Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №694/1346/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1346/25

Провадження №1-кп/694/44/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi об`єднані кримінальні провадження № 12025255310000178, №12025255310000273, №12025250360000628, №12025255310000404, №12025255310000483 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гусакове Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, вдівця, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 297 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, маючи протиправний умисел на незаконне проникнення до житла особи, прийшов до домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, здійснене всупереч волі законного власника, розуміючи протиправний характер своїх дій, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та іншого володіння особи, подолавши паркан потрапив на територію огородженого домоволодіння, після чого підійшов до гаражного приміщення та, витягнувши одну скобу навісного замка, проник всередину приміщення з метою пошуку металевих виробів, тим самим порушив недоторканість житла потерпілої ОСОБА_6 .

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Крім того, 30.04.2025 року ОСОБА_3 , маючи протиправний умисел на незаконне проникнення до житла особи, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, здійснене всупереч волі законного власника, розуміючи протиправний характер своїх дій, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та іншого володіння особи, подолавши паркан потрапив на територію огородженого домоволодіння, після чого підійшов до гаражного приміщення та витягнувши одну скобу навісного замка проник всередину приміщення з метою пошуку металевих виробів, тим самим порушив недоторканість житла потерпілої ОСОБА_6 .

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Крім того, 04.05.2025 року ОСОБА_3 , маючи протиправний умисел на незаконне проникнення до житла особи прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, здійснене всупереч волі законного власника, розуміючи протиправний характер своїх дій, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та іншого володіння особи, подолавши паркан потрапив на територію огородженого домоволодіння, після чого підійшов до гаражного приміщення та витягнувши одну скобу навісного замка проник в середину приміщення з метою пошуку металевих виробів, тим самим порушив недоторканість житла потерпілої ОСОБА_6 .

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Крім того, ОСОБА_3 28.06.2025 року, в ранковий час доби, маючи протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, прийшов до огородженого будинку АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_7 , де діючи в порушення конституційного права на недоторканість житла та іншого володіння особи, передбаченого ст.30 Конституції України, реалізуючи свій протиправний умисел, не маючи на те визначених законом підстав, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно проник до вказаного будинку, чим порушив право ОСОБА_7 на недоторканість житла.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи.

Крім того, ОСОБА_3 він в період із 13.04.2025 року по 26.04.2025 року, у вечірню пору доби, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, маючи умисел на наругу над могилами, з корисливих мотивів, нехтуючи нормами моралі щодо шанобливого ставлення до померлих та місць їх поховання, прийшов на кладовище, що розташоване в межах с.Гусакове Звенигородського району Черкаської області, підійшов до місць поховання « ОСОБА_8 1919-1981 p.p.» та « ОСОБА_9 1918-2000 p.p.», та за допомогою металевого молотка, якого взяв із собою, здійснив наругу над могилами, шляхом відбиття металевих сфер із нержавіючої сталі, що знаходились на огорожі, яка розташована по периметру могил померлих, маючи реальну можливість розпоряджатись незаконно викраденим майном, покинув територію кладовища с. Гусакове Звенигородського району Черкаської області з викраденими металевими декоративними сферами, тим самим умисно, з корисливих мотивів, здійснив наругу над могилами, чим осквернив пам`ять померлих рідних потерпілої ОСОБА_10 та заволодів даними металевими сферами, які відніс до свого дому та в подальшому продав за грошові кошти в сумі 320 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.297 КК України – наруга над могилою, вчинена з корисливих мотивів.

Крім того, ОСОБА_3 на початку серпня 2025 року, у невстановлений органом досудового розслідування день та час, прийшов до домоволодіння ОСОБА_11 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває в законному користуванні ОСОБА_12 , вирішив порушити недоторканість житла та незаконно проникнути в приміщення будинку, щоб вчинити дрібну крадіжку майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, умисно, маючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість домоволодіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше, як за вмотивованим рішенням суду усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи законних правових підстав проти волі власника ОСОБА_11 та законного користувача ОСОБА_12 , переліз через паркан, незаконно проник на територію домоволодіння, де підійшовши до будинку, зірвав навісний замок на вхідних дверях та проник всередину, звідки таємно викрав майно ОСОБА_12 на загальну суму 750 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим порушив права власника та законного користувача на недоторканість житла.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи.

Крім того, ОСОБА_3 в середині серпня 2025 року, у невстановлений органом досудового розслідування день та час, пройшов до домоволодіння ОСОБА_13 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та перебуває в законному користуванні ОСОБА_14 , вирішив порушити недоторканість житла та іншого володіння особи та незаконно проникнути в приміщення будинку, щоб вчинити дрібну крадіжку майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, умисно, маючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість домоволодіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше, як за вмотивованим рішенням суду усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи законних правових підстав проти волі власника ОСОБА_13 та законного користувача ОСОБА_14 , шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння де підійшовши до будинку, зірвавши навісний замок на вхідних дверях та проник всередину звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 100 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим порушив права власника та законного користувача на недоторканість житла.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи.

Крім того, ОСОБА_3 в середині вересня 2025 року, у невстановлений органом досудового розслідування день та час, пройшов до домоволодіння ОСОБА_15 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , де вирішив порушити недоторканість іншого володіння особи та незаконно проникнути в приміщення літньої кухні, щоб вчинити дрібну крадіжку майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, умисно, маючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість домоволодіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше, як за вмотивованим рішенням суду, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи законних правових підстав проти волі власника ОСОБА_15 , шляхом вільного доступу через не зачинену хвіртку, незаконно проник на територію домоволодіння, де підійшов до літньої кухні та шляхом витягування віконної рами через отвір, що утворився, проник всередину приміщення літньої кухні, звідки таємно викрав майно ОСОБА_15 на загальну суму 800 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим порушив права власника на недоторканість житла.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Він же, в середині вересня 2025 року, у невстановлений органом досудового розслідування день та час, пройшов до домоволодіння ОСОБА_16 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , де вирішив порушити недоторканість житла та незаконно проникнути в приміщення будинку, щоб вчинити дрібну крадіжку майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, умисно, маючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість домоволодіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше, як за вмотивованим рішенням суду, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно,

протиправно, не маючи законних правових підстав проти волі власника ОСОБА_16 , шляхом вільного доступу, незаконно проник на територію домоволодіння, де підійшов до будинку та шляхом віджиму віконної рами проник всередину, звідки таємно викрав майно ОСОБА_16 на загальну суму 1000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим порушив права власника на недоторканість житла.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю. Дав показання про те, що навесні 2025 року в с. Гусакове Звенигородського району неодноразово проникав до приміщення гаража, що належить ОСОБА_17 з метою пошуку металевих виробів та викрав звідти каструлю та металевий візок. На початку літа 2025 року в с. Гусакове проникав до старого будинку, що належить ОСОБА_18 , однак там нічого не брав. В кінці літа 2025 року проникав до будинку ОСОБА_19 , звідки викрав металеву плиту, а також до будинку ОСОБА_20 , звідки викрав металеву проводку. На початку осені 2025 року проник до літньої кухні Заграничного, звідки викрав дві металеві каструлі, а також до будинку ОСОБА_21 , звідки викрав одну металеву каструлю. Також обвинувачений пояснив, що навесні 2025 року пішов на кладовище, розташоване за селом Гусакове, та за допомогою молотка відбив дві металеві кулі з огорожі біля могил померлих ОСОБА_22 , які в подальшому здав на металолом та отримав за це гроші в сумі 320 грн. Зазначив, що всі викрадені ним речі були повернуті потерпілим. В скоєному щиро розкаюється та пообіцяв більше не вчиняти правопорушень.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 в судове засідання не з`явились. Звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їхньої участі. Вказали, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не мають та просять призначити покарання на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судомвизнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, та за ч. 3 ст. 297 КК України - наруга над могилою, вчинена з корисливих мотивів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловив жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків (ч. 1 ст. 162 КК України) та категорії тяжких злочинів (ч. 3 ст. 297 КК України), обставини вчинення правопорушення, особу винного, який є особою пенсійного віку, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, вину у вчиненні

кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся. Також суд враховує думку сторони обвинувачення та позицію потерпілих, які вказали, що жодних претензій до обвинуваченого не мають.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу та в межах санкції ч. 3 ст. 297 КК України у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому покарання обвинуваченому має бути призначено за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного та конкретні обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України, поклавши обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі винного та принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати в кримінальному проваджені відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 297 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;

- за ч. 3 ст. 297 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-металеву каструлю коричневого кольору з вмістом металевої труби, металевий візок кустарного виробництва, які було повернуто потерпілій ОСОБА_6 - залишити їй, як законному володільцю майна;

-п`ять та вісім слідів папілярних візерунків, які поміщено до паперового конверту «Національна поліція України» - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження №12025255310000273;

-металеву попільницю в формі виноградного листа, яку передано на зберігання потерпілій ОСОБА_7 - залишити їй, як законному володільцю майна;

-металевий молоток, що належить підозрюваному ОСОБА_3 , та переданий на

зберігання до камери зберігання речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області - знищити;

-чавунну плиту для печі, яку передано на зберігання потерпілій ОСОБА_12 - залишити їй, як законному володільцю майна;

-два відрізи кабелю електричного, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_14 - залишити їй, як законному володільцю майна;

-металеву каструлю білого кольору, об`ємом 2 л, яку передано на зберігання потерпілому ОСОБА_16 - залишити йому, як законному володільцю майна;

- металеву каструлю зеленого кольору, об`ємом 2 л, яку передано на зберігання потерпілому ОСОБА_15 - залишити йому, як законному володільцю майна.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Звенигородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1