Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №697/1740/22 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1740/22

Провадження № 1-кп/697/104/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Канів Черкаської області в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ковалі, Канівського району, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, неодруженої, з неповною середньою освітою, непрацюючої, інваліда ІІ групи, судимої:

- 25.04.2024 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.09.2024 вирок змінено та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 21 серпня 2022 року, близько 19:00 год., перебуваючи на набережній річки Дніпро, неподалік автовокзалу КП «Авто-ріка» за адресою: вул. 206 Дивізії, 1, в м. Каневі Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого зняття готівкових коштів, що перебували на банківському рахунку потерпілого ОСОБА_6 , скориставшись тим, що останній спить лежачи на березі на піску та її не бачить, таємно викрала банківську картку банку «Ощадбанк» номер рахунку НОМЕР_1 , яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носії, і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, ст. ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, є електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку, тобто офіційним документом, що належить потерпілому ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_4 , 21.08.2022, перебуваючи на дитячому майданчику, що розташований по вул. Шевченка, в м. Каневі, Черкаської області, усвідомлюючи, що Законом України 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан та діє правовий режим воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, з використанням реквізитів, які зазначені на викраденій нею раніше банківській картці «Ощадбанк» номер рахунку НОМЕР_1 , сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар», що належить потерпілому ОСОБА_6 та за допомогою Інтернет-сайту «іРау.ua» шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрала грошові кошти з вказаного вище рахунку, відкритого на ім`я потерпілого в сумі 8500 грн., перерахувавши їх на банківський рахунок № НОМЕР_2 банківської карти «монобанк», що належить ОСОБА_7 , та яка перебувала у користуванні ОСОБА_4 , чим завдала потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму.

Також згідно обвинувального акту зазначено, що даний епізод обвинувачена вчинила повторно.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, суду пояснила, що вона у серпні 2022 у м. Каневі на набережній річки Дніпро викрала у ОСОБА_6 , який спав банківську картку, з якої перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 8500,00 грн. У скоєному щиро кається.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, претензій до обвинуваченої не має.

У зв`язку з визнанням обвинуваченою вини в повному обсязі, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та визначив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, обмежившись її допитом та вивченням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи показання обвинуваченого, зібрані, перевірені та досліджені в порядку ч.3 ст. 349 КПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред`явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_4 доведено повністю, її дії суд кваліфікує за:

- ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Суд визнає частину обвинувачення необґрунтованим та виключає з обвинувачення кваліфікуючу ознаку як крадіжка вчинена повторно, оскільки ухвалою Канівського міськрайонного суду від 09.10.2025 кримінальне провадження в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України (за фактом крадіжки телефону) було закрито ні підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України (декриміналізація).

Також прокурором в обвинувальному акті хоча зазначено правову кваліфікацію як вчинення крадіжки повторно, однак обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України не пред`явлено.

Під час розгляду справи, прокурором обвинувачення не змінювалося.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом ІІ групи, визнала вину повністю, щиро розкаялася, наявність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючих обставин, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Остаточне покарання слід визначити на підставі ст.70 КК України.

Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Відповідно до положень п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, коли після вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК України:

- спочатку - за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку;

- після цього-за правилами ч.4 ст.70 КК України;

- потім-за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку;

- і остаточно-за сукупністю вироків відповідно до ст.71 цього Кодексу.

- при призначенні покарання зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Саме до таких висновків дійшла ОСОБА_9 Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові по справі № 511/37/16-к від 25.06.2018.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 241/1851/19 від 28.09.2021, № 236/4167/20 від 22.01.2024.

Таким чином, покарання слід призначити за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України, а потім за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, з вироком Канівського міськрайонного суду від 04.02.2025.

Остаточне покарання слід призначити з урахуванням ст. 72 КК України:

- зарахувавши в строк остаточного призначеного покарання частково відбуте покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2024, зміненого ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.09.2024.

- додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2024, зміненого ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.09.2024 - виконується самостійно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Оскільки обвинувачення, в частині крадіжки телефону, було закрито ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2025 з урахуванням змін за ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25.12.2025, у зв`язку з декриміналізацією, тому процесуальні витрати в частині проведення експертизи вартості викраденого телефону у сумі 755,12 грн. (а.с.201 т.1) необхідне віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 349, 369-371,373-374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч.1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2024 зміненого ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.09.2024, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, зарахувати в строк остаточного призначеного покарання частково відбуте покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2024, зміненого ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.09.2024.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон «Apple iPhone» 5s, 16 GВ, який передано під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 – залишити в користуванні потерпілого;

- CD-диск з відеозаписом з камери відеоспостереження магазину «Квіточка» зберігати при матеріалах справи, що перебуває в Канівському відділі Смілянської окружної прокуратури.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після постановлення судового рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1