX від 22.05.2024 скасував адміністративну відповідальність за діяння, які тільки можуть завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, залишивши і посиливши відповідальність тільки за ті діяння, які завдають шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981261 від 05 грудня 2025 року, складеного поліцейським СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Мамуліним М.І., 05 грудня 2025 року близько 18 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство відносно свого батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного характеру, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю останнього, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

На підтвердження викладених у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставин, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівником поліції додано: рапорт поліцейського ВП № 2 РУП ГУНП в Черкаській області Федорова Д.К. від 06.12.2025 року про реєстрацію заяви в системі ЄО; письмові пояснення ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 від 05.12.2025 року.

Суддя вважає, що додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення документи не підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №981261 від 05 грудня 2025 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Так, рапорт поліцейського ВП № 2 РУП ГУНП в Черкаській області Федорова Д.К. від 06.12.2025 року про реєстрацію заяви в системі ЄО, з врахуванням позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інші матеріали справи, а саме – письмові пояснення ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 від 05.12.2025 року не вказують на ознаки домашнього насильства, а вказують на побутову сварку між батьком та сином. А враховуючи письмову заяву потерпілого ОСОБА_2 до суду про відсутність заподіяння шкоди його психологічному здоров`ю, взагалі виключать наявність ознак адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Окрім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №981261 від 05 грудня 2025 року, в якому працівником поліції викладене звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, без додання до матеріалів справи про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів такого звинувачення, не може бути доказом вчинення ним адміністративного правопорушення та виключно на підставі цього протоколу не може ґрунтуватися відповідне звинувачення.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що під час судового розгляду не встановлена наявність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, обставини якого викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, судовий збір з нього стягненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.40-1, 175-1, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Суддя В.В. Волосовський